Інтернаціональна група науковців зафіксувала неординарну систему екзопланет, де кам’яниста планета розміщена далі від зорі, ніж її газоподібні сусіди. Дана структура йде врозріз із загальноприйнятими уявленнями про еволюцію космосу.
Інтернаціональна група науковців за допомогою космічного телескопа Хеопса зафіксувала неординарну систему екзопланет, структура якої розходиться з традиційними уявленнями про еволюцію космосу. Навколо зірки LHS 1903, що знаходиться за 117 світлових років від нас, обертаються чотири об’єкти, порядок розташування яких ставить науковців у скрутне становище: кам’яниста планета знаходиться відчутно далі від світила, аніж її газоподібні сусіди. Про це інформує Reuters, пише УНН.
Деталі
Як правило, планети, що утворюються біля зірки, є малими та кам’янистими через високу температуру, в той час, як газові гіганти виникають у більш холодних зовнішніх зонах. Однак, у системі LHS 1903 внутрішня планета є кам’янистою, дві наступні – газовими “міні–нептунами”, а четверта знову виявляється твердою “суперземлею”.
Парадигма формування планет стверджує, що планети поблизу своєї зорі повинні утворюватися малими та кам’янистими, з невеликою кількістю газу чи льоду або зовсім без них. Це пояснюється тим, що це середовище надто гаряче, щоб підтримувати значну кількість газу чи льоду, і будь-які атмосфери, що утворюються, ймовірно, зникають через опромінення від їхньої зорі. І навпаки, вважається, що планети на більших відстанях одна від одної будуються в холодніших регіонах з великою кількістю газу та льоду, що створює світи, насичені газом, з великими атмосферами. Ця система ставить це під сумнів, надаючи нам кам’янисту планету поза межами планет, насичених газом
– пояснив провідний автор дослідження Томас Вілсон з Університету Ворвіка.
Вілсон описав це відкриття як “систему, побудовану зсередини назовні”, що робить її особливим випадком серед більш ніж шести тисяч вже відомих екзопланет.
Компактність та характеристики об’єктів
Усі чотири планети системи LHS 1903 розташовані надзвичайно близько до своєї материнської зорі – навіть найвіддаленіша з них знаходиться ближче до світила, аніж Меркурій до нашого Сонця. Це пояснюється тим, що сама зірка є червоним карликом, який на 50% менш масивний за Сонце. Дві кам’янисті планети у цій системі належать до класу суперземель, маючи масу в декілька разів більшу за земну, а газові світи класифікуються як міні-Нептуни.