Американське міністерство юстиції оприлюднило мільйони сторінок документів розслідування у справі Джеффрі Епштейна, в яких детально описані його зв’язки з впливовими особистостями, зокрема зі Стівом Бенноном та Ілоном Маском. Ці матеріали спричинили політичний відгук та призвели до звільнень високопоставлених осіб у різних державах.
Міністерство юстиції Сполучених Штатів Америки оприлюднило мільйони сторінок документів розслідування у справі Джеффрі Епштейна. У них деталізовані його контакти з такими особистостями, як Стів Беннон, Ілон Маск та впливові лідери, а також намагання Епштейна зустрітися з Маском та його вплив на політичні та бізнесові кола, повідомляє УНН.
Хто такий Джеффрі Епштейн
Джеффрі Епштейн – американський фінансист, мультимільярдер і злочинець. Його неодноразово звинувачували у сексуальних злодіяннях проти неповнолітніх і торгівлі людьми для сексуальної експлуатації, особливо юних дівчат. Після початкового арешту 2008 року він відбув м’який термін умовно-тюремного ув’язнення, а в 2019 році його повторно затримали за федеральними звинуваченнями, але він помер у камері в’язниці – офіційно це визнано суїцидом. Сам факт його смерті викликав безліч теорій змови через розбіжності в охороні та ситуації навколо нього.
Епштейн був знаменитий своїми відносинами з глобальною елітою: політиками, бізнесменами, аристократами та впливовими медійними постатями. Саме це згодом стало центральним у масштабному оприлюдненні “файлів Епштейна”.
Що таке “файли Епштейна” і чому їх публікують
“Файли Епштейна” – це гігантський обсяг документів, електронних листів, знімків, відеоматеріалів, судових документів, списків контактів, протоколів та слідчих даних, накопичених під час багаторічних розслідувань щодо діяльності Епштейна та його спільників. Ці матеріали десятиліттями перебували у закритих архівах ФБР і Мінʼюсту США.
У листопаді 2025 року Конгрес США прийняв Epstein Files Transparency Act – закон, який зобов’язав Міністерство юстиції розголосити всі наявні документи, які не є таємними чи загрозливими для потерпілих, пов’язані зі справою Епштейна, протягом 30 днів після підписання. Закон був прийнятий із широкою підтримкою в обох палатах і був підписаний президентом Дональдом Трампом у листопаді 2025 року.
У січні-лютому 2026 року Мінʼюст США почав оприлюднювати ці файли – вже понад 3 мільйони сторінок, 180 000 зображень і більше 2 000 відео було розкрито, хоча ще велика частина архіву очікує на розкриття.
Що саме містять “файли Епштейна”
У публічних архівах містяться:
- судові документи та протоколи великого журі, які описують показання потерпілих і свідків;
- електронні листи та переписка між Епштейном і багатьма відомими людьми;
- фотографії та відео, зроблені в різних місцях, зокрема зі знаменитого острова Little Saint James (опис нижче);
- контакти, журнали контактів, політоти й журнали рейсів його приватних літаків;
- частина матеріалів містить непідтверджені або суперечливі твердження, зокрема ті, що подані членами громадськості.
Оприлюднення супроводжується пильною увагою та критикою щодо того, які саме матеріали було розкрито, а що ще приховано чи відредаговано.
Острів Епштейна Літтл-Сент-Джеймс
Одним із ключових місць в історії Епштейна став його особистий острів Літтл-Сент-Джеймс у Карибському басейні. Він був організований як приватна територія, куди Епштейн запрошував гостей на яхтах і приватних літаках. Саме тут, за свідченнями деяких потерпілих і слідчих, відбувалися злочинні дії, пов’язані із сексуальною експлуатацією неповнолітніх.
Цей острів став символом всієї мережі: закритий, без доступу для сторонніх, з розкішними умовами проживання та абсолютною таємницею гостей. Саме звідси виникла частина легенд і чуток про “секретні вечірки” за участі впливових осіб.
Нові відкриття у “файлах Епштейна”
Оприлюднені файли містять ряд цікавих і часто сенсаційних матеріалів.
Згадки та листування:
- листи та контакти з британським принцом Ендрю, які показують звʼязок із Епштейном навіть після 2008 року, коли він офіційно був засуджений за злочини;
- в документах фігурують імена багатьох інших відомих людей – політиків, підприємців та медійних осіб – у контексті листування, запрошень чи контактів.
Фотографії та записи:
- оприлюднено фотографії з різними відомими особистостями, зокрема з Біллом Клінтоном та іншими знаменитостями, які були з Епштейном на різних подіях, але це не означає автоматичне підтвердження участі у злодіяннях;
- є матеріали, що вказують на часті контакти Трампа в 90-х роках, зокрема те, що він фігурує в списках пасажирів літака Епштейна щонайменше вісім разів у 1993–1996 роках, що суперечить його попереднім заявам.
Неперевірені або суперечливі твердження
У деяких документах містяться твердження, які не були перевірені або можуть бути неправдивими, оскільки багато з них – це матеріали, що надходили у ФБР від громадян чи джерел, які не завжди мають підтвердження. Без контексту це часто створює неоднозначні враження щодо ролі окремих осіб.
Як ці файли впливають на Дональда Трампа
Дональд Трамп фігурує у “файлах” в різних контекстах:
- у ранніх списках пасажирів літака Епштейна;
- у контексті відносин у 90-х і на початку 2000-х як знайомий або присутній на тих самих заходах;
- офіційно Мінʼюст США заявив, що в матеріалах немає надійних доказів злочинної участі Трампа, і частина згадок походить із неперевірених чи сенсаційних заяв, поданих до ФБР раніше, зокрема під час виборчих кампаній.
Трамп сам кілька разів коментував ці файли, називаючи частину тверджень “спекуляціями” і стверджуючи, що нічого “незаконного” він не робив, хоча факт пасажирства на літаках чи спільної присутності з Епштейном раніше може суперечити його заявам.
У будь-якому випадку, ці дані не є доказом злочинної поведінки Трампа – вони є лише частиною великого масиву документів, що можуть вимагати подальшої перевірки і контексту.
Відомі імена у “файлах Епштейна” – хто згадується
Після того як Міністерство юстиції США оприлюднило понад 3 мільйони сторінок документів, у них почали виявляти імена впливових людей, не завжди, але часто в контексті контактів, листування чи згадок у матеріалах. Варто чітко розрізняти: згадка не дорівнює доказу вини.
Політики, державні діячі та дипломати:
- Дональд Трамп – ім’я фігурує у різних контекстах і згадках у листуванні чи супровідних матеріалах файлів. Це не означає підтвердження злочину, але документально його ім’я присутнє;
- Білл Клінтон – колишній президент США згадується серед контактів і комунікацій;
- Принц Ендрю (Ендрю Маунтбеттен-Віндзор) – його листування та фотографії, що вийшли разом із файлами, спричинили нову хвилю критики і юридичного тиску;
- Мірослав Лайчак – колишній міністр закордонних справ та радник прем’єра Словаччини пішов у відставку після появи в листуванні з Епштейном, де обговорювалися молоді жінки; він сам сказав, що не вважає це кримінальним, але подав у відставку під політичним тиском;
- Пітер Мендельсон – колишній міністр Великої Британії та дипломат через нові епштейнівські матеріали вийшов із лав Лейбористської партії та фактично пішов з політики, щоб уникнути подальшої шкоди репутації партії.
Монарші та члени королівських родин:
- Крон-принцеса Норвегії Метте-Маріт – у файлах з’явилися її листи з Епштейном, що спричинило публічне зізнання про «помилку у судженні» та широкий суспільний резонанс у Норвегії;
- Принцеса Сара Фергюсон – згадується у декількох комунікаціях із Епштейном у супровідних документах.
Бізнес та інтелектуали:
- Говард Латнік – бізнесмен, якому Епштейн надсилав запрошення на обіди, згадується у комунікаціях;
- Ларрі Саммерс – відомий економіст і колишній високопосадовець США, зменшив участь у громадських ролях і пішов із кількох рад і посад після появи позначень про нього у листуванні, а також отримав довічну заборону на участь у заходах однієї з професійних асоціацій;
- Білл Гейтс – у файлах є чернетки електронних листів, що виходили з облікового запису Епштейна, які містили абсурдні й непідтверджені твердження про нього. Представники Гейтса назвали ці матеріали «абсолютно абсурдними і повністю хибними»;
- Ілон Маск – у публічних описах файлів згадується серед контактів, але немає підтверджених доказів, що листування мало щось спільне зі злочинною діяльністю Епштейна.
Слід росії у “файлах Епштейна”
Після того як Міністерство юстиції США оприлюднило великий масив документів зі справи Джеффрі Епштейна, у них звернули увагу не лише на його контакти з відомими політиками чи бізнес-елітою, а й на численні згадки росії та ім’я президента володимира путіна.
У частині листувань та документів фігурують такі деталі:
- понад 1 000 документів із згадками володимира путіна та майже 10 000 згадок про москву в контексті подорожей, листування та організаційної кореспонденції;
- є електронні листи, де обговорюються заплановані поїздки до росії, зокрема з можливою зустріччю Епштейна з путіним у 2011 та 2014 роках;
- у переписці згадуються контакти з дипломатами або особами, пов’язаними з російськими службами.
Ці згадки, втім, не є прямим доказом участі путіна чи російських спецслужб у злочинах Епштейна – вони показують лише, що тема росії фігурує у значній частині матеріалів.
Теорії про “операцію російських спецслужб”
На тлі публікації файлів з’явилися медійні та аналітичні матеріали, які припускають більш драматичний сценарій: що Епштейн міг діяти не лише як злочинець, а як частина так званої “медової пастки” або “компромат-операції” на користь російської розвідки (КДБ/ФСБ) – механізму вербування впливових людей через сексуальні зустрічі для збирання компромату.
Ці публікації базуються на аналізі великої кількості згадок про москву та путіна, а також на нібито непрямих деталях про вербування дівчат з росії для приваблення західних політиків і бізнесменів.
Наслідки оприлюднення файлів
Розголос і політичний тиск: публікація таких обсягів документів спричинила потужний політичний і суспільний резонанс. Політики з різних країн закликають перевірити дані, які стосуються їхніх держав, і навіть розпочати власні розслідування щодо можливих локальних фігурантів файлів.
Критика Мінʼюсту США: навіть серед законодавців США є критика на адресу Міністерства юстиції щодо того, що частина файлів публікується сторінками, частково закреслена або не в повному обсязі, хоча закон вимагав цього.
Розширені міжнародні реакції: деякі країни заявляють, що їхні правоохоронні органи повинні вивчити публічно доступні дані, щоб зрозуміти, чи є там згадки про їхніх громадян або можливі злочини на їхніх територіях.
Норвезький кейс: від приватних контактів до публічної політичної дискусії
Особливу увагу в Європі привернули матеріали, які стосуються Норвегії. У “файлах Епштейна” з’явилися документи, що свідчать про багаторічні контакти крон-принцеси Метте-Маріт з Джеффрі Епштейном у 2011–2014 роках, вже після того, як він був публічно засуджений у США за сексуальні злочини проти неповнолітніх.
Мова йде не про звинувачення у злочинній діяльності, а про факт комунікації та участі в заходах, які організовував Епштейн. Саме цей момент став ключовим: у Норвегії традиційно діє негласний суспільний договір, за яким королівська родина зберігає високий рівень довіри завдяки дистанції від скандалів і сумнівних фігур. Поява таких контактів у документах американського розслідування цей баланс порушила.
Реакція влади: незвично жорсткий тон
Скандал набув особливої ваги через реакцію норвезької політичної верхівки. Прем’єр-міністр країни публічно заявив, що крон-принцеса виявила “погане судження”, підтримавши її водночас за визнання помилки. Для Норвегії, де монарх формально стоїть поза політичними оцінками, така пряма критика з боку глави уряду є нетиповою.
Цей момент став вододілом: питання вийшло з площини таблоїдів і приватної моралі у публічну політичну дискусію про відповідальність королівської родини перед суспільством.
Після публікації файлів у норвезьких медіа та аналітичних колонках дедалі частіше почали з’являтися питання, які ще кілька років тому вважалися маргінальними: чи не підривають подібні скандали саму ідею спадкової монархії і чи може майбутня королева зберегти безумовну суспільну довіру.
Важливо уточнити: офіційного процесу відмови від монархії в Норвегії не розпочато, і жодна з провідних парламентських партій наразі не внесла відповідних ініціатив. Опитування громадської думки показують, що більшість норвежців усе ще підтримують монархію як форму правління.
Втім, сам факт того, що питання про можливу відмову від монархії взагалі почали обговорювати серйозні медіа та експертні кола, є показовим. Ще кілька років тому подібна дискусія здавалася немислимою.
Реальні відставки та втрати посад через “файли Епштейна”
Мірослав Лайчак, радник з національної безпеки Словаччини та колишній міністр закордонних справ, подав у відставку після появи його листування з Епштейном у файлах. Хоча Лайчак сам заперечував будь-яке правопорушення і називав листи “невинними, несерйозними”, він залишив свою посаду, щоб зменшити тиск на уряд і уникнути політичного скандалу.
Пітер Мандельсон – впливовий британський політик, колишній міністр і дипломат – пішов у відставку з Лейбористської партії. Нові матеріали із “файлів” показали його більш тісні контакти з Епштейном, ніж раніше визнавалося, зокрема з фінансовими транзакціями та електронними листами. Він заявив, що не хоче створювати додаткові проблеми для партії та погодився залишити політичну діяльність.
Як повідомляється, це було зроблено “щоб уникнути подальшого сорому” для партії та політичного тиску з боку опозиції.
Високопосадовець Швеції, голова представництва при Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) пішла у відставку після того, як в оприлюднених файлах з’явилися згадки про її контакти з Епштейном. Це підтверджує, що ефект від публікацій виходить за межі внутрішньої політики США і зачіпає міжнародні організації.
Ширший контекст: криза довіри до еліт
Норвезький приклад добре ілюструє ширший ефект “файлів Епштейна”. Мова йде не про юридичні наслідки для конкретних осіб, а про структурну кризу довіри до елітних мереж, які десятиліттями існували поза публічним контролем.
Саме тому публікація мільйонів сторінок документів стала каталізатором не лише кримінально-правових, а й політичних та моральних дебатів. У демократичних суспільствах дедалі гучніше звучить запитання: чи можуть інституції, що ґрунтуються на привілеях і спадковості, зберігати легітимність у світі, де прозорість стає базовою вимогою.
Це робить “файли Епштейна” унікальним кейсом сучасної політики – коли архів документів, без формального “списку винних”, вже змінює баланс влади, підриває легітимність інституцій і змушує еліти публічно відповідати за зв’язки, які раніше залишалися в тіні. У цьому сенсі наслідки публікації файлів можуть виявитися не менш значущими, ніж будь-які майбутні судові рішення.