“`html
-
Степан Крьока
дописувач відділу "Промисловість та енергетика"
Становище на Троєщині критичне — район уже два тижні без обігріву / Максим Бахматов
В Деснянському районі Києва спостерігається одна з найтяжчих гуманітарних криз цієї зими — велика кількість будинків залишилися без тепла на тлі інтенсивних російських атак на енергетичну структуру. У зв’язку з морозами та тривалими відключеннями проблема обігріву перетворюється із локальної аварії у системний виклик для міста.
Разом з тим, у районі мешкає близько пів мільйона людей — практично стільки ж, скільки в таких обласних центрах, як Вінниця, Хмельницький, Житомир чи Полтава. Про масштаби кризи, брак запасних рішень та обмежені можливості районної адміністрації в розмові з Delo.ua розповів голова Деснянського району Максим Бахматов.
Просимо, розкажіть, як би ви могли зобразити ситуацію в районі? Скільки на даний момент будинків без електропостачання та обігріву?
— Без обігріву — 100% Троєщини, це приблизно 700 будівель. Враховуючи події, що відбуваються, від вчора стало дещо краще з електропостачанням. У мене зараз у кабінеті горить світло — це вперше за два тижні.
З’являються відомості про те, що в певних столичних будинках луснули труби. Чи були подібні випадки в районі?
— Ми своєчасно все зливаємо — вже чотири рази відновлювали всю систему обігріву. На 99% у нас усе було зроблено як слід. Тільки на Лісовому масиві є особливості конструкції будинків, де багато вентиляційних отворів та неопалювані під’їзди. Там, де не повністю випустили воду, могло щось розірвати. Тому саме з цим у нас усе гаразд.
Чи міг район, на вашу думку, уникнути даної ситуації?
— В умовах ракетних ударів по ТЕЦ цього неможливо було відвернути. Але протягом чотирьох років можливо було збудувати якусь децентралізовану альтернативу, щоб мати резерв. У Житомирі спорудили ТЕЦ на соломі, що виробляє 5 МВт — цього вистачає, щоб забезпечити обігрівом 40% міста. У нас нічого схожого немає. Хоча повсюди це робиться.
У нас 40% будинків з газом, тому теоретично там, де газ є, можливо будувати невеликі газові котельні. Так, це складно, так, є законодавчі обмеження, проте на даний момент у нас просто відсутній обігрів.
Фото: Максим Бахматов
Чи розглядали ви якісь певні технічні способи? Ви раніше зазначали, що порушували це питання з літа 2025 року.
— Обчислення тут дуже прості: 1 МВт енергії коштує $0,5–1,5 млн. Якщо нашому району необхідно орієнтовно 200 МВт, і якщо б ми споруджували по 50 МВт щорічно, умовно маючи $50 млн, — ми б зараз володіли як мінімум 30–40% від потреби за витрат у 2 млрд грн на рік. Для Києва 2 млрд грн — це незначна сума. У міській казні щороку лишається невикористаними 15–20 млрд грн.
Ви, як очільник району, маєте можливості для розвитку розподіленої генерації?
— Можливостей у мене вдосталь, але коштів немає. Усі кошти — в КМДА або в комунальних установах: «Київтеплоенерго», «Київводоканал», а також керуючі комунальні підприємства напряму підзвітні меру. Я можу лише спостерігати, як вони діють. Доступу до казни в мене немає.
А що ви тоді здатні зробити як керівник району?
— За показниками доброустрою, прибирання, обслуговування житлового фонду ми посідали №1 місце в Києві до цих подій. Навіть у такому скрутному стані можливо робити чудові речі: боротися з нелегальною торгівлею тощо. У районі ми це успішно робимо. Проте стратегічні речі, що стосуються планування та розвитку, можливо реалізовувати тільки тоді, коли існують можливості та бюджет. Якщо цього бракує, тебе завжди буде стримувати корупційна складова КМДА, небажання, неефективність та інше. Тут можливо лише збільшувати тиск громади та медіа, щоб щось змінити. В іншому разі їм байдуже.
Фото: Максим Бахматов
Що здійснює районна влада на даний момент, вже під час критичної ситуації?
— Ми активно співпрацюємо з ДСНС, державною владою, до нас приїжджала прем’єр-міністрка. Також працюємо з Червоним Хрестом, World Central Kitchen тощо. Тобто всі не міські організації активно з нами взаємодіють.
27 січня ми отримали перші два великі генератори для навчальних закладів, де облаштовані великі пункти обігріву. Незабаром чекаємо ще 5–6. Крім того, у нас працюють п’ять пересувних котелень, проте для організації повноцінних пунктів обігріву нам потрібні ще генератори, тому що котельні надають лише обігрів.
Проте все це відбулося лише зараз — після лиха. А ми живемо в умовах повномасштабного вторгнення вже протягом чотирьох років і 11 років — у стані війни, і що відбуватиметься та куди наноситимуть удари, всім було зрозуміло. ТЕЦ-6 нікуди не зникає, вона як була, так, дай Боже, і буде, але вже необхідно готуватися до наступного опалювального сезону. Ми переживемо цей місяць, а потім необхідно буде осмислити, що буде в опалювальному сезоні 2026–2027 років.
14 січня президент оголосив про надзвичайний стан в енергетичній сфері. Керівником штабу для усунення наслідків було призначено Дениса Шмигаля. Чи підтримуєте ви зв’язок з цим штабом? Чи відчули зміни?
— Ми спілкувалися з прем’єр-міністеркою, і після її візиту нам почали більше давати електроенергії, оскільки в нас відсутній обігрів. В цілому, стан критичний — пан Шмигаль це все охарактеризував. Проте до критичного стану в енергетиці додалося ще й критичне становище в опаленні.
Як проходить розподіл енергетичного обладнання, що надходить як гуманітарна допомога? Існує процедура подання запитів?
— Усі формальні вимоги — листи, звернення — ми зробили ще восени минулого року. Крім того, наша ГО “Офіс трансформації” підготувала окремий аналіз, що показав, що Київ не готовий до “апокаліпсису”. З серпня я запитую в КМДА, що ми будемо робити, і все це вказую в протоколах. Проте реакції від КМДА немає. Останні три тижні ми готувалися до ситуації, що зараз відбувається, і також не було відповіді на мої письмові звернення. Як це все розподіляється? Якимось чином. Яким саме — невідомо.
Фото: Максим Бахматов
Чи помічаєте ви шляхи, які б посприяли врегулюванню ситуації або хоча б наблизили її до нормальної?
— Що означає врегулювати? Надати обігрів пів мільйону жителів — це і є врегулювання. “Апокаліпсис” такого масштабу, коли у вас в квартирі -15°C або -20°C та відсутній обігрів, гірше не буває. Поліпшити ситуацію може тільки відновлення обігріву або зміна клімату. І те, й інше — дуже важко.
А які ви взагалі бачите варіанти виходу? Що ви зараз робите?
— Я можу врятувати людей у пунктах обігріву, можу врятувати дітей. Ми вивозимо маломобільних жителів, людей з обмеженими можливостями, ветеранів російсько-української війни. Допомагаємо їм переїхати в пансіонати в більш комфортні умови та забезпечуємо обігрів і харчування. Ми все це виконуємо. Єдине, за що ми повинні боротися, — це підвищення температури в місцях перебування людей. У тому місці, де перебуває людина, має бути +10–+15°C, в ідеалі — +20°C.
Чи бізнес в районі наразі взагалі працює?
— Так, бізнес працює, і компанії нам допомагають. Із 150 пунктів незламності приблизно третина — це приватні ініціативи.
Ви раніше казали, що бізнес чекав, доки уряд оголосить надзвичайний стан. Чи вам вдалося з ними домовитися?
— Взагалі, ми з бізнесом домовилися, і всі вони з 8:00 до 20:00 функціонують як пункти обігріву. Однак якщо ми хочемо, щоб в умовному “Проспекті” чи “Епіцентрі” цілодобово перебувало та обігрівалося 10 тисяч людей — це вже інший рівень взаємодії між владою та бізнесом. Саме з цього приводу ми звернулися до прем’єра.
Чи маєте ви прогноз, коли можуть відновити обігрів?
— Такої інформації немає.
Через місяць зима завершиться та настане потепління. Чи існує у вас план дій на теплий сезон, щоб краще підготуватися до наступної зими?
— Ми робитимемо все можливе спільно з нашою громадою, депутатами та засобами масової інформації, щоб мер почав думати про те, що необхідно робити із системою обігріву в Києві. Будемо залучати міжнародних партнерів, уряд, президента та прем’єр-міністра.
“`