Керівниця-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва повідомила, що Україна здатна перетворитися на “економічного лева Європи”, але для цього слід відмовитись від дотування електроенергії та обігріву. Фахівець Юрій Корольчук роз’яснив, що це означатиме для громадян України.
Керівниця-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня під час зустрічей у Давосі заявила, що Україна може перетворитися на “економічним левом Європи”, але для цього необхідно пришвидшити перетворення та поступово відмовитись від дотування електроенергії та обігріву. Також вона наголосила на необхідності більш справедливого розподілу фіскального навантаження, ліквідації перешкод для приватного сектора, врегулюванні нестачі робочої сили та наближенні приєднання до ЄС як основного каталізатора для економічного підйому.
Що це означатиме для українців у реальності та чи наважиться держава під час інтенсивної стадії воєнних дій припинити дотації, УНН обговорили зі співзасновником Інституту енергетичних стратегій, аналітиком Юрієм Корольчуком.
Дотації, збори, робочі руки: що конкретно МВФ вимагає від України після закінчення війни
Георгієва згадувала про скасування дотацій та електроенергію та обігрів у Давосі під час дискусії “Україна: на вістрі прогресу”, яку організував Фонд Віктора Пінчука у рамках Всесвітнього економічного форуму.
Серед головних невиконаних завдань держави вона назвала енергетичні та комунальні дотації. Електроенергія та обігрів ще частково дотуються, і, з її слів, від цього необхідно поступово відмовлятися зважаючи на стан державних фінансів. Паралельно, на думку голови МВФ, Україні варто працювати над більш справедливим розподілом податкового тягаря, навіть якщо це важко.
Крісталіна Георгієва підсилила думку прикладом Болгарії: там після падіння комунізму ейфорію швидко змінила сувора дійсність, а підйом економіки вимагав непростих рішень та жертв.
Окремо посадовиця підкреслила, що офіційному Києву слід усувати перепони для розгортання приватного сектора.
Найважливішими факторами Георгієва визначила безпеку та наявність робочої сили. Навіть більше: з її слів, під час недавньої зустрічі з бізнесом у Києві частина підприємців висунула проблему доступу до працівників навіть вище питання безпеки. МВФ, за її словами, готовий допомагати у практичних аспектах: заохоченні повернення українців додому, зменшенні структурного безробіття та інтеграції ветеранів у ринок праці.
Завершила директорка-розпорядниця МВФ емоційним закликом “повірити в себе як у лева” і виявляти впевненість щодня: уникати внутрішніх чвар та покінчити з корупцією. Тоді, на її думку, успіх буде досяжним, хоч шлях буде нелегким.
Сигнал від МВФ: дотації як політичний індикатор післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: висловлювання директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої про необхідність позбутися дотування електроенергії та газу для України пролунала не як технічна рекомендація, а як чіткий політичний меседж.
Відповідно до логіки Фонду це питання стосується не тільки тарифів, а і перерозподілу бюджетного навантаження, зменшення соціальних витрат та зміни структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Експерт, аналізуючи зміст висловлювання, відкрито стверджує: слова Георгієвої не прості та мають під собою конкретний посил, причому звернений не тільки до уряду, а й ширше: владі, уряду, наступному, президенту наступному, про те, що це слід припиняти.
Що конкретно мають на увазі під “дотуванням”
Перед тим, як почати обговорення безпосередньо про умовне скасування дотування на енергетичні ресурси в Україні, аналітик підкреслює.
Ключова плутанина в обговоренні про дотації полягає в тому, що в публічному просторі цим словом називають і адресні житлові дотації, і пільги, і механізми ПСО та різницю між ринковою вартістю та тарифом для населення – каже він.
Юрій Корольчук визначає основне трактування, яке, на його думку, мала на увазі очільниця МВФ: перш за все йдеться про так звану цю різницю в тарифах.
Йдеться про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, нижчий за нього
– говорить він.
Експерт наводить показовий приклад:
Коли є нібито ринкова вартість на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який сплачує українець 8 тисяч гривень. Відповідно, оця різниця 4 тисячі гривень, її “Нафтогаз України” і оплачує
– пояснює Корольчук.
Подібну логіку, за його словами, застосовують і до електроенергії:
Є нібито якась реальна вартість, вища, а є ота пільгова вартість
– розрізняє Корольчук.
Перехресне дотування: масштаби зменшились, але тема не зникла
Важливий момент: навіть якщо дотування зменшилося порівняно з довоєнними періодами, це не означає, що МВФ припинить тиснути на Україну з цього приводу.
Аналітик у бесіді з УНН нагадує, що 10 – 15 років тому перехресне дотування складало приблизно 4 млрд доларів по ринку в Україні. Зараз же, за його оцінкою, обсяг менший: йдеться про максимум 2 млрд доларів.
Окремо Корольчук наголошує, що у внутрішньому розумінні МВФ дотування може охоплювати ширший пакет: у тому числі і дотації, і пільги та адресні житлові дотації.
Європейський парадокс: їм можна, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди можуть надавати своїм громадянам пільги та дотації. Але в Україні це має всі шанси не спрацювати.
Для ілюстрації він наводить приклад Франції.
У них 30 млрд євро пішло на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, приблизно 10 млрд євро пішло на населення
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один яскравий кейс, який він згадує, це приклад Польщі.
У них є вугільний сектор дуже великий і Європа їх “тисне”. А поляки стоять до останнього, при цьому дотують цю вугільну галузь і дають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– каже експерт у сфері енергетики.
У підсумку Корольчук руйнує популярний міф про так званий “чистий ринок”
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає
– наголошує він.
На що МВФ реально тиснутиме: ПСО, пільги, коло отримувачів
З точки зору експерта, тиск Фонду буде спрямований у дві сторони:
- Перша – це згортання перехресного дотування (різниці між тарифом і ринком).
- Друга – зменшення кількості отримувачів дотацій та пільг. Юрій Корольчук відкрито прогнозує:
МВФ буде наполягати, щоб відмовлялися від перехресного дотування та скорочували далі отримувачів пільг та отримувачів дотацій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015 – 2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували дотації, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна реальність, за оцінкою співрозмовника УНН, може працювати у зворотному напрямку. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують дотації та пільги, то через кілька років додасться ще мільйонів 2 людей, які потребуватимуть подібної підтримки. Причина – збільшення кількості ветеранів та людей з інвалідністю. Тому, на його думку, урізання дотування для нашої країни неминуче.
Найжорсткіша частина прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим сенсом висловлювання Георгієвої.
Це посил стосовно військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізуватися однозначно
– наголошує експерт у сфері енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше кошторису, але соціальна проблема не зникає
На питання про реальний бюджетний ефект співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
Згідно з його логікою, вивільнені кошти держава зможе перенаправляти на інші цілі. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального ніколи не зникне, а в разі урізання підтримки може породити армію тих, хто стоятиме в черзі за соціальними продуктами – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут з’являється ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес та фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські фонди не можуть замінити державу в довгостроковій перспективі.
Деградація і відсутність відбудови як “вузьке горло” енергосектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові торкається того, що тарифна дискусія відбувається на тлі руйнування енергосистеми через удари рф. Експерт описує ситуацію як втрату здатності до регенерації. Оскільки система фактично деградувала та вже не буде такою, як була до війни.
Його прогноз щодо межі відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не тільки у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи вирішать тарифи проблему інвестицій у енергосектор
Юрій Корольчук, заглиблюючись у проблему тарифів та дотування, визнає: тарифи на тепло і воду занижені і повинні бути вищими.
Але щодо електроенергії звучить складніша позиція. Аналітик наводить приклад розрахунку для атомної генерації.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього вистачає, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання інше: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, тоді тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить принципове застереження: підвищення тарифів під обіцянки відремонтовувати енергосистему нереалістичні.
Зараз, якщо збиратимуть гроші, це буде брехня. Ніхто в світі коштом тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може повертати вкладення поступово, але не замінює стартового капіталу
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в умовах ринку, де у пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф гроші є.
Тарифна тема як тест на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: висловлювання Георгієвої, якщо читати її через призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реальністю суспільства, яке виходитиме з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Зменшення дотування у трактуванні МВФ, імовірно, буде не одноразовим рішенням, а тривалим процесом зі скороченням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема в тому, що соціальне не зникає за наказом кредитора, а зруйнована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, перезбирати соціальну підтримку і витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зауважимо, що в межах EFF уряд зобов’язувався підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після завершення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є частиною Плану ЄС – Україна і включає реформу спецобов’язків (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргової проблеми, а також комплексний захист найбільш вразливих домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року вказував, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленості на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. Зі слів директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми радою директорів теоретично можливий у лютому цього року.