Чутки про загальні платні шляхи “на вимогу ЄС”, обов’язковий технічний огляд для всіх машин вже у 2026-му та придорожні “карні” інспекції для кожного автомобіліста поки що лишаються вигадками. Фактично, євроінтеграція в царині транспорту полягає в іншому: підготовці правової основи, поступових діях і реформах, націлених на безпеку, відкритість процесів та викорінення хабарництва, особливо в галузі комерційних перевезень.
В соціальних мережах і деяких ЗМІ циркулюють заяви про нібито запровадження в Україні платних автошляхів на вимогу ЄС, обов’язкової технічної діагностики для всіх транспортних засобів вже у 2026 році та придорожнього нагляду з суцільними інспекціями.
У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України зауважують, що на даний момент відповідні постанови не прийняті, а євроінтеграційні зміни в транспортній галузі передбачають передусім створення законодавства, поетапні перетворення та посилення безпеки й відкритості процесів, з акцентом на комерційні перевезення, повідомляє УНН.
У відповідному міністерстві вирішили проаналізувати три найбільш поширені міфи та роз’яснити, що за ними насправді криється.
Міф 1. ЄС змусить Україну зробити автошляхи платними
Європейська інтеграція не означає автоматичного введення платного проїзду. На поточний момент в Україні відсутні затверджені рішення, які б впроваджували оплату за рух на існуючих дорогах загального використання.
Як це організовано та функціонує в Європі
Важлива деталь: у багатьох державах ЄС дійсно є платні траси, однак не всюди. Спільне для більшості інше: наявність нормативно-правової бази, яка дозволяє (або регулює) платні дороги за певних обставин. Власне, потреба мати подібні норми і є тим, що вважають важливою складовою євроінтеграційних зобов’язань.
Найчастіше платний проїзд відноситься до:
- нових або реконструйованих магістралей;
- альтернативних шляхів з покращеним рівнем обслуговування;
- певних відрізків, зокрема для вантажного транспорту.
Який вигляд система може мати в Україні
Задекларована логіка аналогічна: платна траса може існувати лише як альтернатива безкоштовній, а не замість неї. І навіть тоді це не “єдиним рішенням”, а через окремі ухвали держави з урахуванням економічної обґрунтованості та інтересів користувачів.
Чому платні траси — це не найближче майбутнє для українських водіїв
Щоб хоч щось у цьому напрямку стало можливим, спершу потрібно:
1. Розробити та прийняти відповідне законодавство.
2. Визначити модель реалізації, джерела фінансування, правила тарифікації, нагляду за якістю.
До того ж впливає ще один вагомий фактор: під час війни у державному кошторисі немає коштів на масове зведення нових доріг, які потенційно могли б стати платними.
Тому як одна з теоретичних моделей, на думку фахівців галузі, розглядається державно-приватне партнерство: інвестор будує, а потім отримує прибуток через оплату за проїзд.
Міф 2. У 2026 році запровадять обов’язковий техогляд для всіх авто за вимогою ЄС
У профільному міністерстві зауважують: рішення про негайне або загальне введення обов’язкового технічного контролю (ОТК) для всіх автомашин, включаючи легкові, не приймали. Тобто сценарій “у 2026-му всі власники легкових авто вишиковуються в черги” не має під собою юридичного підґрунтя.
Навіщо тоді ця реформа взагалі
Європейська логіка ОТК проста: на автошляхах має бути менше технічно небезпечного транспорту. Навіть якщо особа не керує сама, вона все одно бажає, щоб поруч їхали справні автомобілі, автобуси та вантажівки.
Окремий практичний аспект: українські транспортні засоби при перетині кордону з деякими країнами вже можуть потребувати чинного техогляду (зокрема мова йде про Румунію та Молдову). Тобто тема технічної справності давно перестала бути просто теоретичною.
Про що саме йдеться в українському контексті
Реформа ОТК, яку обговорюють у зв’язку з євроінтеграцією, зосереджується не на тому, щоб одночасно навантажити мільйони власників легкових машин, а:
- підвищити безпеку дорожнього руху;
- усунути корупційні схеми;
- впровадити прозорі та зрозумілі процедури.
Мова йде про поступові рішення, в першу чергу для комерційного транспорту (перевезення пасажирів і вантажів), і про модернізацію самої системи ОТК.
Також обговорюється можливість контролю для вживаних транспортних засобів, які вперше ввозитимуть в Україну, щоб імпорт не перетворювався на ввезення технічно несправних машин.
Чому без законодавців зміни неможливі
Наразі ОТК в Україні — обов’язковий для комерційного транспорту: таксі, автобусів, вантажних автомобілів. Якщо держава захоче розширити вимоги на легкові машини, спершу потрібно:
1. Щоб Верховна Рада прийняла відповідні закони.
2. Паралельно реформувати процедури та контроль, щоб це не перетворилося на конвеєр фіктивних довідок.
Міф 3. Придорожній контроль запровадять, щоб штампувати нові штрафи та влаштувати тотальні перевірки
Зараз в Україні не впроваджують придорожній контроль як нову систему для будь-якого типу транспорту.
Що таке придорожній контроль в європейській практиці
У ЄС це звичний інструмент, який спрямований на:
- перевірку безпеки перевезень;
- дотримання режимів праці та відпочинку водіїв;
- технічний стан транспорту на маршрутах;
- правильність кріплення вантажів.
Головне тут те, що у центрі уваги опиняються перевізники, а не приватні водії.
Що маємо станом на зараз
Повноцінної форми такого контролю в Україні як окремої системи немає, а частково функції контролю в межах повноважень вже виконує Укртрансбезпека. Тобто тема не виникає з нічого, просто в євроінтеграційному контексті її часто подають як “новий каральний механізм”, хоча логіка там інша.
Що все це означає для пересічних українців і бізнесу
Для водіїв легкових машин головний висновок такий: найближчим часом не йдеться про те, що їм раптово введуть плату за проїзд “за все” або обов’язковий техогляд. Такі зміни технічно та юридично неможливо втілити в реальність за декілька днів чи тижнів.
Для бізнесу та перевізників висновок інший: євроінтеграційні транспортні стандарти сильніше торкнуться саме комерційного сектора. А ще акцент перенесуть на прозорі правила та зменшення корупції, а не на імітацію контролю.
У Мінрозвитку наголошують: Євроінтеграція у сфері транспорту – це не про раптові заборони чи масові платні дороги. Це про безпечніші перевезення, прозорі та зрозумілі правила, рівні умови для бізнесу, поступові реформи з урахуванням українських реалій.