Урядовий апарат збирається обговорити кандидатуру Ігоря Зелінського на пост очільника Державіаслужби, його підтримує віцепрем’єр Олексій Кулеба. Дане кадрове питання породжує значні сумніви, зважаючи на рішення Зелінського, ухвалені протягом його роботи в керівництві авіарегулятора.
Рада міністрів України збирається розглянути кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державної авіаційної служби України. Подання до Ради міністрів, за відомостями джерел УНН, просувається віцепрем’єром з питань відновлення Олексієм Кулебою. Дане призначення містить у собі чимало суттєвих ризиків, що асоціюються з рішеннями, які Зелінський приймав під час перебування на посаді заступника керівника Державіаслужби.
Підвищення по службі після звільнення
Стан справ із Зелінським на сьогодні виглядає суперечливою. У лютому 2025 року віцепрем’єр Кулеба звільнив Зелінського з позиції заступника керівника Державіаслужби. У той час Зелінський був “правою рукою” тодішнього глави відомства Олександра Більчука, щодо діяльності якого також наявні численні питання. Після усунення Більчука з посади керівника Державіаслужби Кулеба несподівано змінив свою позицію і вніс кандидатуру Зелінського на розгляд Ради міністрів – тепер вже на позицію керівника авіаційного регулятора.
Цей кадровий поворот відбувається на фоні політичної нестабільності навколо самого віцепрем’єра. У Верховній Раді зареєстрований проєкт постанови про усунення Кулеби у зв’язку з корупційними скандалами у сфері відбудови, зокрема під час його діяльності на посаді голови Київської ОДА. У пояснювальній записці до проєкту постанови згадуються журналістські розслідування щодо завищення кошторису робіт і можливого привласнення бюджетних грошей.
На цьому тлі просування “своєї” людини на посаду керівника Державіаслужби все більше нагадує намагання зберегти вплив на стратегічного регулятора у випадку політичної відставки.
Спадщина Більчука і роль Зелінського
Уряд звільнив керівника Державіаслужби Олександра Більчука після того, як у серпні 2025 року ним було ухвалено рішення передати супровід ремонтної документації гелікоптерів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник не врахував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір припав на офшорну структуру, яка пов’язана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”.
Слід відзначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці з огляду на зв’язок компанії з російською федерацією.
У підсумку це не стало перешкодою для Більчука ухвалити рішення на її користь, через що його згодом звільнили. Вочевидь, що Зелінський, як його заступник і “права рука”, не міг не знати про дані процеси і, більше того, вірогідно брав у них безпосередню участь. Адже саме він виконував обов’язки керівника Державіаслужби, коли Більчук був у відпустках чи відрядженнях.
Руйнування української транспортної авіації
Представники українського авіаринку характеризують час роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020–2025 роки), як час системного і навмисного руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було більше 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не володіють льотною придатністю.
Експерти стверджують, що саме за рішеннями колишнього керівництва Державіаслужби ці борти були виключені з українського реєстру і фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні.
В умовах повномасштабного вторгнення росії подібні дії виглядають особливо небезпечними, адже держава втратила транспортний флот, критично необхідний для військової та гуманітарної логістики.
Блокування застосування Іл-76МД для потреб армії
Ще з 1990-х років в Україні існували рішення, які дозволяли експлуатацію літаків Іл-76МД без складних бюрократичних процедур, зокрема їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки керівника Державіаслужби, він офіційно підтвердив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України. Дану позицію підтримували як представники авіаринку, так і Міноборони.
Втім вже через пів року, у грудні, він докорінно змінив своє бачення, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. У результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане.
Окрім того, дане рішення призвело до того, що критично необхідна авіатехніка простоювала, тоді як держава продовжувала витрачати бюджетні кошти на її утримання. Отже, очевидно, державі нанесено значну шкоду, в тому числі матеріальну.
Порушення вимог санкційного законодавства і співпраця з рф
Слід вказати, що після незаконної анексії Криму і вторгнення росії на Донбас у 2014 році Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з даним російським підприємством як на приватному, так і на державному рівні була заборонена.
Але це не завадило Зелінському видати десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень підсанкційного ПАТ “Іл”.
Слід зазначити, що у рішенні російського ПАТ “Іл”, виданого у червні 2022 року зазначено, серед іншого, що “у випадку заміни експлуатанта (власника) чи перереєстрації літака “Рішення” втрачає силу та підлягає переоформленню в установленому порядку”. Отже, виходить, що Зелінський видав сертифікат на підставі недійсного рішення.
Фактично таким чином він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Водночас в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, подібні дії Зелінського мають бути предметом розслідування правоохоронних органів.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив він.
За словами юриста, у випадку доведення умислу йдеться про можливу кваліфікацію за статтями 111-2 (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення приймалось всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури. Розслідування таких фактів належить до компетенції Служби безпеки України та інших правоохоронних органів.
Кадрове рішення як випробування для держави
Ситуація із Зелінським – це не лише про минулі промахи. Частина ухвалених ними рішень і сьогодні продовжує створювати проблеми для авіаційної галузі та ставить під загрозу національну безпеку. Призначення людини з таким минулим на посаду керівника Державіаслужби виглядає як намагання зберегти старі порядки під новою назвою.
Вочевидь, що в умовах повномасштабної війни Уряд не може дозволити, щоб авіаційний регулятор очолював посадовець, чия діяльність асоціюється зі шкодою національним інтересам, зокрема безпеці, порушенням санкцій і підігруванням інтересам ворога.