В Україні існує значна потреба у соціальних послугах підтриманого проживання та стаціонарного догляду, особливо для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) старшого віку та людей з інвалідністю. Однак, запроваджений урядом механізм “гроші ходять за людиною” охоплює поки що невелику кількість надавачів цих послуг, що пояснюється недостатнім фінансуванням та браком кваліфікованих фахівців.
Проблеми розвитку соціальних послуг підтриманого проживання та стаціонарного догляду були представлені 3 листопада під час презентації дослідження, проведеного благодійними фондами “Схід SOS” та “Рокада”. Дослідження, яке тривало з 26 березня по 30 квітня 2026 року, охопило 197 представників органів місцевого самоврядування та 196 надавачів соціальних послуг у 22 областях України.
Механізм “гроші ходять за людиною” потребує розширення
У 2024 році Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 888, яка запровадила механізм “гроші ходять за людиною”, що дозволяє державі оплачувати соціальні послуги для осіб, які цього потребують. Зокрема, був розпочатий експериментальний проєкт для надання послуг підтриманого проживання та стаціонарного догляду ВПО старшого віку та людям з інвалідністю. Однак, наразі лише невелика кількість надавачів соціальних послуг долучилася до цього механізму.
З опитаних 196 надавачів, стаціонарний догляд надають лише 28 організацій, а підтримане проживання – 16. За урядовим механізмом послуги отримують лише 144 ВПО, тоді як загалом у громадах, що брали участь в опитуванні, стаціонарний догляд отримує 661 особа. Решта послуг фінансуються переважно з власних коштів громадян, коштів родин або місцевих бюджетів.
Основні перешкоди для розвитку послуг
Однією з ключових причин, чому громади не приєднуються до державного проєкту, є невідповідність приміщень вимогам та відсутність підтвердженої потреби. Зокрема, 72,9% опитаних представників громад вказали на потребу в додатковому фінансуванні для облаштування приміщень, закупівлі необхідного обладнання відповідно до стандартів. Ще 40,9% зіткнулися з нестачею приміщень та обладнання, а 40,1% повідомили про брак коштів на утримання закладів, оплату праці персоналу та його залучення.
Дослідження також виявило, що визначена вартість послуг часто не покриває реальних витрат на догляд за людиною, що змушує залучати власні або благодійні кошти. Крім того, спостерігається дефіцит соціальних працівників, психологів та інших фахівців на місцях, а також тенденція до реагування на індивідуальні звернення замість системної оцінки потреб населення.
Рекомендації та подальші кроки
Автори дослідження рекомендують перейти від експериментального проєкту до сталої системи соціальних послуг, запровадити постійний механізм державного фінансування та переглянути вартість послуг, щоб вона відповідала реальним витратам надавачів. Розвиток підтриманого проживання та стаціонарного догляду є важливим для забезпечення гідних умов життя, необхідної підтримки та збереження самостійності людей, які постраждали від війни.
У контексті реформування системи догляду, 24 грудня 2024 року уряд ухвалив Стратегію реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку. Цей документ передбачає створення до 2034 року системи послуг, що дозволить людям з інвалідністю та похилого віку жити незалежно та інтегруватися в громади, зменшуючи кількість їхнього перебування в інтернатах. Реформа деінституціоналізації також є одним із зобов’язань України на шляху до вступу в ЄС.
Зазначається, що прогрес України у сфері захисту прав людей з інвалідністю залишається фрагментарним, а заплановані заходи з деінституціоналізації часто не виконуються, а створення нових закладів суперечить принципам незалежного життя в громаді.
Джерело: zmina.info