## Експорт озброєнь: чи справді Україна відкрила двері для оборонної промисловості?
Уряд України запровадив новий порядок здійснення міжнародних передач товарів військового та подвійного призначення. Цей механізм діятиме протягом воєнного стану та ще шість місяців після його офіційного завершення. Однак, попри намір спростити процедури, експерти зазначають, що ключові перешкоди, як-от міжвідомче узгодження та фінансові ризики, залишаються суттєвими.
Кабінет Міністрів України 1 липня 2026 року ухвалив постанову №875, яка регулює міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання. Цей документ мав би полегшити вихід української оборонної продукції на світові ринки, проте, як зазначають фахівці, суттєвих змін у логіці системи експортного контролю він не несе.
Суть змін, запроваджених урядом
Згідно з новою постановою, термін розгляду заяв на отримання дозволу на експорт скорочено до 30 календарних днів. Для держав-партнерів, які беруть участь у програмі Drone Deal, процедура погодження міжвідомчою комісією спрощена та не вимагає додаткових узгоджень.
Цей механізм стосується експорту товарів військового призначення, продукції подвійного використання та відповідних технологій, якщо їхня вартість перевищує 15 мільйонів гривень. Важливо зазначити, що для комплектуючих цей поріг не застосовується. Перелік країн, до яких дозволено експорт, формуватиме Міністерство закордонних справ України, тоді як Міністерство оборони визначатиме перелік критично важливих товарів, заборонених до передачі.
Виробники мусять довести свою здатність забезпечувати експортні замовлення, не шкодячи виконанню державних оборонних контрактів. Передача технологій відбувається без зміни прав інтелектуальної власності, але з обов’язковим контролем реекспорту. У разі подальшого продажу таких товарів третім країнам, передбачено 20% відрахувань від їхньої вартості.
Попри певні послаблення, експерти вказують на половинчастість ухвалених рішень. Новий порядок не скасовує необхідності попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю (Держекспортконтроль). Також залишається обов’язковим міжвідомче узгодження з ключовими силовими структурами, такими як СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки (ГУР) МОУ, Міністерство оборони та інші відомства. Крім того, процедура не є універсально доступною для всіх країн, а фінансові ризики для компаній, які змушені сплачувати кошти ще до остаточного дозволу, не скасовані.
30 днів: чи справді це пришвидшення?
Заявлений 30-денний термін розгляду документів може здатися привабливим для бізнесу. Однак, як зауважує Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі, ці 30 днів не слід розглядати ізольовано. “Новий порядок не скасовує попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі, яка, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – пояснює він.
Таким чином, загальний термін очікування від першого звернення компанії до отримання дозволу може сягати 90 днів (60 днів експертизи + 30 днів розгляду заяви). “Це не пришвидшення, а, фактично, стандартний строк, з яким бізнес стикався і раніше”, – додає Мінаков. Питання не в наявності цифри “30”, а в реальній тривалості всього процесу.
Міжвідомче погодження: головний бар’єр не знято
Однією з найсуттєвіших проблем для експортерів завжди було міжвідомче погодження. Новий порядок не скасовує необхідності отримувати дозволи від СБУ, СЗР, ГУР, МО та інших органів. За статистикою ринку, саме результати таких погоджень найчастіше ставали причиною відмови у наданні дозволів.
“Цей фактор залишився. І це найважливіше, що варто усвідомлювати бізнесу. Навіть якщо процедура передбачає певні строки або мовчазне погодження, головна непередбачуваність виникає через логіку міжвідомчої оцінки, яка не змінилася”, – наголошує Мінаков. Компанія може мати всі необхідні документи, контракт та покупця, але все одно залежатиме від позиції кількох відомств, критерії яких не завжди є прозорими.
30% від вартості: фінансова гра чи бізнес?
Особливе занепокоєння викликає вимога щодо попередньої сплати до 30% вартості товарів до отримання остаточного дозволу. “Це не просто фінансове навантаження, це фінансова рулетка, особливо якщо держава залишає ці кошти собі у разі відмови”, – вважає Мінаков.
Для виробника оборонної продукції 30% вартості – це значна частина обігових коштів, які могли б бути спрямовані на виробництво, дослідження, розробки чи масштабування потужностей. Таке навантаження може стати нездоланною перешкодою для малих та середніх підприємств.
Обмежене коло країн: не відкриття ринку
Важливо розуміти, що новий порядок не поширюється на всі країни. Він діятиме лише щодо визначеного переліку держав. Це означає, що компанії недостатньо мати контракт; країна призначення має входити до списку, затвердженого МЗС, і операція має пройти всі узгодження.
“Це контрольований режим вибіркового допуску, а не повноцінне відкриття ринку. Якщо критерії формування переліку країн не будуть зрозумілими, бізнесу буде складно планувати свою міжнародну стратегію”, – додає фахівець.
Що ж насправді спростили?
Єдиним реальним спрощенням, за словами Мінакова, є скасування необхідності отримувати окремі повноваження на експорт товарів військового призначення за старою процедурою, що раніше могло тривати до пів року. Це позитивна зміна для компаній, які тільки виходять на міжнародні ринки.
Однак, як підкреслює експерт, попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження за країнами, значні фінансові ризики та можливі затримки термінів залишаються. Для компаній, які вже мали досвід експорту, це спрощення не буде революційним.
Отже, новий порядок – це спеціальний воєнний механізм, який створює можливість для міжнародних передач, але зберігає більшість ключових ризиків. Чи стане він реальним робочим інструментом для бізнесу, поки що залишається під питанням.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація є важливою для українських виробників оборонної продукції, які прагнуть вийти на міжнародні ринки. Новий порядок експортного контролю, хоч і не є повноцінним відкриттям ринку, створює певну можливість для міжнародної співпраці. Однак, перед укладанням угод, варто ретельно вивчити всі нюанси нового регулювання, зважити фінансові ризики та врахувати можливі терміни погодження.