Бойові дії викликають у звірів напруження і проблеми з їхньою поведінкою. Фахівець із зоопсихології Сергій Клочко роз’яснює, хто насправді є професіоналом у цій сфері, і яким чином відбувається робота з тваринами, які пережили травми.
Військові дії вплинули не тільки на людей, але й на тварин – вибухи, сирени та переміна життєвих обставин досить часто викликають у них значний дистрес і проблеми з їхніми реакціями. В подібних випадках їх власники все частіше задаються питанням, чи потрібна допомога кваліфікованого професіонала. Більш детально про те, хто може вважатися зоопсихологом і як по факту відбувається робота з травмованими тваринами, журналістці УНН розповів зоопсихолог Сергій Клочко.
Згідно зі словами експерта, зоопсихолог – це не просто людина, котра коригує лінії поведінки псів або котів. Мається на увазі професіонал із профільною вищою освітою та науковим досвідом. Необхідно також розуміти відмінність між дресирувальником та спеціалістом із поведінки.
Насамперед, це особа з вищою освітою. І, найімовірніше, університетською. Це має бути досвід роботи в науковій організації, тому що людина, яка просто коригує поведінку пса чи кота – це не зоопсихолог, а дресирувальник або фахівець з корекції поведінки. Зоопсихолог – це фахівець, який працює з усіма типами тварин, в яких є психіка
– пояснює Клочко.
Він уточнює, що профільною може бути навчання на біологічному або психологічному факультеті з відповідною спеціалізацією. Говориться в першу чергу про кафедри зоології або фізіології людини та тварин. У свою чергу, короткочасні курси чи сертифікати неможливо розглядати як повноцінну освіту.
Є багато оплачуваних курсів при західних університетах, тижневих або місячних. Люди платять кошти й потім пишуть, що завершили три університети. Але це не освіта в загальноприйнятому розумінні. Я бачив випадки, коли зоопсихолог за освітою астроном, а підтвердженням називає курс іншого зоопсихолога, який математик. Таке теж трапляється
– додає Клочко.
Експерт підкреслює, що до початку роботи з лініями поведінки тварини необхідно виключити проблеми зі здоров’ям. Найчастіше агресія чи боязнь можуть бути результатом болю або фізіологічних порушень.
Коли тварина стає агресивною або чогось лякається – це може бути поведінкова проблема. Проте не можна виключати внутрішні хвороби чи біль. Поки ви не приберете причину болю, корекція поведінки не зарадить. Тому в першу чергу – огляд ветеринарного лікаря
– наголошує фахівець.
Щодо терміну роботи з травмованими тваринами, все залежить від тяжкості випадку. В середньому процес може тривати від декількох тижнів до декількох місяців, а якщо результату немає тривалий час, тоді варто переглянути підхід або шукати інші причини.
В середньому, це від двох тижнів до трьох місяців. У важких випадках довше. Якщо після трьох місяців немає ефекту, отже або проблема нерозв’язна, або використовуються невірні методи. Будь-яку поведінку можливо скоригувати, за винятком уражень нервової системи
– пояснює зоопсихолог.
Клочко підкреслює, що зоопсихолог по суті працює не тільки з твариною, а насамперед з її господарем. Саме людина повинна навчитися вірно реагувати на сигнали тварини. Це найбільш дієвий шлях змін.
Зоопсихолог не проживає з цим псом чи котом. Він працює з господарем. Необхідно навчити людину бачити сигнали, котрі подає тварина, і вірно на них відповідати. Це найбільш ефективний спосіб змінити поведінку
– каже Сергій Клочко.
Також, експерт назвав ознаки значного стресу тварини, на котрі необхідно звертати увагу господарям.
Часте дихання, слиновиділення, випадіння шерсті – це ознаки стресу. Неконтрольоване сечовипускання та дефекація – дуже значний рівень стресу. А стан, коли тварина ні на що не реагує – це позамежне гальмування (Позамежне (охоронне) гальмування – це захисна реакція нервової системи, що виникає, коли сила чи тривалість подразника перевищують межу працездатності нервових клітин). Під час агресії собака, окрім гарчання та оскалу, може показувати білок ока, напружувати хвіст, притискати або навпаки піднімати його, однак люди не завжди зауважують ці сигнали
– наголошує експерт.
Під час реабілітації, особливо, після війни чи пережитих травм, тварині необхідний спокій, роз’яснює зоопсихолог. Важливо мінімізувати подразники та уникати суворих методів дресирування. За словами експерта, насильницькі підходи лише погіршують стан.
Слід створити максимально спокійні умови. Можливо зашторити вікна, зменшити шум, забезпечити м’яке спілкування, хорошу їжу та вигул. Не треба займатися дресируванням чи відпрацюванням команд – це може лише погіршити стан. Якщо подразники не повторюються, тварина поступово приходить в норму
– роз’яснив експерт.
Також, експерт наголосив, що допомога зоопсихолога може бути дієвою у випадку наявності відповідної освіти та досвіду у фахівця.