Розпорядниця-директорка МВФ Крісталіна Георгієва висловила думку, що Україна має потенціал стати “економічним левом Європи”, проте для цього необхідно відмовитися від дотування вартості електроенергії та теплопостачання. Експерт Юрій Корольчук роз’яснив, що це означатиме для українських громадян.
Керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня під час зустрічей у Давосі заявила, що Україна має всі шанси стати “економічним левом Європи”, але для цього необхідно прискорити впровадження реформ та поступово припинити підтримку цін на електроенергію та централізоване опалення. Вона також акцентувала увагу на необхідності більш справедливого розподілу податкового навантаження, усунення перешкод для приватного підприємництва, розв’язання проблеми нестачі робочої сили та прискорення вступу до ЄС як важливого стимулу для економічного підйому.
Що це означатиме для громадян України в реальності та чи наважиться держава в умовах ведення активних бойових дій припинити надання субсидій, про це УНН поспілкувалися зі співзасновником Інституту енергетичних стратегій, фахівцем Юрієм Корольчуком.
Субсидії, податки, робітничі кадри: чого саме МВФ очікує від України після завершення війни
Георгієва говорила про відмову від субсидування та електроенергію і тепло під час дискусії “Україна: на вістрі майбутнього”, яку організував Фонд Віктора Пінчука в рамках Всесвітнього економічного форуму.
У переліку основних невирішених питань країни вона згадала енергетичні та комунальні субсидії. Електроенергія та теплопостачання все ще частково дотуються, і, за її словами, від цього слід поступово відмовлятися, враховуючи стан державних фінансів. Водночас, на думку керівниці МВФ, Україні варто працювати над більш справедливим розподілом податкового тягаря, хоч це й важко.
Крісталіна Георгієва підкріпила цю думку прикладом Болгарії: там після краху комуністичної системи ейфорію швидко змінила сувора дійсність, а відновлення економіки вимагало складних рішень і жертв.
Окремо чиновниця зазначила, що офіційному Києву необхідно ліквідувати перепони для розвитку приватного сектору.
Найважливішими факторами Георгієва назвала безпеку та наявність трудових ресурсів. Більше того: за її словами, під час недавньої зустрічі з представниками бізнесу в Києві частина підприємців поставила проблему доступу до кадрів навіть вище за питання безпеки. МВФ, як вона зазначила, готовий надавати сприяння у практичних аспектах: стимулюванні повернення українців додому, зменшенні структурної незайнятості та інтеграції ветеранів у сферу праці.
Завершила директорка-розпорядниця МВФ емоційним закликом “повірити в себе як у лева” і демонструвати впевненість щодня: уникати внутрішніх розбратів і викорінити корупцію. У такому разі, на її думку, успіх буде досяжним, хоча шлях буде непростим.
Сигнал від МВФ: субсидії як політичний індикатор післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: заява директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої щодо потреби усунення субсидування електроенергії та газу для України прозвучала не як технічна консультація, а як чіткий політичний посил.
Згідно з логікою Фонду, це питання стосується не лише тарифів, а й перерозподілу бюджетних витрат, зменшення соціальних виплат і зміни структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Експерт, аналізуючи зміст заяви, прямо вказує: слова Георгієвої мають глибокий зміст і містять у собі конкретний меседж, адресований не лише уряду, а й більш широкому колу осіб: владі, урядовцям, наступному уряду, майбутньому президенту, про те, що це потрібно згортати.
Що саме мають на увазі під “субсидіюванням”
Перш ніж перейти до обговорення гіпотетичного скасування субсидування на енергетичні ресурси в Україні, експерт наголошує.
Основна плутанина в обговоренні субсидій полягає в тому, що в публічній сфері цим терміном називають і адресні житлові субсидії, і пільги, і механізми ПСО, і різницю між ринковою вартістю та тарифом для населення – зазначає він.
Юрій Корольчук окреслює базове тлумачення, яке, на його думку, мала на увазі очільниця МВФ: насамперед ідеться про так звану різницю в тарифах.
Йдеться про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, який є нижчим за нього
– каже він.
Експерт наводить показовий приклад:
Коли є нібито ринкова ціна на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який сплачує українець, 8 тисяч гривень. Відповідно, цю різницю в 4 тисячі гривень оплачує “Нафтогаз України”
– пояснює Корольчук.
Подібну логіку, за його словами, застосовують і до електроенергії:
Є нібито якась реальна вартість, вища, а є ота пільгова ціна
– роз’яснює Корольчук.
Перехресне субсидіювання: обсяги зменшились, але питання не зникло
Важливий момент: навіть якщо субсидування зменшилося порівняно з довоєнним періодом, це не означає, що МВФ перестане чинити тиск на Україну з цього приводу.
Експерт у розмові з УНН нагадує, що 10-15 років тому перехресне субсидіювання становило близько 4 млрд доларів на ринку в Україні. Зараз же, за його оцінкою, обсяг менший: ідеться про максимум 2 млрд доларів.
Окремо Корольчук підкреслює, що у внутрішньому розумінні МВФ субсидіювання може включати ширший пакет: зокрема, також і субсидії, і пільги, й адресні житлові субсидії.
Європейський парадокс: їм дозволено, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди можуть надавати своїм громадянам пільги та субсидії. Проте в Україні це, найімовірніше, не спрацює.
Для ілюстрації він наводить приклад Франції.
У них 30 млрд євро було виділено на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, близько 10 млрд євро було виділено для населення
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один яскравий кейс, який він згадує, – це приклад Польщі.
У них є вугільний сектор дуже великий, і Європа на них “тисне”. Але поляки стоять до останнього, при цьому дотують цю вугільну галузь і надають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– каже експерт у галузі енергетики.
У підсумку Корольчук спростовує поширений міф про так званий “чистий ринок”.
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає
– наголошує він.
На що МВФ реально чинитиме тиск: ПСО, пільги, коло отримувачів
З погляду експерта, тиск Фонду буде спрямований у двох напрямках:
- Перший – це згортання перехресного субсидіювання (різниці між тарифом і ринковою ціною).
- Другий – скорочення кількості отримувачів субсидій і пільг. Юрій Корольчук прямо прогнозує:
МВФ тиснутиме, щоб відмовлялися від перехресного субсидіювання та скорочували далі кількість отримувачів пільг і отримувачів субсидій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015-2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували субсидії, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна реальність, за оцінкою співрозмовника УНН, може спрацювати у зворотному напрямку. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують субсидії та пільги, то за кілька років додасться ще мільйони 2 людей, які потребуватимуть подібної підтримки. Причина – зростання кількості ветеранів і людей з інвалідністю. Тому, на його думку, урізання субсидіювання для нашої країни неминуче.
Найбільш жорстка частина прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим змістом заяви Георгієвої.
Це меседж щодо військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізуватися однозначно
– підкреслює експерт у галузі енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше бюджету, але соціальна проблема не зникає
Відповідаючи на запитання про реальний бюджетний ефект, співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
За його логікою, вивільнені кошти держава зможе перенаправляти на інші цілі. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального характеру ніколи не зникне, а в разі зменшення підтримки може утворитися армія тих, хто стоятиме в черзі за соціальними продуктами, – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут виникає ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес і фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські фонди не можуть замінити державу в довгостроковій перспективі.
Деградація та відсутність відновлення як “вузьке місце” енергосектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові торкається того, що тарифне обговорення відбувається на тлі руйнування енергосистеми через удари рф. Експерт описує ситуацію як втрату здатності до відновлення. Адже система фактично зазнала деградації та вже не буде такою, як була до війни.
Його прогноз щодо межі відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не лише у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи розв’яжуть тарифи проблему інвестицій в енергосектор
Юрій Корольчук, заглиблюючись у проблему тарифів і субсидіювання, визнає: тарифи на тепло та воду занижені й мають бути вищими.
Але щодо електроенергії позиція складніша. Експерт наводить приклад розрахунку для атомної генерації.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього вистачає, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання в іншому: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, тоді тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить принципове застереження: підвищення тарифів під обіцянки відремонтувати енергосистему нереалістичне.
Зараз, якщо збиратимуть гроші, це буде брехня. Ніхто в світі коштом тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може повертати вкладення поступово, але не замінює стартового капіталу
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в умовах ринку, де у пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф гроші є.
Тарифна тема як тест на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: заява Георгієвої, якщо розглядати її через призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реальністю суспільства, яке вийде з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Зменшення субсидування у тлумаченні МВФ, ймовірно, буде не одноразовим рішенням, а тривалим процесом зі скороченням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема в тому, що соціальні проблеми не зникають за наказом кредитора, а зруйнована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, перебудовувати систему соціальної підтримки та витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зазначимо, що в межах EFF уряд зобов’язувався підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після завершення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є частиною Плану ЄС – Україна і включає реформу спеціальних обов’язків (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргової проблеми, а також комплексний захист найбільш вразливих домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року вказував, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленостей на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. За словами директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми радою директорів теоретично можливий у лютому цього року.