Новий очільник Міністерства енергетики Денис Шмигаль презентував антикризові кроки для нівелювання наслідків блекаутів. Фахівці розглядають ці рішення як оперативні управлінські заходи, які не розв’язують системних питань.
Держава входить у 2026 рік із поверненням енергетичної стурбованості у звичний режим. Нещодавно призначений міністр енергетики Денис Шмигаль відкрито позначив комплекс заходів, які мають “підтягнути” систему після уражень і блекаутів. Однак, у професійному середовищі ці рішення сприймають скоріше як перелік оперативних управлінських жестів, де найбільші проблеми полягають не в технічній площині, а в юридичній сфері, фінансах і майбутній відповідальності.
У п’ятницю, 16 січня, новообраний Перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України Денис Шмигаль у сесійній залі Верховної Ради України озвучив перелік антикризових заходів, які мають допомогти побороти наслідки блекауту в Україні та уникнути нових, спровокованих обстрілами зс рф. План передбачає зміни на всіх рівнях, починаючи від підготовки й розгортання нових “пунктів незламності” й завершуючи новими умовами для придбання, розподілу та використання електроенергії. Що це означатиме на практиці для українців та чи допоможе “план Шмигаля” підтримати й відновити енергетичну незалежність держави, УНН розбиралися разом із фахівцем.
Нові пункти незламності, імпорт і ручний розподіл ресурсів: як Міненерго має намір долати блекаути
Для початку нагадаємо, які саме кроки запропонував Денис Шмигаль, щоб вивести країну з енергетичної скрути. Про більшість із них голова профільного міністерства зробив серію постів у своєму Telegram-каналі.
Серед них — можливість залучення бригад з інших регіонів для приєднання генераторів у багатоквартирних будинках.
Наступний крок — полегшення приєднання когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок для збільшення розподіленої генерації. На кожну фазу виконавцям пропонують давати не більше, ніж 48 годин.
“Маємо ситуації, коли обладнання привезене, але через технічні зволікання та неготовність документації його встановлення затягується”, — підкреслив Шмигаль.
Ще один антикризовий захід від Міненерго — це збільшення кількості пунктів незламності. Особливу увагу хочуть приділити Києву, хоча запевняють, що інші регіони теж у полі зору. Опорні пункти, які забезпечать додатковим обладнанням для обігріву, харчування, заряджання гаджетів, зв’язку, вже визначили.
Окрім того, Денис Шмигаль наголошує на необхідності зробити інвентаризацію необхідних для енергостійкості держави ресурсів та “перерозподілити їх так, щоб допомога надходила насамперед тим, хто її найбільше потребує”.
Окремо новий керівник Міненерго звернувся до українського бізнесу.
“Звертаюся до бізнесу з наполегливим проханням вимкнути зовнішню рекламу: підсвітки, екрани та інші великі енергоємні конструкції. Якщо маєте надлишкову енергію, замість яскравої реклами віддайте її людям”, — акцентував він.
Є вимоги й до державних організацій. Так, “Укрзалізниці”, “Нафтогазу”, “Укроборонпрому” доручили терміново забезпечити закупівлю імпортованої електроенергії в обсягах не менше 50% від їхнього власного споживання.
Якщо говорити про міжнародний вимір, то у профільному міністерстві:
- очікують від міжнародних партнерів (без уточнення загалом конкретних країн-союзниць та організацій) потужні генератори, акумулятори електроенергії, елементи живлення, трансформатори, засоби для ремонту, обладнання;
- збільшують імпорт електроенергії з ЄС (Отже, наразі максимальна потужність для імпорту наразі становить 2,3 ГВт).
Також Перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України наголосив: на порядку денному — посилення захисту енергетичних об’єктів. На роботи щодо захисту енергетичної інфраструктури за його словами, виділили понад 50 млрд грн.
А ще Уряд, зважаючи на запровадження надзвичайної ситуації в енергетиці, про яке 15 січня повідомив Президент України Володимир Зеленський, вдався до змін правил, які стосувалися “комендантської години”. Відтепер під час неї людям дозволять виходити без спеціальних перепусток та користуватися транспортом, щоб дістатися пунктів незламності та пунктів обігріву. Фактично, діятиме такий підхід, як і до переміщення містян під час повітряної тривоги.
Економія електрики “по-українськи”: де закінчується антикриза та починаються ризики
Пояснити ефективність та реалістичність заходів, які озвучив голова профільного міністерства, УНН попросили співзасновника Інституту енергетичних стратегій, експерта Юрія Корольчука. Він визнає: кожен із цих інструментів “має право на існування”. Але паралельно вони пов’язані із системними ризиками, які здатні обнулити ефект або перетворити антикризові рішення на майбутні судові позови та проблеми для державного кошторису.
48 годин на дозволи: економія часу чи борг на майбутнє?
Найбільш резонансна частина “енергетичного пакета”, у якій йдеться про полегшення приєднання когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок, за оцінкою співрозмовника УНН, не про технічну можливість підключати нові потужності, а про відступ від чинних процедур. Якщо держава, фактично, пришвидшує дозвільну систему адміністративним рішенням, а не змінами закону, виникає ризик легітимності таких дозволів у майбутньому.
“(Ми відступаємо — ред.) від тих норм, які прописані в законодавстві. Чесно вам скажу, наприклад, якщо щось трапиться, чи будуть серйозні глобальні конфлікти щодо того, коли будуть ухвалювати рішення, що давайте, за 48 годин ви повинні там видати дозвіл на установку цієї установки. А вона, наприклад, там більше викидів СО2 дає. А ми підписали договір (щодо викидів – ред.) з Європейським Союзом, нам їх треба скорочувати, а ми не можемо це зробити. Розумієте в чому суперечність?” — пояснив Корольчук.
Далі, за його словами, прийде в рух класичний ланцюг: оскарження, скасування, компенсації, багаторічні суперечки. Для економіки це означає вищу юридичну невизначеність для інвесторів і підрядників, дорожчі контракти та страхування ризиків.
Крім того, існує головний стоп-фактор, який не розв’язує жодна постанова: гроші. Юрій Корольчук тлумачить: дозвільні бар’єри важливі, але ще частіше процес зупиняється на фінансуванні. Підрядні компанії, які реально можуть ставити й підключати обладнання, не працюють “у борг” і не стартують без авансів, матеріалів і зрозумілого графіка оплат. А муніципалітети у війні нерідко фізично не мають ресурсу платити швидко.
“У результаті держава може отримати формально прискорену процедуру, але фактично ті самі паузи на етапі: “дайте аванс”, “оплатіть матеріали”, “грошей немає”. Це означає, що ефект “48 годин” легко перетворюється на інформаційний, а не інфраструктурний”, — резюмує співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
Пункти незламності: кількість проти якості
Щодо збільшення пунктів незламності Юрій Корольчук теж налаштований скептично.
За його словами, концепція часто зводиться до мінімального функціоналу “зарядити телефон і зігрітися”. Брак пального для генераторів, різний рівень організації знижують реальну цінність мережі.
Є ще один, менш публічний, але економічно важливий аспект: мережа пунктів без стабільного забезпечення перетворюється на постійну статтю витрат для місцевих бюджетів (паливо, логістика, охорона, персонал, ремонт), при цьому віддача вимірюється не завжди.
“У кризі це все одно потрібно, але як інструмент виправлення системи воно не працює”, — підкреслює експерт у галузі енергетики.
Інвентаризація ресурсів і ризик ручного режиму
“Найбільш слизькою” частиною пакета співрозмовник УНН вважає “перерозподіл ресурсів”: формулювання надто загальне і відкриває двері для ручного управління.
“Які саме ресурси маються на увазі: електроенергія, газ, паливо, обладнання, резервні потужності? Газ – це теж ресурс… Невизначеність породжує простір для селективних рішень”, — каже Корольчук.
Експерт як приклад наводить логіку на прикладі пального для генераторів: якщо область без гострої ситуації отримує більше, ніж потрібно, а критичні точки недоотримують, це питання управління та контролю. У ручному режимі без прозорих критеріїв “перерозподіл” легко перетворюється на джерело нових корупційних підозр.
Імпорт електроенергії з ЄС: дорого, обмежено, із втратами для держкомпаній
Пункт про збільшення імпорту електроенергії експерт називає економічно неоднозначним.
По-перше, держава не завжди прозоро пояснює фактичну ціну та фінансовий тягар (для бюджету і для держкомпаній).
“Нам поки що ніхто не відкриває, скільки ми платимо за це все. Мається на увазі не населення, а держава. Бо приватний бізнес небагато закуповує, насправді. Є потужність, яку ми можемо максимум імпортувати: 2,450 навіть більше, мегаватт, 2,450. Реально ми не можемо стільки вибирати”, – пояснює Юрій Корольчук.
По-друге, за його словами, імпорт має фізичну “стелю” за перетоками: нарощувати його безмежно неможливо.
По-третє, як стверджує експерт, денний імпорт часто дорожчий, а отже потребує рішення: кого змусити купувати дорожчу електроенергію.
Так, частину навантаження можуть “перекладати” на великих споживачів із держсектора (на кшталт “Укрзалізниці” чи “Нафтогазу”) для їхніх операційних потреб. Це не означає автоматичні величезні збитки, але й не створює прибутку: купівля дорожчого ресурсу для власного споживання погіршує фінансовий результат, а отже підвищує ризик потреби у бюджетній підтримці або перехресному субсидіюванні.
“Не думаю, що прям там такі величезні збитки будуть, так. Але, так, вони (держкомпанії — ред.) не зароблять на цьому точно, бо закупають для своїх потреб, не на перепродаж”, — акцентує Корольчук.
Комендантська година і “нічні маршрути” до пунктів незламності: чому може виникнути ефект краплі у морі
Дозвіл на пересування під час комендантської години до пунктів незламності експерт у галузі енергетики оцінив як рішення із мінімальним практичним ефектом: висловив припущення, що користуватимуться одиниці.
З безпекового погляду логіка зрозуміла (менше конфліктів із патрулями), але як інструмент енергетичної політики це скоріше символічний крок, який не змінює баланс генерації та мережевих обмежень.
Корінь кризи в енергетиці, з якою останніми тижнями зіткнулися мільйони українців, Корольчук бачить у “недоремонтованості системи” та посилених ракетно-дронових ударах противника по енергосистемі держави.
Ключовий висновок експерта звучить так: проблема не з’явилася раптово. Морози та атаки лише “підсвітили” те, що й так було слабким місцем. Навіть без екстремальних погодних умов і без нових обстрілів обмеження у споживанні світла, за його оцінкою, все одно були б, бо інфраструктура входила в сезон недопідготовленою: підстанції ремонтувалися в оперативному режимі замість повноцінної заміни обладнання. А успіх проходження минулої зими частково пояснювався м’якшими погодними умовами, а зовсім не завершеним відновленням енергосистеми.
Аварійні відключення, проблеми з теплом і харчами: як живе Україна зараз
Станом на 16 січня 2026 року енергосистема України залишається пошкодженою через масові ракетні та дронові атаки зс рф, що відбулися останніми днями.
Лише протягом минулої доби російські військові атакували енергетичну інфраструктуру у кількох областях. Як наслідок, без світла залишилися тисячі мешканців Харківщини та Запорізької області.
Споживання електроенергії залишається високим. Тому діють графіки погодинних відключень для всіх категорій споживачів, а також графіки обмеження потужності для промисловості. У кількох областях застосовують аварійні відключення через перевантаження обладнання.
Напруженою залишається ситуація в Києві та Київській області, де без електроенергії залишилися звичайні містяни, бізнес, установи, освітні заклади. Подекуди через проблеми зі світлом і теплом люди відчули дефіцит харчів.
Через сукупність факторів Президент України Володимир Зеленський запровадив надзвичайний стан в енергетиці.