Незважаючи на великий набір антикорупційних засобів, все частіше виникає питання про дієвість роботи НАЗК. Під орудою Віктора Павлущика Агентство в основному зосереджується на регламентах, звітах і пропозиціях. Як наслідок, боротьба з корупцією має шанс залишитися лише “в теорії”.
Національна інституція з питань запобігання корупції (НАЗК) має в своєму розпорядженні увесь спектр інструментів для попередження, виявлення та протидії корупції. Як підкреслив у інтерв’ю очільник НАЗК Віктор Павлущик серед цих інструментів є: стратегія, державна програма, нагляд, антикорупційні представники в держпідприємствах і програма із захисту інформаторів, інформує УНН. Однак, низка гучних корупційних справ у державному секторі піддала сумніву реальну результативність цих засобів.
Керівник НАЗК Віктор Павлущик в розмові з журналістами неодноразово уникав прямого відгуку на питання про те, чому антикорупційна профілактика не спрацювала. Натомість він старався пояснити відсутність відчутного результату в боротьбі з корупцією складністю процесів, обмеженими повноваженнями та необхідністю дотримання формальностей. Коли журналісти запропонували розібрати справу “Енергоатому” як приклад системної невдачі профілактики, Павлущик почав із загальних фраз, по суті відмовившись від прямої оцінки конкретної ситуації.
Щоб дати розгорнуту відповідь, потрібно працювати з конкретними даними та аналізувати їх фахово. Очікувати, що існує якась універсальна таблетка від корупції, наївно. Навіть у європейських державах близько 70% громадян вважають, що корупція є досить розповсюдженою в цілому в країнах ЄС
– зазначив Павлущик.
Разом з тим очільник НАЗК визнає, що агентство проводило перевірку “Енергоатому”, проте обмежує відповідальність відомства.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання та виявлення корупції в компанії та надало декілька пропозицій
– повідомив Павлущик.
Зважаючи на його слова, можна дійти висновку, що роль сучасного НАЗК зводиться до пропозицій, розпоряджень і оцінки ризиків – без реального впливу на фінансові потоки чи закупівельні процедури, де, по суті, і виникає корупція.
На закиди про відсутність реального впливу НАЗК на виконання антикорупційної програми Павлущик відповідає зверненням до формальних регламентів. За його словами, агентство діє виключно в рамках визначених законом засобів. Фактично керівник НАЗК зводить роль агентства до внутрішнього листування, звітів і формального повідомлення інших органів влади.
Війна, спротив системи та “маленькі кроки”
До того ж, серед причин, які, за словами Павлущика, заважають досягати результатів, він називає війну, обмежені ресурси та спротив системи. На його думку, оцінювати дієвість антикорупційної політики без врахування цих чинників некоректно.
Оцінювати дієвість потрібно з урахуванням реальних умов: чи може захід бути виконаний під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Спротив системи дійсно був колосальний
– зауважив він.
Провалений термін НАЗК
Окремим показником роботи сучасного НАЗК стала й ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ мали підготувати ще в серпні, проте терміни зірвано. Пояснюючи затримку, Павлущик знову звертався до процесу, а не до результату.
Для нас ключове – не швидкість, а якість документів
– заявив він, додавши, що підготовка стратегії ускладнилася через призупинення фінансування проєктів USAID.
Таким чином, навіть базові стратегічні документи, які мають визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без чітких дедлайнів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під орудою Павлущика
З відгуків керівника НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика під керівництвом Павлущика існує перш за все у вигляді регламентів, актів, звітів і стратегій. НАЗК фіксує ризики, готує пропозиції та звітує про виконання пунктів програм, проте уникає ролі лідера, який прямо називає проблеми й тих, хто їх блокує.
В результаті боротьба з корупцією дедалі більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням всіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його керівника Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не лише через відсутність результативності антикорупційного органу, а й через можливі етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію щодо того, що дружина керівника НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи нормально те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує доходом сім’ю керівника цього ж Агентства.
Навіть, якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати враження тісного переплетіння особистих, професійних і інституційних інтересів.