Очільники ЄС схвалили план із забезпечення фінансування України через спільні позики після 16-годинних дебатів. Politico назвало очільницю уряду Італії Джорджію Мелоні та бельгійського прем’єра Барта Де Вевера головними “тріумфаторами” саміту.
Після тривалих 16-годинних перемовин, лідери ЄС остаточно затвердили план фінансової підтримки України. Замість використання заблокованих активів рф, на чому наполягали Німеччина та скандинавські держави, Брюссель віддав перевагу “плану Б” – спільним запозиченням. Хоча дане рішення дало змогу Києву отримати життєво необхідну допомогу, саміт явно поділив європейських лідерів на тих, хто визначав правила, і тих, хто залишився без досягнень. Про це повідомляється в матеріалі Politico, інформує УНН.
Деталі
Головною “тріумфаторкою” саміту видання Politico вважає прем’єрку Італії Джорджію Мелоні. Вона вміло витримала паузу, давши можливість іншим використати аргументи, і втрутилася в процес у вирішальний момент, коли ідея позики під заставу російських активів остаточно зазнала невдачі.
Свій “майстер-клас” продемонстрував і бельгійський прем’єр Барт Де Вевер: він до останнього чинив опір конфіскації активів рф, побоюючись помсти кремля, і в результаті змусив ЄС перейти до моделі спільного боргу.
Часткову користь отримали навіть безпосередні учасники війни:
- Володимир Зеленський отримав гарантоване забезпечення фінансуванням;
- володимир путін зберіг свої активи в безпеці;
- Дональд Трамп зберіг за собою простір для маневру з цими активами в майбутніх обговореннях.
Невдача німецьких амбіцій та “вигнанці” ЄС
Під найбільшим тиском опинився канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Він активно пропагував ідею використання заморожених активів як єдиний можливий варіант, але в підсумку програв. Разом з ним у тіні залишилася й Урсула фон дер Ляєн, яка до останнього чинила опір спільному боргу, але була змушена погодитися на нього, коли ініціатива перейшла до рук інших лідерів.
Окрему позицію зайняла трійця – Угорщина, Словаччина та Чехія. Вони відмовилися підписувати план і не будуть брати участь у виділенні коштів. Це фінансова перевага для їхніх бюджетів, однак політично такий крок ще більше ізолює ці країни всередині Євросоюзу, наближаючи їх до статусу “вигнанців”.