За допомогою “Хаббла” фахівці з NASA змогли зрозуміти, що трапилося з планетою, за якою пильно стежили недалеко від зірки Фомальгаут протягом багатьох років.
Космічний телескоп “Хаббл”, що належить NASA, допоміг дослідникам розібратися, куди поділася планета, за якою вели спостереження неподалік від зірки Фомальгаут протягом багатьох років. Виявилося, що яскрава світла пляма, яку вважали космічним тілом, насправді була величезною хмарою пилу, яка виникла внаслідок зіткнення двох значних космічних брил. Про це інформує Associated Press, повідомляє УНН.
Детальна інформація
Рідкість цієї знахідки викликає подив, оскільки, згідно з обчисленнями, подібні зіткнення мають відбуватися в цій області лише один раз на 100 000 років.
Подвійний катаклізм у прямому ефірі
В дослідженні, оприлюдненому у виданні Science, описано виняткову подію: за останні 20 років у цій зоні сталося відразу два значних зіткнення об’єктів, що мають ширину щонайменше 60 кілометрів.
Ці вибухи сформували настільки густі завіси з осколків, що вони маскувалися під планети, поки згодом не розсіялися. Осколки з’явилися від об’єктів розміром з велике місто, а їхнє раптове виникнення та зникнення змусили астрономів переглянути попередні гіпотези.
Неймовірно, що в цій зоні зараз відбулося два унікальні великі зіткнення протягом 20 років
– зауважив Джошуа Ловелл з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики.
Чому це важливо для науки
Фомальгаут розташований на відстані всього 25 світлових років від Землі, що дає можливість астрономам досліджувати процеси утворення планетних систем у реальному часі. Аналіз подібних катастроф допомагає зрозуміти, як колись формувалася і наша Сонячна система. Астрофізики порівнюють ці зображення з дитячими фотографіями нашої планетної системи, оскільки зіткнення великих брил є важливим етапом у формуванні планет. Наразі науковці планують спостерігати за новою хмарою пилу, щоб зафіксувати її повний розпад у найближчі роки.
Спостерігаючи за цим явищем, науковці фіксують ці потужні вибухи у режимі реального часу
– повідомив автор дослідження Пол Калас з Каліфорнійського університету в Берклі.