Незважаючи на широкий перелік інструментів для протидії корупції, постійно виникає питання про дієвість роботи НАЗК. Під орудою Віктора Павлущика, Агентство переважно акцентує увагу на протоколах, звітах і настановах. Через це боротьба з хабарництвом може лишитися лише “в документах”.
Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК) володіє всім набором засобів для запобігання, викриття та боротьби з корупцією. Як зауважив у інтервʼю керівник НАЗК Віктор Павлущик, серед цих засобів є: стратегія, державна програма, нагляд, антикорупційні представники в держпідприємствах і програма із захисту тих, хто повідомляє про корупцію, інформує УНН. Однак, ряд гучних корупційних інцидентів у державному секторі поставив під питання реальну ефективність цих інструментів.
Голова НАЗК Віктор Павлущик у розмові не раз уникав прямої відповіді на питання про те, чому антикорупційна превенція не спрацювала. Замість цього він намагався пояснити відсутність відчутного результату в протистоянні корупції складністю процесів, обмеженими повноваженнями та потребою дотримуватися правил. Коли журналісти запропонували проаналізувати кейс “Енергоатому” як зразок системної невдачі превенції, Павлущик почав з узагальнень, фактично відмовившись від прямої оцінки конкретної ситуації.
Щоб надати вичерпну відповідь, потрібно працювати з конкретними відомостями й аналізувати їх фахово. Очікувати, що є якась універсальна таблетка від корупції, наївно. Навіть у європейських країнах майже 70% громадян вважають, що корупція досить поширена в цілому в країнах ЄС
– зауважив Павлущик.
У той же час керівник НАЗК визнає, що відомство проводило перевірку “Енергоатому”, але обмежує відповідальність управління.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання та виявлення корупції в компанії та висловило ряд рекомендацій
– розповів Павлущик.
Враховуючи його слова, можна зробити висновок, що роль нинішнього НАЗК зводиться до настанов, розпоряджень та оцінки ризиків – без реального впливу на грошові потоки чи процеси закупівель, де, по суті, і зароджується корупція.
На докори про відсутність реального впливу НАЗК на виконання антикорупційної програми Павлущик відповідає посиланням на формальні процедури. За його словами, агенція працює виключно в рамках визначених законом інструментів. Фактично керівник НАЗК зводить роль агенції до внутрішнього листування, повідомлень і формального інформування інших органів влади.
Війна, спротив системи та “маленькі кроки”
Крім того, серед причин, які, за словами Павлущика, заважають досягати результатів, він називає війну, обмежені ресурси та опір системи. На його думку, оцінювати дієвість антикорупційної політики без врахування цих факторів некоректно.
Оцінювати ефективність потрібно з урахуванням реальних умов: чи може захід бути виконаний під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Опір системи дійсно був колосальний
– зауважив він.
Провалений дедлайн НАЗК
Окремим знаком роботи нинішнього НАЗК стала й ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ мали підготувати ще в серпні, але терміни зірвані. Пояснюючи затримку, Павлущик знову посилався на процес, а не на результат.
Для нас найважливіше – не швидкість, а якість документів
– заявив він, додавши, що підготовка стратегії ускладнилася через припинення фінансування проєктів USAID.
Отже, навіть основні стратегічні документи, які повинні визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без чітких кінцевих термінів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під керівництвом Павлущика
З відповідей керівника НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика за правління Павлущика існує насамперед у форматі процедур, актів, повідомлень і стратегій. НАЗК фіксує ризики, готує настанови та звітує про виконання пунктів програм, однак уникає ролі лідера, який відкрито називає проблеми та тих, хто їх гальмує.
У результаті боротьба з корупцією все більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням усіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його голови Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не лише через відсутність ефективності антикорупційного органу, а й через можливі етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію щодо того, що дружина керівника НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи нормально те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує доходом сім’ю керівника цього ж Агентства.
Навіть, якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати враження тісного переплетіння особистих, професійних і інституційних інтересів.