Ще кілька років тому пілатес в Україні багато хто сприймав як «легкі вправи на розтяжку» або тренування «не для серйозного спорту». Сьогодні ж ця система стала частиною сучасної реабілітації, відновлення після травм і навіть способом психологічної стабілізації в умовах війни.
Тренерка з біомеханіки та пілатесу Олена Шира в ексклюзивному інтерв’ю розповіла, чому сучасний фітнес більше не про виснаження, як стрес «живе» в тілі українців, чому люди перестали гнатися лише за схудненням і навіщо мозку вчитися заново керувати тілом.
— Пілатес довгий час сприймали як щось дуже «лайтове» — вправи на килимку чи розтяжка. Чому сьогодні ставлення так сильно змінилося?
— За пілатесом і досі тягнеться певний шлейф стереотипу, ніби це просто різновид стретчингу чи легка гімнастика. Але цікаво, що цій системі вже понад 100 років, вона пережила десятки фітнес-трендів і не просто залишилася популярною — вона стала фундаментом сучасної реабілітації.
Сьогодні люди почали глибше розуміти, що таке пілатес. Для професіоналів це насамперед система навчання мозку керувати тілом. Ми вже не говоримо про «вправи для розтяжки». Пілатес — це про силу, контроль, роботу глибоких м’язів-стабілізаторів, про які люди часто навіть не здогадуються.
Це інтелектуальний фітнес, де ти не просто рухаєшся, а усвідомлюєш кожен міліметр руху. Якщо Джозеф Пілатес сто років тому називав це «контрологією», то сьогодні ми називаємо це біомеханікою в дії.
І головне — це вже не про те, як сісти на шпагат чи нахилитися нижче. Це про те, як жити у здоровому тілі довше.
— Чи змінилися самі клієнти? З якими запитами зараз приходять люди?
— Дуже змінилися. Раніше більшість приходила з одним запитом — схуднути. Сьогодні люди хочуть зрозуміти власне тіло і навчитися ним користуватися правильно.
Я дуже часто чую фразу: «Я була на тренуваннях, але не розуміла, навіщо ми це робимо». Люди втомилися від механічного фітнесу без пояснень. І саме пілатес дає їм відповіді через біомеханіку руху.
Наприклад, до мене приходять марафонці, які вже усвідомлюють: щоб бігати довго й без травм, недостатньо просто качати ноги. Їм потрібні сильні стопи, мобільні суглоби, стабільний таз.
Був випадок, коли тренер з тенісу привів до мене дівчинку-підлітка, бо професійний спорт часто створює сильні перекоси в тілі. І вони шукали саме баланс, профілактику травм.
Але більшість клієнтів — це люди, які просто втомилися жити з болем у шиї, затиснутими плечима, напругою в попереку через сидячу роботу. Вони хочуть навчитися правильно дихати, легко рухатися і не прокидатися вже втомленими.
Сьогодні пілатес — це вже не «дорога опція для обраних». Це базова потреба сучасної людини.
— Наскільки змінився сам підхід тренерів до роботи з тілом?
— Кардинально. І це не просто тренд — це вимога часу. Клієнти стали більш досвідченими, освіченими, вибагливими. Вони вже не погодяться на історію «через біль до результату».
Раніше тренер міг бути просто мотиватором, який кричить «швидше» чи «сильніше». Зараз цього недостатньо. Тренер повинен пояснити, як працює тіло, чому саме ця вправа потрібна і як вона впливає на здоров’я.
Мій власний підхід теж дуже змінився. Колись акцент був більше на результаті — фігурі, рельєфі, схудненні. Сьогодні я розумію: красиве тіло — це побічний ефект правильної роботи організму, а не самоціль.
Тому зараз я дивлюся на клієнта як аналітик чи навіть архітектор. Перед тим як дати навантаження, я оцінюю, як людина дихає, де є перекоси, де затискачі, як працюють суглоби.
І тільки після цього ми починаємо рух.
— Реабілітаційний напрям зараз дуже активно розвивається. Люди справді приходять уже з конкретними проблемами?
— Так, і таких клієнтів дуже багато. Грижі, протрузії, тазове дно, відновлення після пологів, травми — це вже звична практика. Але найважче — навіть не фізична проблема, а страх руху.
Після травми люди часто починають буквально «виключати» частину тіла. Вони бояться нею користуватися.
Нещодавно у мене була клієнтка, яка під час гри в теніс надірвала зв’язки гомілкостопу. Вона прийшла з умовою: «Тільки не чіпайте стопу». Бо після травми просто перестала їй довіряти.
Але проблема в тому, що якщо ми уникаємо руху — тіло не відновлюється повноцінно. Ми почали дуже обережно повертати рухливість, еластичність і впевненість. Крок за кроком.
Через кілька місяців вона повернулася до великого тенісу. І це для мене найкращий результат.
Бо реабілітація в пілатесі — це не просто «закачати» м’язи навколо проблеми. Це повернути людині довіру до власного тіла.
— Війна дуже вплинула на психоемоційний стан українців. Ви це бачите у своїй роботі?
— Щодня. Стрес буквально «живе» в тілі. Люди приходять із затиснутими плечима, стиснутими щелепами, поверхневим диханням. Організм постійно перебуває в режимі тривоги.
І в такому стані агресивний фітнес може тільки погіршити ситуацію, бо це ще один стрес для нервової системи.
Тому сьогодні пілатес став для багатьох не просто тренуванням, а способом вижити емоційно. Багато клієнтів прямо кажуть: «Це одна з небагатьох речей, яка зараз тримає мою психіку».
Чому це працює?
По-перше, дихання. Коли людина починає дихати глибоко й правильно, нервова система отримує сигнал: «Ми в безпеці».
По-друге, фокус на тілі. Коли людина концентрується на стопах, тазі, русі — вона хоча б на годину виходить із нескінченного потоку тривожних новин.
І по-третє — фізична опора. Коли тіло стає сильнішим і стабільнішим, з’являється внутрішнє відчуття: «Я вистою».
Сьогодні люди приходять не за рекордами. Вони приходять, щоб видихнути, зібрати себе докупи і хоча б трохи повернути відчуття контролю над власним життям.
Довідка:
Олена Шира — тренерка з пілатесу та біомеханіки руху. Спеціалізується на роботі з глибокими м’язами, функціональному тренуванні, корекції постави та відновленні після травм. Працює на перетині фітнесу й реабілітації та допомагає клієнтам відновлювати не лише фізичну форму, а й контакт із власним тілом.