Дональд Трамп знову проявляє зацікавленість у Гренландії, визначаючи її як “велику майнову операцію” та питання стратегічної безпеки для Сполучених Штатів. Це породило стурбованість у Данії та лідерів Європи, які бачать в цьому загрозу суверенітету та непорушності НАТО.
Крига тане, а пристрасті досягають апогею. Найбільший острів у світі, що століттями уявлявся як безмежна сніжна рівнина, несподівано опинився в епіцентрі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після ефектної операції у Венесуелі, серйозно захопився і йде у наступ практично по всіх напрямках.
На старті своєї другої каденції Дональд Трамп неодноразово стверджував, що Штати “мають отримати” Гренландію, наголошуючи, що це справа стратегічної та всеосяжної безпеки. Йшлося, насамперед, про протидію росії та Китаю в Арктичній зоні. Проте згодом напруга вщухла, всі звикли до “проявів нерозсудливості” та голослівних заяв Президента США. І тут стається гучна Венесуела. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “ексклюзивною зоною” своїх інтересів. Фактично Трамп витягує з припалих пилом архівів “Доктрину Монро” епохи 1823 року, адаптуючи її до сучасних умов. Це повернення до ідеї “Америка для американців”, де будь-яка наявність чи вплив інших країн у Західній півкулі сприймається як пряма загроза для США.
Доктрина Монро була надзвичайно важливою, і ми про неї забули, але більше ми про неї не забуватимемо. Наша нова стратегія безпеки – це домінування в Західній півкулі
– заявляв Трамп.
І велике горе маленької Данії утримувати величезний острів, який раптово перетворюється на територію історичного переділу світу. Нові висловлювання Дональда Трампа про те, що оборона Гренландії – це лише “дві собачі запряжки”, спровокували у Копенгагені справжнє занепокоєння. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала цей час “вирішальним моментом”.
Ми стоїмо на роздоріжжі. Якщо американці відвертаються від західного альянсу і загрожують союзнику, чого ми раніше не бачили, – все зупиниться
– заявляла вона.
Для Трампа Гренландія – це “значна угода з нерухомістю”. Для Данії – це питання суверенітету та цілісності держави. Але чи тільки в емоціях суть? Трамп звертається до того, що Данія витрачає на захист острова незначні кошти, тоді як США утримують там стратегічну базу Туле, яка є частиною системи раннього оповіщення про ракетний удар. І ось риторичне питання: чи не має рації Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Відійдемо на хвильку від теми. Поглянувши на карту, і маючи хоча б базові знання англійської – виникає запитання. З якого дива ця біла пляма незрозуміло чому називається зеленою? А річ у тім, що історія найменування Гренландії – це один із перших в історії прикладів успішного маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, поплив на захід і виявив величезний острів. Щоб заманити туди жителів, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), хоча 80% площі вкрито кригою. Натомість Ісландія, яка насправді набагато зеленіша, отримала свою назву від перших поселенців, які прибули туди у сувору зиму і побачили тільки фіорди, заповнені кригою. Ось такий цікавий, часом кумедний факт.
Як Гренландія потрапила під владу Данії?
Гренландія потрапила під правління Данії внаслідок тривалого історичного процесу, який поєднав середньовічні домагання та колоніальну політику. У 10 столітті, острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди заманив ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а згодом – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на кілька століть зникла з європейського політичного горизонту. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за сприяння корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та інтегрувала її до складу королівства, надавши жителям громадянство і парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона та зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового панування?
Чому США так наполегливо прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди через гроші, але не тільки. Під гренландським льодом знаходяться поклади нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкісноземельних металів, необхідних для виготовлення смартфонів і електромобілів.
Не лише штати такі кмітливі. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та шахти, але штати заблокували ці угоди через Данію, розуміючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це буквально нещодавно сказав віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці все необхідне для захисту Гренландії та збереження її ролі опори світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявляв Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехопленні ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за довгі роки заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про потенційний “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія оприлюднили заяву, де чітко зазначили: “Данія та Гренландія, і тільки вони, мають визначати своє майбутнє”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти через посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо підкреслили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США заберуть Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме осердя Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все зупиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, розважливою, на жаль, безпорадною. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі наразі зберігає тривожну тишу, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% мешканців виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не бажає бути і у складі Данії. Ці горді люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: наддержава Штати чи відданий друг Данія
Для України ситуація виглядає як класичний дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш головний стратегічний партнер, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все прекрасно розуміють. З іншого – Данія стала для нас взірцем “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяла шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона діє. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відновленні Миколаєва – це неоціненний внесок. Більше того, країна активно співпрацює з Україною у сфері ВПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушити понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це фантастика.
Що робити Україні у ситуації з потенційною анексією частини Данії?
Не обирати бік. Це конфлікт всередині НАТО. Україна має підтримувати цілісність Альянсу. Адвокація через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна принципово не може визнати або підтримати силовий перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років воюємо проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наш захист – це міжнародне право.
Як мудро вийти з глухого кута та не допустити війни у Гренландії?
Загалом, ззовні ситуація навколо Гренландії виглядає як аварія, де зіткнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Проте вихід є, і він лежить не в площині “купівлі-продажу”, а в площині нового типу союзництва.
Замість одностороннього контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за зразком балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, адже присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться непорушним. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” копальнями Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкісноземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “піклуватися про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії –за F-16, відбудову того ж Миколаєва та розвиток ВПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія підпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.