Дональд Трамп працює над створенням міжнародної організації “Рада миру”, яка стане альтернативним варіантом ООН. Держави, які виявлять бажання отримати постійне представництво, повинні будуть сплатити внесок у розмірі 1 млрд доларів.
Колишній глава США Дональд Трамп готує план нової інтернаціональної структури під назвою “Рада миру”, яка повинна стати альтернативою ООН. Відповідно до розробленого проєкту, держави, які прагнуть мати постійне членство в Раді без потреби у переобранні кожні три роки, мають здійснити разовий внесок у сумі 1 мільярда доларів. Про це інформує УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня стала однією з найважливіших тем для світових лідерів у Давосі. Незважаючи на те, що про її заснування було повідомлено ще декілька місяців тому в рамках мирного плану адміністрації щодо Гази, питання щодо складу та повноважень цього органу досі залишаються дискусійними.
Адміністрація США оприлюднила нові відомості щодо керівництва Ради, а сам екс-президент нещодавно натякнув, що її діяльність може виходити за межі виключно Сектора Гази. В той же час, створення Ради миру стикається із спротивом з боку союзників США, оскільки держави ще вагаються – приєднуватися до ініціативи чи відмовлятися від участі.
Коли і з якою метою була створена Рада миру?
Про створення Ради миру вперше оголосили у вересні як про ключовий елемент плану з 20 пунктів адміністрації Трампа щодо досягнення тривалого миру в Газі та ширшому регіоні Близького Сходу. У плані її було представлено як новий міжнародний перехідний орган, який має визначати основи та управляти фінансуванням відновлення Гази до моменту, коли Палестинська адміністрація завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно повернути контроль над Газою.
У документі було зазначено, що цей орган базуватиметься на найкращих міжнародних стандартах для створення сучасного та дієвого управління, яке буде служити жителям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто керує Радою миру?
Раду миру очолює президент Трамп, який може залишатися на цій посаді до моменту, коли сам вирішить її покинути.
За відомостями Білого дому, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланник США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо створюється так звана “Виконавча рада Гази”, яка повинна “сприяти ефективному управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та процвітання народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісі прем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишній прем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американський бізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo GlobalManagement;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕ Рім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів і екс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за щоденну операційну роботу, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого було запрошено до Ради миру?
За станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 країн.
Серед них – росія, незважаючи на її триваючу агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рф являє собою настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп повідомив, що направив запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка підтримує росію у війні проти України. Її керівник олександр лукашенко прийняв запрошення. Отже, критерії, за якими Білий дім визначає перелік запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною є реакція путіна. Керівник кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи екс-президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність спрямувати 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру дали згоду приєднатися до 25 країн, проте публічно про це заявила лише невелика частина з них.
Я думаю, що у нас уже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які дали свою згоду
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, які оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають перспективу участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня заявили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандату щодо Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає важким членство в ній разом з росією та білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка
– заявив Зеленський.
Чи повинна Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Екс-президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була особливо корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
В той же час він додав, що ООН потрібно дати можливість продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що повинна визначати основи та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і в чому полягає небезпека: Історичні паралелі
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичний шлях Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, заснована після Першої світової війни у 1920 році для запобігання війнам і гарантування колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною до дій через відсутність єдності між великими державами та відсутність реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила довіру та фактично перестала виконувати свою функцію ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у схожу фазу перелому. Міжнародний порядок руйнується не різко, а через паралельні формати, ситуативні союзи та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок уже не повернеться”, а середні держави змушені діяти спільно, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни все частіше використовують економічний примус як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на практиці лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель є особливо значущою: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно більшій і руйнівнішій формі.