Визначення очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо впливає на національну безпеку, обороноздатність і захищеність важливої авіаційної інфраструктури. Саме тому вибір між прозорим змаганням і таємним затвердженням являє собою рішення між фаховим адмініструванням і політичними небезпеками в стратегічно значущій галузі. Організація відкритого змагання – це єдиний спосіб зменшити загрози для держави і забезпечити віру в рішення влади.
Висування керівника Державної авіаційної служби України вже давно перейшло за межі звичної кадрової процедури. По суті, йдеться про відбір моделі управління стратегічно важливим регулятором: ясної та компетентної або ж закритої, кулуарної та політично вмотивованої. І саме зараз уряд стикається з вибором, який матиме прямі наслідки для обороноздатності країни. Як слід діяти уряду, щоб зберегти одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
Офіційно Кабінет міністрів може призначити очільника Державної авіаційної служби України без публічного змагання – воєнний стан це дозволяє. Але головне слово тут – може, а не повинен. Тому що чинне законодавство не забороняє оголошення відкритого відбору навіть у воєнний час. Більш того, практика здійснення відкритого змагання на посаду не раз застосовувалася урядом вже після 2022 року. Отже, питання – не в правових обмеженнях, а тільки в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, допуск підприємств на ринок, безпеку перельотів, а також за рішення, які безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Прорахунок або навмисне шкідливе рішення в цій сфері – це не просто управлінський збій, а загроза для національної безпеки.
Саме тому ситуація навколо одного з кандидатів на голову органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає велику кількість питань.
Як раніше повідомляв УНН, Зелінський у галузі авіації не новачок – він працював заступник голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його діяльності із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові питання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної сфери, ухвалених уже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Мова йде про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на основі рішень цього підприємства, фактично узаконюючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент вже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками фахівців, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі ризики для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці ризики вже стали предметом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі прагнення Кулеби призначити керівника Державної авіаційної служби України без відкритого змагання виглядає щонайменше дивно. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, вочевидь, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, добір за принципом лояльності, а не професіоналізму, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути фатальними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення змагань на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни перебувають у процесі ухвалення. Тож спроби призначити очільника Державної авіаційної служби України “швидко і без галасу” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий конкурс на посаду очільника авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати дійсно компетентного керівника. Прозорий відбір мінімізує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.