## Реформа відповідальності за медичні помилки: Верховна Рада готує зміни після справи “Odrex”
Український парламент активно обговорює кардинальні зміни до системи кримінальної відповідальності, що стосується медичної недбалості. Приводом для цього стала резонансна “Справа Odrex”, яка висвітлила системні проблеми у захисті прав пацієнтів та притягненні до відповідальності медичних працівників. Народні депутатки Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва наголошують на нагальній потребі перегляду статті 140 Кримінального кодексу України та модернізації експертної системи для забезпечення справедливого балансу інтересів як пацієнтів, так і лікарів.
Трагічні випадки смерті пацієнтів під час хірургічних втручань, стоматологічних процедур чи стаціонарного лікування в Україні нерідко перетворюються на тривалі судові процеси без чіткого завершення. Гучна “Справа Odrex” та численні повідомлення про летальні випадки у медичних закладах гостро поставили питання про незахищеність українських пацієнтів і, водночас, про надмірну концентрацію кримінальної відповідальності виключно на лікарях. У профільному комітеті парламенту визнають: настав час переглянути правила гри, повідомляє УНН.
Народна депутатка, членкиня медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер, наголосила на необхідності законодавчих змін щодо кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками. За її словами, чинна редакція статті 140 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнта (смерть, інвалідність) — обмеження або позбавлення волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній) — не дозволяє ефективно карати за смерть пацієнта.
“З моєї точки зору, чинна редакція ст. 140 КК України не є достатньо ефективною як інструмент притягнення до відповідальності у випадках смерті пацієнтів. Це пов’язано з тим, що склад злочину та стандарти доказування у реальних справах часто роблять досягнення обвинувального вироку малоймовірним. По-перше, надзвичайно складно довести причинно-наслідковий зв’язок між дією чи бездіяльністю та смертю поза розумним сумнівом. По-друге, оціночні формулювання, як-от “неналежне виконання” чи “тяжкі наслідки”, залишають простір для неоднозначного тлумачення та роблять провадження вразливими до виправдань через недоведеність складу. Крім того, фокус робиться на конкретному працівнику, тоді як у багатьох смертельних випадках причина є системною: це можуть бути організація чергувань, маршрутизація пацієнтів, дефіцит обладнання чи ліків, недотримання протоколів, управлінські рішення. Кримінальний процес часто “персоналізує” провину там, де вона може мати організаційний характер”, – вважає Вікторія Вагнер.
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ щодо медичної недбалості безпосередньо залежить від якості та неупередженості судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст. 140 КК неможливо розглядати окремо від реформи експертної системи. Наразі в парламенті вже розглядається законопроєкт № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає впровадження нових підходів до організації та контролю за проведенням судових експертиз.
“Санкції статті 140 порівняно м’які, що знижує як превентивний ефект, так і мотивацію сторін доводити справу до логічного завершення. Ключова проблема – це доказування, тому саме по собі посилення санкцій не вирішить головного питання. Якщо ми рухатимемося до змін, я б розглядала комплексний підхід, який би підвищив як справедливість для пацієнтів, так і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути досягнутий через поєднання: уточнення стандартів або рівнів вини разом із реформами експертизи та розслідування, а також через запровадження дієвих цивільних механізмів компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін, не лише в санкціях, але й у процедурі: це має бути незалежна експертиза, прозорий розподіл справ та жорсткі терміни для призначення та виконання експертиз. Кримінальний процесуальний кодекс декларує розумні строки, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тривати роками”, – заявила Вікторія Вагнер.
– заявила Вікторія Вагнер.
Схожої думки дотримується і народна депутатка, заступниця голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також акцентує на необхідності чіткого розмежування між професійною помилкою, кримінальною недбалістю та системними управлінськими провалами.
“Резонансні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не лише в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі немає чіткого розмежування між кримінальною недбалістю, професійною помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це родини пацієнтів роками очікують справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно захищає права пацієнтів, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів і розподіляє відповідальність не лише на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми маємо перейти від реакції на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи”, – вважає Оксана Дмітрієва.
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Поштовхом до нової хвилі законодавчих дискусій стала резонансна “Справа Odrex”. Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, ця історія набула широкого розголосу. Згодом з’ясувалося, що клініка Odrex та її медичні працівники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями щодо неналежного виконання професійних обов’язків, шахрайства та умисного вбивства.
На тлі публікацій у медіа та численних історій колишніх пацієнтів та їхніх родин сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування в цій клініці. Саме ця справа виявила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично незахищеним, а відповідальність у складних “медичних” справах концентрується переважно на конкретних лікарях.
Водночас, організаційні та управлінські рішення медичних закладів рідко стають предметом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Проте, коли справа доходить до суду, лікарі стають “цапами-відбувайлами”, тоді як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.
Порада від АіФ UA: Обговорювана реформа має на меті створити більш справедливу та прозору систему притягнення до відповідальності у медичній сфері. Це важливо як для захисту прав пацієнтів, так і для забезпечення безпеки та професійної впевненості лікарів. Оновлення законодавства та експертної системи може стати кроком до підвищення якості медичної допомоги в Україні.