Незважаючи на широкий спектр антикорупційних засобів, дедалі частіше постає питання щодо справжньої результативності роботи НАЗК. Під орудою Віктора Павлущика Агентство здебільшого зосереджується на формальностях, звітах і настановах. Як наслідок, боротьба з корупцією може залишитися лише “на словах”.
Національна агенція із питань попередження корупції (НАЗК) має у своєму розпорядженні повний комплект засобів для профілактики, викриття і протидії корупції. Як підкреслив у інтерв’ю очільник НАЗК Віктор Павлущик, серед цих інструментів є: стратегія, державна програма, відстеження, антикорупційні уповноважені в держпідприємствах і програма із захисту інформаторів, інформує УНН. Одначе, низка гучних корупційних випадків у державному секторі поставила під питання реальну дієвість цих інструментів.
Голова НАЗК Віктор Павлущик в інтерв’ю неодноразово уникав прямої відповіді на питання про те, чому антикорупційне запобігання не дало результатів. Натомість він намагався пояснити відсутність відчутного ефекту в боротьбі з корупцією складністю процесів, обмеженими можливостями та необхідністю дотримання формальностей. Коли журналісти запропонували розібрати випадок “Енергоатому” як приклад системного провалу превенції, Павлущик почав із загальних міркувань, фактично ухилившись від прямої оцінки конкретної ситуації.
Щоб надати вичерпну відповідь, потрібно працювати з конкретними даними й аналізувати їх професійно. Чекати, що існує якась універсальна таблетка від корупції, наївно. Навіть у європейських країнах близько 70% громадян переконані, що корупція є досить поширеною загалом у країнах ЄС
– прокоментував Павлущик.
Разом з тим, голова НАЗК визнає, що агентство проводило інспекцію “Енергоатому”, проте обмежує відповідальність відомства.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в компанії та надало ряд рекомендацій
– розповів Павлущик.
З огляду на його слова, можна дійти висновку, що роль сучасного НАЗК зводиться до настанов, розпоряджень і оцінки небезпек – без реального впливу на фінансові потоки чи процеси закупівель, де, по суті, і зароджується корупція.
На дорікання про відсутність відчутного впливу НАЗК на виконання антикорупційної програми Павлущик відповідає зверненням до формальних процедур. За його словами, агентство діє виключно в межах визначених законом засобів. Фактично голова НАЗК зводить роль агентства до внутрішнього листування, звітів і формального інформування інших органів влади.
Війна, опір системи та “невеликі кроки”
Окрім того, серед причин, які, за словами Павлущика, заважають досягати результатів, він називає війну, обмежені ресурси та протидію системи. На його думку, оцінювати ефективність антикорупційної політики без урахування цих чинників некоректно.
Оцінювати ефективність треба з урахуванням реальних умов: чи може захід бути виконаний під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Опір системи справді був колосальний
– зазначив він.
Провалений термін НАЗК
Окремим показником роботи сучасного НАЗК стала й ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ мали підготувати ще в серпні, проте терміни зірвано. Пояснюючи затримку, Павлущик знову апелював до процесу, а не до результату.
Для нас ключове – не швидкість, а якість документів
– заявив він, додавши, що підготовка стратегії ускладнилася через призупинення фінансування проєктів USAID.
Таким чином, навіть основні стратегічні документи, які мають визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без чітких термінів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під орудою Павлущика
З відповідей очільника НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика за керівництва Павлущика існує передусім у форматі процедур, актів, звітів і стратегій. НАЗК фіксує ризики, готує настанови та звітує про виконання пунктів програм, однак уникає ролі лідера, який прямо називає проблеми й тих, хто їх блокує.
У підсумку, боротьба з корупцією дедалі більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням усіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його очільника Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не лише через брак ефективності антикорупційного органу, а й через потенційні етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію щодо того, що дружина голови НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи нормально те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує доходом сім’ю керівника цього ж Агентства.
Навіть, якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати враження тісного переплетіння особистих, професійних та інституційних інтересів.