Колишні хворі та родичі тих, хто помер після отримання медичної допомоги в одеській лікарні Odrex, створили інтернет-ресурс Stop Odrex. Дана платформа створена для збору розповідей, підтримки одне одного та акцентування уваги на можливих епізодах лікарської халатності.
Минулі пацієнти та близькі померлих, як стверджується, через медичні втручання в одеській приватній лікарні Odrex, організували веб-сайт Stop Odrex, інформує УНН. Відповідно, відтепер будь-хто, хто має бажання поділитися власною оповіддю про “терапію” в “Одрексі”, може зробити це конфіденційно та анонімно. Або ж відкрито, з правом на оприлюднення розповіді в пресі. Про це заявила дочка покійного пацієнта Odrex, Христина Тоткайло.
Веб-ресурс, Stop Odrex, має секції з розповідями потерпілих, новинами про лікарню та ходом кримінальних розслідувань, а також особливою формою для тих, хто потребує підтримки чи хоче поділитися особистим досвідом лікування.
Щодня я дізнаюсь нові випадки людей, які зіштовхуються з таким самим горем, що і ми. З метою, щоб ніхто не залишався наодинці з проблемою, ми заснували сайт, де кожен, хто постраждав, може викласти свою історію – інкогніто чи відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте розповіді інших постраждалих, слідкуйте за новинами про клініку та просуванням кримінальних справ, обмінюйтеся своїми випадками. Це простір для нас – для тих, хто пережив лихо через Odrex, для тих, хто потребує підтримки та правди. Ми сподіваємося, що тільки об’єднавшись, зможемо здобути правосуддя
– зазначила Христина Тоткайло.
Ресурс доступний за адресою: https://stopodrex.com/ .
Вже є оприлюднені розповіді на сайті, де колишні пацієнти та їх родичі описують ймовірні ситуації лікарської некомпетентності, затягування з діагностуванням, фінансового тиску та маніпулювання зі сторони лікарні Odrex.
Родичі постраждалих повідомляють, що метою створення сайту є зробити процес відкритим, привернути увагу правоохоронних інституцій та суспільства, підтримати один одного у змаганні за справедливість, а також допомогти майбутнім хворим лікарні Odrex уникнути можливих нещасть.
Публічне звернення до української влади через трагедії в Odrex
Окрім цього, рідні померлих та колишні пацієнти, котрі, за їхніми словами, змогли вижити після лікування в одеській лікарні, записали відеозвернення до українського уряду та правоохоронців. Вони просять про проведення об’єктивного розслідування та юридичну оцінку діям лікарів. Вони закликають зупинити потік трагедій, який залишає за собою “лікування” в клініці.
У зверненні учасники відео також надали особисті відомості про лікування в лікарні Odrex, яке, за їхніми словами, спричинило смерть або тяжкі ускладнення. Люди, які вважають себе жертвами, підкреслюють, що не мають жодного відношення до комерційних суперечок чи захоплення клініки.
Смерть Аднана Ківана
Офіс Генерального прокурора 25 жовтня повідомив, що Головне слідче управління Національної поліції розслідує причини смерті хворого після терапії у медичному закладі в Одесі.
Згідно з даними ЗМІ, мова йде про загибель місцевого підприємця-забудовника Аднана Ківана, котрий з травня по жовтень 2024 року лікувався у клініці “Одрекс”. В ОГП повідомили, що було висунуто звинувачення у неналежному виконанні професійних обов’язків, що потягло за собою смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом медикам.
Згодом стало відомо, що йдеться про завідувача хірургічним відділенням Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже відразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, опираючись на результати експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів спричинили смерть пацієнта.
“Підозрювані медики надавали йому медичну допомогу. Як показала комісійна судово-медична експертиза, під час надання медичної допомоги не було забезпечено належного реагування на ознаки ускладнення та вжито необхідних заходів для його вчасного лікування. Експерти прийшли до висновку, що лікарська помилка, неналежне виконання лікарями власних професійних обов’язків через недбале ставлення до них, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті пацієнта”,– зазначено у повідомленні ОГП.
Кількість постраждалих від дій лікарів “Одрекса” збільшується
Після смерті Аднана Ківана історії пацієнтів одеської лікарні “Одрекс” почали з’являтися одна за одною – люди вирішили більше не мовчати. Ті, хто роками боялися висловлюватися публічно, зараз наважуються розповісти історії про те, як терапія в “Одрекс” перетворювалася на знущання, фахова допомога – на ризиковані експерименти, а медицина – на бездушний фінансовий розрахунок, щоб “витягти останнє” з родини хворого. У документальній стрічці “Осине гніздо” рідні потерпілих та померлих пацієнтів розповідають про пережиті події.
Одна з них – Світлана Гук, чий чоловік помер в “Одрексі”. Поки він перебував у реанімації, клініка, за її словами, виставляла рахунки по 80-90 тисяч гривень щодня. Жінка підозрює, що чоловіка могли підтримувати на апаратах навіть після настання клінічної смерті – але не для врятування, а для того, щоб продовжувати виставляти рахунки. Коли жінка не могла більше вносити кошти – їй відкрито запропонували віддати документи на квартиру, щоб юристи клініки швидко її продали. Після смерті чоловіка лікарня не зупинилась і подала на неї в суд, вимагаючи додатково 900 тисяч гривень.
Інший пацієнт, Володимир, прийшов в “Одрекс” на хірургічне втручання, під час якого його, вірогідно, заразили бактерією Serratia Marcescens. Ця бактерія розповсюджується через брудні руки чи інструменти. У клініці це не заперечували, зазначивши, що “це реанімація – тут можна підхопити будь-що”. Такий коментар може вказувати на розуміння співробітниками, що реанімація у лікарні не відповідає заявленим стандартам, не є стерильною, і що це системна проблема, а не окремий інцидент. Інфекція вразила 85% легень Володимира, його ввели у медикаментозну кому, він втратив 15 кг. Дружина Володимира досі повторює, що її чоловік “просто дивом залишився живим після цього лікування”.
Христина Тоткайло розповідає про батька, котрому за наполяганням лікарів “Одрексу” призначили інтенсивну хіміотерапію, попри застереження київських спеціалістів. Вона згадує обіцянки, що “врятують голос та гортань”, і те, як батько повернувся додому вже практично без можливості вижити. Агресивна терапія, на її думку, не тільки не допомогла – вона його зламала.
Катерина Бойчук пригадує, як відправила матір у “дорогоцінну клініку з гарною репутацією”, а через три тижні забрала її тіло. Мати перенесла операцію, але лікарі, за словами Катерини, так і не змогли встановити точний діагноз. Щоденні дзвінки вночі, незв’язні пояснення, безкінечні суми в рахунках – і смерть. Катерина говорить: “Я вірила цим лікарям, а зараз не довірю їм навіть рецепт від нежиті”.
Усі ці розповіді з різними діагнозами, різними обставинами, різними людьми мають одну спільну особливість – відчуття того, що життя хворих в “Одрексі” цінується значно менше, ніж гроші, котрі можна отримати за “лікування”. Потерпілі та родини померлих розповідають про лікарські помилки, про недбалість, про цинізм, але найбільше – про відсутність елементарної гуманності.
Поки слідство триває, все більше людей приходить з новими історіями. І кожна з них лунає як нове підтвердження того, що проблема значно глибша, ніж окремі лікарі. Проблема, здається, у самій структурі клініки “Одрекс”, котра дозволяє таке ставлення до людей, їхнього здоров’я та життя.