«Чом ти, дівчино, засмученая?..» – портрет скорботи, сили й краси в картині Ольги Карпенко
У світі, де війна перевертає життя мільйонів, українське мистецтво набуває особливої ваги — воно не лише документує реальність, а й дає їй нову, глибоко людяну інтерпретацію. Саме таку роль відіграє картина Ольги Карпенко «Чом ти, дівчино, засмученая?..», представлена в рамках Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня».
Це не просто полотно. Це внутрішній монолог жінки, яка вміє плакати і триматися, любити й оплакувати, берегти і боронити. Її погляд — вічний і водночас конкретний. Її сум — наче мовчазний відгомін усіх українських жінок, які зустріли війну в обіймах життя.
На полотні — дівчина у старовинній вишиванці з букетом маків. Ці маки — не декоративний символ, а тривожна згадка про кров і пам’ять. Художниця не прагнула прямолінійної алегорії. Вона передала стан — настрій, що охопив націю у 2022 році. Стан вразливості, яку війна загострила до краю, і водночас — дивовижної сили духу, що проростає з глибини національної ідентичності.
картина Ольги Карпенко «Чом ти, дівчино, засмученая?..», 2022 рік
Картина має свою передісторію. Колись, багато років тому, до студії Ольги Карпенко прийшла юна дівчина — тиха, замріяна, з глибинним поглядом. Вона мріяла вступити до академії, а художниця допомагала їй у підготовці. Її образ запав у душу. Портрет було задумано давно, але втілено саме тоді, коли країна опинилася у вогні. Полум’я, що вирує на фоні картини — це не декоративна стилізація, а метафора реального полум’я війни, яке охопило землю і серце художниці. Так особисте перетворилось на національне, а мистецтво — на візуальну хроніку душі народу.
світлина з першою пропискою портрету з натури, 2012 рік
Усе життя Ольги Карпенко — це служіння мистецтву. Вона — живописець, мистецтвознавець, викладач, педагог із глибоким академічним корінням і широким міжнародним визнанням. Вона не просто творить — вона виховує покоління, які нестимуть українську культуру далі, навіть у найтемніші часи. Її картини експонувалися в США, Німеччині, Каневі, Києві, Дніпрі. Вона — носій традиції і одночасно — сучасна художниця, що чутливо реагує на виклики сьогодення.
Проєкт «Жінка. Мати. Берегиня» об’єднав мисткинь із різних куточків України, щоб засвідчити: саме жіноче начало — м’яке, але незламне — є духовною опорою суспільства. І картина Карпенко є безперечним емоційним центром цієї виставки. В ній — тиша, яка голосніше за вибухи. В ній — краса, яка не дозволяє збайдужіти. В ній — пам’ять про те, хто ми є, і чого варті.
Сьогодні українське мистецтво — це не просто естетика. Це зброя, яка говорить без агресії, лікує без ліків, піднімає без гучних гасел. Ольга Карпенко цю зброю тримає впевнено, як мати тримає дитину — з ніжністю і відповідальністю. Її картини — це наші дзеркала, в яких ми бачимо не лише біль, а й себе — гідних, красивих, незламних.
І коли ми дивимось на дівчину з картини — засмучену, але гідну — ми наче самі стаємо трішки сильнішими. Бо розуміємо: ми не одні. За нами — покоління. І перед нами — світло.
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Фейсбук сторінка Ольги Карпенко: Olga Karpenko https://www.facebook.com/olga.karpenko.1428
