Представники правопорядку і зараз можуть бути причетні до навмисного тиску на бізнес, проте більшість законників відчувають, коли справа має замовний характер. Колишній суддя Олександр Ситников поділився міркуваннями про те, як виявити тиск на підприємництво та як реагують судді.
Правоохоронні органи досі можуть бути причетні до навмисних переслідувань та тиску на підприємництво, ситуація залишається незмінною. У той же час, за його словами, судді завжди в курсі, коли справа сфабрикована. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, юрист Олександр Ситников.
Схема щодо незаконного заволодіння бізнесом працює як і раніше. І в тих випадках, коли потрібно, ці справи не доходять до суду. Вони можуть роками знаходитись в стані очікування
– зазначив Олександр Ситников.
За його словами, значна частина суддів розуміють, коли кримінальна справа має ознаки навмисної, проте їхня реакція на це може різнитися.
Я б сказав так, що майже кожен суддя відчуває, де справа є замовленою. Але кожен суддя поводиться по-різному у такому випадку. Хтось розуміє її суть і ставить на місце ініціаторів навмисного переслідування. Проте деякі можуть бути залучені до цієї схеми, і це трапляється
– пояснив екссуддя.
Він поділився досвідом зі своєї практики, коли, як юрист, оскаржував конфіскацію майна юридичної особи, яка насправді не була причетна до кримінального розслідування. За словами Ситникова, слідчий суддя пояснила накладення арешту значною завантаженістю та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку фірми зі справою. “Але тут завжди є два варіанти: або вона дійсно не помітила, або навмисно не захотіла цього робити”, – наголосив правник.
На думку колишнього судді, правоохоронці нерідко не зацікавлені у передачі навмисних кримінальних розслідувань до суду, оскільки усвідомлюють їх слабкість і те, що вони будуть розгромлені в суді стороною захисту.
Слід зазначити, що в умовах воєнного стану затягування розслідувань стає ще більш ефективним засобом переслідування, адже розслідування можуть тривалий час перебувати без руху, чим створювати постійний тиск на підприємницьку діяльність.
Основні ознаки сфабрикованих справ
Голова Всеукраїнського об’єднання суддів у відставці Денис Нев’ядомський у коментарі УНН розповів про ключові ознаки навмисного кримінального провадження. Основною з них є фокусування уваги слідства не на зібранні доказів, а на тиску на бізнес.
Для цього слідчі застосовують такі інструменти, як конфіскація обладнання та техніки, що зупиняє роботу фірми.
Особливу увагу юрист звернув на практику частих викликів співробітників на допити, які використовуються для психологічного впливу та створення атмосфери постійної напруженості всередині компанії, а також навмисне затягування розслідування.
Досвідчений правник зможе встановити, чи є справа замовленою. Основні ознаки: зосередження слідчих на здійсненні тиску, а не зборі доказів; накладення арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, припинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, компʼютерів (замість зняття інформації), часті виклики працівників на допити для збільшення напруги, поширення інформації про кримінальне провадження через підконтрольні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб не передавати контроль за нею суду), не вручення підозри (це не запускає преклюзивні строки розслідування, а у воєнний час справа під підозри може тривати вічно)
– зауважив Нев’ядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як приклад навмисного переслідування
Такі пояснення колишніх суддів дають можливість зробити висновок, що низка аналогічних справ, які розслідують правоохоронні органи щодо групи авіакомпаній “Константа” є нічим іншим, як навмисним переслідуванням.
Як писало раніше УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне розслідування №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується нібито допомоги державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справа була відкрита за зверненням голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують із компанією “Українські вертольоти”.
У зверненні він розповів про “теорію змови”, направлену нібито на ослаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, і надалі перебуває у державній власності. Разом з тим, за майже чотири роки розслідування жодних фактів, які б підтвердили ці твердження, виявлено не було.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ підпадають під юрисдикцію СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно з цим слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та арешти рахунків фірм, що фактично зупинило економічну діяльність і призвело до розірвання контрактів, в тому числі й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як розповіли судді, зупинка роботи підприємств без обʼєктивних підстав – це один із головних показників навмисного переслідування та тиску на бізнес.
Впевненості додає і те, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідує СБУ щодо групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже розглядали подібні справи проти цих підприємств, розпочаті за зверненнями вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді ознак злочину правоохоронці не виявили, і кримінальні провадження були закриті.
Крім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств зазначають, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, пройшли жорсткий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував сумнівних фінансових операцій.
Слід зазначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і некомерційних організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою складовою української авіаційної галузі. На підприємстві організовано повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН і має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, а отже, відповідає найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи систематично проходять перевірки та аудити ООН в рамках процедур відбору та нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять до групи компаній, мають статус критично важливих для забезпечення функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” та зібрані факти дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки саме навмисного переслідування із залученням правоохоронних органів. Тривале розслідування без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття подібних справ іншими слідчими – усе це формує цілісну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливого значення цій ситуації додає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних замовлень. Параліч роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які, серед іншого, також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, але й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною міжнародних зобов’язань.
У підсумку проблема виходить за рамки окремої ситуації. Питання полягає в балансі між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес застосовується як засіб конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це підриває довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові загрози для економічної стабільності держави і, безумовно, потребує негайної інституційної реакції.