## Подвійне оподаткування лізингу: Авіагалузь України під ударом через фіскальний тиск 
Українські підприємства, які активно взаємодіють з міжнародними партнерами, ризикують зазнати значних фінансових втрат через невідповідне застосування міжнародних правових норм щодо оподаткування. Це особливо актуально для компаній, які використовують зовнішнє фінансування, лізингові послуги або орендують активи за кордоном. Незважаючи на існування міжнародних конвенцій, спрямованих на уникнення подвійного оподаткування, на практиці бізнес часто стикається з ситуаціями, коли податки сплачуються двічі, що створює необґрунтоване фіскальне навантаження.
Міжнародний механізм уникнення подвійного оподаткування: Теоретичні засади
Конвенції про уникнення подвійного оподаткування є фундаментальним інструментом у сфері міжнародного податкового права. Їхня головна мета – запобігти надмірному податковому тягарю для компаній, що зареєстровані в одній державі, але отримують доходи в іншій. По суті, це означає, що бізнес не повинен сплачувати однаковий податок двічі лише через міжнародний характер своєї діяльності.
Ігор Сухоліт, партнер з аудиту та оподаткування ТОВ “Консалтингова група “Парето”, у коментарі УНН зазначив, що хоча механізм уникнення подвійного оподаткування є логічним у теорії, на практиці він має чимало підводних каменів. За його словами, бізнес часто плутає базові поняття, такі як визначення доходу, прибутку, джерела походження доходу, а також країну, де слід сплачувати податки за ту чи іншу операцію.
Приклад: Українська ІТ-компанія надає послуги японському підприємству. Відповідно до законодавства України, компанія сплачує податок з отриманого прибутку. Японія, зі свого боку, може вимагати сплати “податку на репатріацію” з оплати цих послуг, що є поширеною практикою у багатьох країнах.
Податковий кодекс України передбачає, що при виплаті доходу нерезиденту з джерелом походження з України, резидент зобов’язаний утримати податок у розмірі 15%, якщо інше не встановлено міжнародним договором.
Цитата з Податкового кодексу України: “Резидент, … який здійснює на користь нерезидента … будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом, … утримують податок з таких доходів, … якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності…”
Саме тут ключову роль відіграють міжнародні податкові конвенції. Якщо між Україною та іншою державою існує ратифікована угода про уникнення подвійного оподаткування, вона може повністю звільнити дохід від повторного оподаткування або суттєво зменшити податкову ставку.
Для застосування норм конвенції компанія повинна отримати довідку від Державної податкової служби України, яка підтверджує її статус податкового резидента.
Ігор Сухоліт наголошує, що міжнародні податкові договори мають різну сферу застосування залежно від умов, прописаних у Конвенції, та типу доходу. Це особливо критично для компаній, що працюють у сферах міжнародних перевезень, авіації, морської логістики, а також тих, хто користується фінансовим чи операційним лізингом.
Приклад: Конвенція між Україною та Кіпром (ратифікована у 2013 році) передбачає, що прибуток від міжнародних перевезень (морських, річкових, авіаційних) оподатковується лише в країні реєстрації підприємства. Однак, якщо підприємство сплачує відсотки за кредит або лізинг на транспорт для таких перевезень, застосовується стаття 11 Конвенції, яка може зобов’язати до сплати “податку на репатріацію”.
Зазвичай, лізингові договори містять фіксовану відсоткову ставку, яку компанія не може зменшити, утримуючи податки. У такому разі “податок на репатріацію” лягає на плечі української компанії. Крім того, українська компанія сплачує податок на прибуток від міжнародних перевезень, здійснених за допомогою транспорту, придбаного в кредит або лізинг у нерезидента.
Таким чином, дія Конвенції залежить від типу доходу та країни-партнера. Попри це, це ефективний інструмент для уникнення зайвих витрат, яким повинні користуватися українські підприємства для отримання конкурентних переваг на міжнародних ринках.
Криза на авіаринку: Подвійне оподаткування як загроза знищення галузі
На перший погляд, механізм уникнення подвійного оподаткування здається вигідним. Однак, поточна ситуація в українській авіації вносить суттєві корективи.
Через повномасштабне вторгнення росії цивільне небо України закрито. Українські авіакомпанії переорієнтували свою діяльність за кордон, здійснюючи всі перевезення та обслуговуючи повітряні судна поза межами країни. В Україні вони сплачують податок на прибуток, забезпечуючи надходження валюти до бюджету.
Попри дію міжнародних конвенцій, Бюро економічної безпеки (БЕБ) намагається повторно оподаткувати авіакомпанії, які користуються лізинговими літаками, навіть якщо податок вже був сплачений за кордоном. Це створює додаткове фіскальне навантаження, підриває конкурентоспроможність українського авіабізнесу і загрожує його знищенням.
“Цей “податок” фактично з’їдає весь потенційний прибуток. Тобто компанії або працюють “в нуль”, або в мінус. А в умовах війни, закритого неба, високої конкуренції на міжнародному авіаринку і обмеженого доступу до фінансування це прямо веде до ризику банкрутств, втрати флоту і виходу гравців з ринку. У цій ситуації прикро те, і це важливо розуміти, що до цього призводить саме позиція податкової. Тобто виходить, що податкові органи зараз ставлять під загрозу подальше існування цивільної авіації в Україні. Необхідно сказати, що такий підхід податкова ввела в 2024 році. До цього авіакомпанії таку функцію податкового агента щодо лізингової плати не виконували, щорічно подавали звітність, причому аудійовану міжнародними аудиторськими фірмами, і ні у кого претензій не було”, – розповів виконавчий директор Громадської спілки “Українська авіатранспортна Асоціація” Микола Щербина.
За словами Щербини, щонайменше п’ять українських авіакомпаній зіткнулися з цією проблемою. Серед них, за даними УНН, опинилося ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (МАУ).
Незважаючи на судові рішення, які детально роз’яснюють застосування міжнародного права, БЕБ наполягає на притягненні до відповідальності посадовців МАУ за користування лізингом.
Справа МАУ: Податковий спір або перегляд міжнародної практики?
За даними слідства, між кіпрською компанією-власником літаків та МАУ були укладені договори експлуатаційного лізингу. Протягом 2017-2022 років МАУ виплатила кіпрській компанії понад 3,4 мільярда гривень лізингових платежів.
Скориставшись Конвенцією між урядами України та Республіки Кіпр про усунення подвійного оподаткування, яка діє з 2013 року, авіакомпанія застосувала пільгову ставку 0% податку на репатріацію в Україні.
Натомість, у БЕБ вважають, що застосування пільгової ставки не відповідало умовам договорів. Слідчі наполягають на сплаті 10%-го податку, який компанія вже сплатила на Кіпрі.
Адвокат Олег Іщенко, який представляє інтереси експрезидента МАУ Євгена Дихне, зазначає, що слідство штучно намагається змінити природу лізингових платежів, трактуючи літаки як “інтелектуальну власність”, а не транспортний засіб.
Іщенко також наголошує, що слідство вибірково трактує міжнародні підходи, вириваючи їх з контексту. Хоча літак може розглядатися як спеціалізоване обладнання в певних випадках (наприклад, як мобільна лабораторія), це не стосується цивільної авіації.
Важливо зазначити, що МАУ отримала офіційну податкову консультацію, в якій податкова служба підтвердила, що подібні лізингові операції не підлягають оподаткуванню в спосіб, який намагається нав’язати БЕБ.
Крім того, МАУ, як і інші українські авіакомпанії, діяла як податковий агент, утримуючи або не утримуючи податок з нерезидента, а не як самостійний платник податку.
Відповідно до Податкового кодексу України, якщо компанія-отримувач є резидентом держави, з якою Україна має чинну Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, український податковий агент має право не утримувати податок або застосовувати пільгову ставку, передбачену міжнародним документом.
Ситуація з оподаткуванням лізингових платежів в українській авіації викриває глибшу проблему: спробу державних органів переглянути усталену практику застосування міжнародних конвенцій. Це створює небезпечний прецедент, за якого будь-яка зовнішньоекономічна діяльність українських компаній може бути перетрактована на користь слідчих БЕБ.
Для авіаційної галузі, яка працює в умовах закритого неба та виживає за рахунок міжнародної діяльності, додаткове податкове навантаження може стати фатальним. Якщо держава продовжить фіскальний тиск, це може призвести до втрати флоту, згортання діяльності авіаперевізників і, зрештою, до знищення цивільної авіації в Україні.
Порада від АіФ UA:
Ця новина є надзвичайно важливою для розуміння поточних викликів, з якими стикається український бізнес, зокрема авіаційна галузь. Вона підкреслює необхідність чіткого розуміння та застосування міжнародних податкових угод для уникнення подвійного оподаткування. Українські компанії, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність, повинні бути обізнані про свої права та обов’язки, а також про можливі ризики, пов’язані з неправомірним трактуванням законодавства з боку контролюючих органів. Уважне ставлення до податкового планування та, за потреби, своєчасне звернення за юридичною консультацією допоможе захистити бізнес від необґрунтованих фінансових втрат.