Широко розповсюджені платні траси “за вимогою ЄС”, обов’язковий техогляд для всіх транспортних засобів вже у 2026-му та придорожні “каральні” ревізії для кожного кермувальника наразі є вигадками. По суті, євроінтеграція в транспортній галузі полягає в іншому: розробці нормативно-правової бази, поступових рішеннях і перетвореннях, спрямованих на безпеку, відкритість процедур та викорінення корупції, в першу чергу в секторі комерційних перевезень.
У соцмережах і окремих засобах масової інформації шириться інформація про начебто введення в Україні платних шляхів на вимогу ЄС, обов’язкового технічного огляду для всіх машин вже у 2026 році та придорожнього нагляду з детальними інспекціями.
У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомляють, що на даний момент відповідні постанови не прийняті, а євроінтеграційні зміни в транспортній сфері передбачають передусім створення законодавства, послідовні реформи та посилення безпеки й прозорості процесів, з акцентом на комерційні транспортування, повідомляє УНН.
У відповідному міністерстві вирішили розібрати три найбільш поширені омани та прояснити, що за ними насправді криється.
Міф 1. ЄС змусить Україну запровадити платні дороги
Інтеграція в Європейський Союз не передбачає автоматичного запровадження платного проїзду. На даний момент в Україні відсутні ухвалені рішення, які б встановлювали оплату за проїзд на діючих дорогах загального використання.
Як це організовано та функціонує в Європі
Важлива деталь: у багатьох державах ЄС дійсно існують платні шляхи, але не у всіх. Спільним для більшості є інше: наявність законодавчого поля, яке дозволяє (або регулює) платні шляхи за конкретних обставин. Власне, необхідність мати такі норми і є тим, що розглядають як важливу складову євроінтеграційних зобов’язань.
Найчастіше платний проїзд стосується:
- новозбудованих або відновлених автомагістралей;
- альтернативних маршрутів з покращеним рівнем обслуговування;
- окремих відрізків, зокрема для вантажного транспорту.
Який вигляд система може мати в Україні
Заявлена логіка залишається незмінною: платна дорога може існувати тільки як альтернатива безкоштовній, а не замість неї. І навіть у такому випадку це не “миттєве рішення”, а через індивідуальні постанови держави з урахуванням економічної доцільності та інтересів користувачів.
Чому платні дороги — це не найближча перспектива для українських водіїв
Щоб щось подібне стало можливим, спочатку необхідно:
1. Розробити та затвердити відповідне законодавство.
2. Визначити модель впровадження, джерела фінансування, правила тарифікації, контроль якості.
Також впливає ще один значний фактор: під час війни в державному бюджеті відсутні кошти на масштабне будівництво нових доріг, які потенційно могли б стати платними.
Тому, як одна з гіпотетичних моделей, на думку фахівців галузі, виступає державно-приватне партнерство: інвестор будує, а згодом отримує прибуток через плату за користування.
Міф 2. У 2026 році запровадять обов’язковий техогляд для всіх машин за вимогою ЄС
У відповідному міністерстві наголошують: рішення про негайне або масове введення обов’язкового технічного контролю (ОТК) для всіх транспортних засобів, включно з легковими, не приймалося. Отже, сценарій “у 2026-му всі власники легкових автомобілів вишиковуються в черги” не має під собою законодавчого обґрунтування.
Навіщо тоді ця реформа взагалі потрібна
Європейська концепція ОТК проста: на дорогах має бути менше технічно несправного транспорту. Навіть якщо людина не керує особисто, вона все одно прагне, щоб поруч їхали справні автомобілі, автобуси та вантажівки.
Окремий практичний аспект: українські автомобілі при перетині кордону з деякими країнами вже можуть потребувати діючого техогляду (зокрема, йдеться про Румунію та Молдову). Тобто питання технічної готовності давно перестало бути лише теорією.
Про що саме йде мова в українському контексті
Реформа ОТК, яка обговорюється у зв’язку з євроінтеграцією, акцентує увагу не на тому, щоб одночасно навантажити мільйони власників легкових автомобілів, а на:
- підвищенні безпеки дорожнього руху;
- усуненні корупційних дій;
- запровадженні прозорих і зрозумілих процедур.
Йдеться про поступові рішення, в першу чергу для комерційного транспорту (перевезення пасажирів і вантажів), і про модернізацію самої системи ОТК.
Також розглядається можливість перевірки для імпортного транспорту, який вперше ввозитиметься в Україну, щоб імпорт не перетворювався на ввезення технічно несправних машин.
Чому без законодавців зміни неможливі
Зараз ОТК в Україні — обов’язковий для комерційного транспорту: таксі, автобусів, вантажівок. Якщо держава захоче розширити вимоги на легкові автомобілі, спочатку потрібно:
1. Щоб Верховна Рада прийняла відповідні закони.
2. Паралельно реформувати процедури та контроль, щоб це не перетворилося на конвеєр фіктивних довідок.
Міф 3. Придорожній контроль запровадять, щоб виписувати нові штрафи та організувати тотальні перевірки
На даний момент в Україні не впроваджується придорожній контроль як нова система для будь-якого виду транспорту.
Що таке придорожній контроль в європейській практиці
У ЄС це звичайний інструмент, який спрямований на:
- перевірку безпеки перевезень;
- дотримання режимів праці та відпочинку водіїв;
- технічний стан транспорту на маршрутах;
- правильність фіксації вантажів.
Ключовим тут є те, що у центрі уваги опиняються перевізники, а не приватні водії.
Що маємо на даний момент
Повноцінної форми такого контролю в Україні як окремої системи не існує, а частково функції контролю в межах повноважень вже виконує Укртрансбезпека. Отже, тема не виникає з нічого, просто в євроінтеграційному контексті її часто представляють як “новий каральний механізм”, хоча логіка там інша.
Що все це означає для звичайних українців та бізнесу
Для водіїв легкових автомобілів головний висновок наступний: найближчим часом не йдеться про те, що їм раптово введуть плату за проїзд “за все” або обов’язковий техогляд. Такі зміни технічно та юридично неможливо реалізувати за декілька днів чи тижнів.
Для бізнесу та перевізників висновок інший: євроінтеграційні транспортні стандарти сильніше зачеплять саме комерційний сектор. А ще акцент перенесуть на прозорі правила та зменшення корупції, а не на імітацію контролю.
У Мінрозвитку підкреслюють: Євроінтеграція у галузі транспорту – це не про неочікувані заборони чи масові платні дороги. Це про більш безпечні перевезення, відкриті та зрозумілі правила, рівні умови для бізнесу, поступові реформи з урахуванням українських реалій.