-
Степан Крьока
журналіст відділу "Промисловість та енергетика"
Експерти заявляють, що Україна має великі шанси одержати відтермінування від CBAM / Freepik
З 2026 року собівартість експорту української сталі, цементу, добрив та іншої “вуглецевомісткої” продукції в країни ЄС може значно збільшитися через впровадження механізму CBAM — нового європейського екологічного збору. Україна сподівається отримати п’ятирічну перерву через війну, проте юридичного вердикту Брюсселя досі немає. Підприємства попереджають: без перерви CBAM вплине на експорт, збори та десятки тисяч трудових місць — згідно з відомостями Федерації роботодавців України вже в перший рік податкові надходження зменшаться на $2,8 млрд, а робочі місця скоротяться на 76 тис. (а до 2035 зниження складе $3,6 млрд та 120 тис. робочих місць). Окрім того, через припинення діяльності європейського ринку Україна ризикує опинитися в ролі “резервного ринку” для промислової продукції з інших держав.
СВАМ (англ. Carbon Border Adjustment Mechanism) — це європейський тариф на ввезення товарів, при виготовленні яких викидається велика кількість CO₂ (наприклад, сталі, цементу або електроенергії). Його запровадили в рамках “Європейської зеленої угоди”, щоб стимулювати промисловість ЄС швидше переходити до більш екологічних технологій. Суть проста: європейські заводи витрачають значні кошти на екологічні умови, а імпорт з держав без подібних правил — ні. Тому СВАМ повинен зрівняти правила гри, щоб виробники в ЄС не поступалися в змаганні дешевшому імпорту.
СВАМ, який ще іменують “вуглецевим тарифом”, було розроблено Єврокомісією у 2019-2020 роках та ухвалено у 2022. В повному обсязі цей механізм має запрацювати в ЄС з 1 січня 2026, після чого імпортери повинні будуть купувати CBAM-сертифікати, кожен з яких буде відповідати тонні викидів вуглецю.
Ще у 2020 українська влада підтримала європейський курс на декарбонізацію економіки, проте через повномасштабну війну з Росією увага українського бізнесу перемістилася з “екологічної” модернізації до виживання в умовах проблем з постачанням електроенергії та руйнуванням цілих підприємств.
Таким чином, якщо українська промислова продукція з 1 січня буде підпадати під дію “вуглецевого тарифу”, її конкурентоспроможність суттєво зменшиться, а також знизиться експорт до країн ЄС, який після 2022 став основним ринком для значної частини української промислової продукції. На думку експертів, опитаних Delo.ua, через війну Україна має великі шанси на відтермінування від CBAM. Проте також є побоювання, що єврокомісари не підуть з Україною на компроміс у питанні промислового забруднення. щодо промислового забруднення. Тим паче ризиків додало і тривале затягування цього питання з боку українського уряду.
Чи має Україна шанс на відтермінування
Депутат Верховної Ради та голова парламентського підкомітету з питань промислової політики Муса Магомедов заявляє, що в регламенті CBAM є пряма норма (стаття 30.7), яка визначає непереборні обставини: країни, які постраждали від непередбачених та руйнівних подій, можуть отримати відтермінування.
“Ми довели нашим колегам у Брюсселі, що повномасштабна війна — це саме така подія. Я думаю, що найбільш реальним для нас буде отримання п’ятирічної перерви. Йдеться про тимчасовий режим, за якого українські експортери будуть звільнені від CBAM або зможуть купувати CBAM-сертифікати на пільгових умовах”, — заявляє нардеп.
Він зазначає, що незважаючи на те, що Мінекономіки вже працює над переговорами про відтермінування, жодного юридично підкріпленого рішення щодо цього ще немає. Таким чином, враховуючи, що до початку дії норми залишилося менше ніж місяць, не можна виключати варіант, за якого між початком дії CBAM та фактичним відтермінуванням пройде певний час. Протягом цього часу українські експортери повинні будуть сплачувати вуглецевий тариф.
Директор консультаційної компанії GMK Center Станіслав Зінченко погоджується з тим, що Україна має великі шанси на відстрочку, оскільки в ЄС Україну розглядають як ймовірного члена блоку. При цьому він зазначає, що протягом останніх 5 років в українському уряді цим питанням фактично ніхто не займався.
“Для віцепрем’єрки з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної це питання не було найважливішим. Ситуація змінилася з середини липня, коли цю посаду обійняв Тарас Качка, який і подав до Єврокомісії всі необхідні документи. Зараз це питання розглядається, і є надія, що рішення приймуть до кінця грудня”, — говорить Зінченко.
Окрім того, експерт звертає увагу, що обсяги імпорту промислової продукції до ЄС є незначними відносно європейського ринку. Наприклад, загальний обсяг споживання сталі у ЄС у 2024 році склав 127 млн тонн, а імпорт з України — лише 3,4 млн тонн. Таким чином, Україна не становить проблеми для європейських виробників у порівнянні з Туреччиною чи Китаєм.
Що втратить економіка, якщо відтермінування не буде
У Федерації роботодавців України ще на початку 2025 року вивчили можливі наслідки CBAM для українського бізнесу. За оцінкою керівниці проєкту “Кліматична платформа ФРУ” Ольги Кулик, у 2023 році український експорт продукції до ЄС, яка підпадала під CBAM, становив $3,6 млрд — це 9,9% від усього експорту з України. Зокрема, у 2023 році до ЄС було направлено 78,3% українського експорту електроенергії; 80,7% експорту алюмінію; 82,5% експорту чорних металів і металопродукції; 86,5% експорту цементу та цементних клінкерів; а також 90,0% експорту добрив.
Вже в перший рік дії обмежень ВВП України може зменшитися на 4,8%, а експорт товарів до ЄС — на 7,8%. При цьому податкові надходження до бюджету скоротяться на $2,8 млрд на рік, а внаслідок зменшення ділової активності буде втрачено близько 73,1 тис. робочих місць. Окрім того, за такого сценарію у 2030-2035 роках загальні втрати зайнятості можуть досягти майже 120 тис. робочих місць, а податкові надходження впадуть на $3,6 млрд.
Кулик попереджає, що внаслідок CBAM постраждають не тільки українські експортери, а й їхні постачальники сировини та матеріалів на внутрішньому ринку.
На відміну від європейських металургійних заводів, що працюють у відносно стабільних умовах і отримують від Єврокомісії мільярдні субсидії на декарбонізацію, українські металурги таких можливостей не мають. Зменшення вуглецевого сліду вимагає значних інвестицій, які ослаблена війною економіка України зараз не в змозі залучати й освоювати, зокрема через військові ризики.
Вже четвертий рік підприємства України працюють в умовах надзвичайних проблем: вони намагаються підтримувати виробництво та експорт, незважаючи на істотне подорожчання основних ресурсів через обстріли з боку країни-агресора, руйнування енергетичної інфраструктури, зростання цін на послуги природних монополій і гострий дефіцит кадрів. За таких обставин запровадження CBAM проти України додатково знизить нашу конкурентоспроможність на європейському ринку, адже цей механізм ще більше підвищить вартість української продукції для імпортерів у ЄС.
Загрози з третіх країн
Окрім прямих ризиків від впровадження CBAM, бізнес також прогнозує непрямі загрози, пов’язані із припиненням діяльності європейського ринку для імпортерів із третіх країн. У такому випадку ці постачальники будуть шукати нові ринки збуту, і одним із них може стати український ринок. Президент Спілки виробників будівельних матеріалів Костянтин Салій зауважує, що український бізнес дуже стурбований таким сценарієм.
“До повномасштабної війни Україна виготовляла 10–11 млн тонн цементу, а сусідня Туреччина — близько 100 млн тонн. Зараз турки намагаються продати свій товар куди тільки можливо, тому що переживають економічну кризу. І вони точно не будуть зволікати із можливістю зайти на український ринок, особливо під західні донорські кошти”, — говорить Салій.
З цим погоджується і Зінченко. Він нагадує, що подібний ефект світова економіка вже відчула після того, як президент США Дональд Трамп почав закривати американський ринок. Тепер ЄС обмежує доступ через CBAM, а з 1 липня 2026 року планує впровадити нову систему захисту торгівлі ринку сталі. У перспективі це може викликати хвилю дешевого імпорту з Китаю, Туреччини та країн Південно-Східної Азії на незахищені ринки.
“Ми дуже відкрита країна. Щомісяця в Україну збільшується імпорт сталі з Туреччини та інших країн. Споживання сталі в Україні — 3,5 млн тонн на рік, і 25–30% з цього — турецька продукція”, — пояснює Зінченко.
Він додає, що українські металурги зараз фізично не можуть конкурувати з турецькими виробниками сталі, насамперед тому, що в Туреччині немає війни та проблем з енергетикою. До того ж там дешевша електроенергія, логістика та нижчі податки.
Магомедов також зазначає, що після припинення діяльності ринку ЄС Україна може опинитися в ролі резервного ринку. У цих умовах конкуренція з імпортом буде надзвичайно складною для вітчизняних промисловців, які працюють під постійною загрозою обстрілів та нестабільністю енергетичної системи. На думку нардепа, Україна має запроваджувати механізми захисту внутрішнього ринку, проте так, щоб не порушувати зобов’язань перед міжнародними партнерами.