Коли варто звернутися по допомогу до дитячого психолога: на що звернути увагу батькам
Психологиня Ольга Голубицька окреслила низку тривожних сигналів у поведінці дитини, які можуть свідчити про необхідність консультації фахівця. Ефективна терапія, за її словами, завжди розпочинається з роботи з батьками.
Нерідко батьки розглядають звернення до дитячого психолога лише тоді, коли стикаються з неконтрольованою поведінкою дитини. Однак, фахівці наполягають, що допомога потрібна не лише в кризових моментах, але й при перших ознаках тривалих емоційних змін або порушень у сімейних стосунках. Розбираємо, коли дитині дійсно необхідна підтримка психолога, як розпізнати тривожні сигнали та чому ключовим елементом терапії є робота з батьками, розповіла психолог Ольга Голубицька, яка має 16-річний досвід роботи з дітьми та дорослими, спеціально для УНН.
Деталі
Багато батьків вдаються до послуг дитячого психолога, коли помічають суттєві зміни у поведінці свого чада або відчувають труднощі у взаємодії з ним. Водночас, корінь проблеми не завжди криється виключно в дитині, адже її емоційний стан безпосередньо залежить від атмосфери в сім’ї. Дитина є невід’ємною частиною сімейної системи, тому будь-які труднощі слід розглядати комплексно.
Нерідко батьки звертаються до психолога через порушення контакту між собою та дитиною. Під час роботи з’ясовується, що з самою дитиною, насправді, все більш-менш гаразд. Проблема полягає у налагодженні контакту та структурі сімейної системи. Допомогти дитині часто легше, ніж вибудувати довірливі стосунки з батьками, аби вони розпочали змінювати власну сімейну динаміку, враховуючи вікові особливості дитини.
– пояснила Ольга Голубицька.
За словами психологині, тривожними симптомами у дітей можуть бути як надмірні емоційні реакції, так і глибока замкнутість. Особливої уваги заслуговують зміни, що зберігаються тривалий час і не залежать від конкретних обставин. Психосоматичні прояви також можуть вказувати на психологічні труднощі.
Якщо говорити про саму дитину, то це можуть бути тривалі гіперреакції. Наприклад, дитина постійно плаче, переживає нічні кошмари, має нервові тики чи інші психосоматичні прояви. Або ж, навпаки, стає надто мовчазною, уникає контактів, не бажає виходити з кімнати чи на вулицю. Будь-які прояви, що мають гіпертрофовану форму та повторюються протягом тривалого часу, є підставою для звернення до психолога.
– підкреслила психолог.
Не менш важливим є правильний вибір фахівця. На думку Ольги Голубицької, первинне знайомство з психологом має відбуватися саме з батьками, а не з дитиною. Під час першої зустрічі обговорюються суть проблеми, історія розвитку дитини та формат подальшої роботи.
В ідеалі, перша зустріч має проходити без участі дитини, виключно з батьками. Вони розповідають історію дитини, деталізують ситуацію, а психолог пояснює, яким чином буде відбуватися терапевтична робота. Дуже важливо, щоб психолог викликав довіру у батьків. Якщо батьки не довіряють фахівцю, а дитина вже встановила з ним контакт, це може спричинити додаткові ускладнення. Психолог повинен чітко пояснити алгоритм дій, застосовувані методи та етапи терапії.
– наголосила Ольга Голубицька.
Ще однією поширеною проблемою є страх дитини перед візитом до психолога. Експертка переконана, що для батьків ключовим є принцип чесності. Не слід обманювати дитину або приховувати справжню мету візиту.
Неприпустимо казати дитині, що ви йдете до лікаря або просто на прогулянку. Необхідно відверто пояснити, що психолог – це людина, яка допомагає краще розуміти власні емоції та почуття. Надзвичайно важливо, щоб дитина відчувала право вибору. Я завжди пропоную дітям можливість сказати, якщо я їм не сподобаюся, відмовитись від подальших зустрічей. Для дитини важливо усвідомлювати, що її думку як особистості враховують.
– каже психолог.
Психологиня також наголошує, що ефективна терапія не завжди передбачає миттєві позитивні зрушення. Іноді дитина може стати більш емоційною або почати гостріше реагувати на події, але саме це часто є частиною процесу трансформації.
Коли терапевтична робота починає приносити результати, дитина змінюється. Часом це може виглядати як погіршення поведінки, проте насправді це може свідчити про запуск позитивних змін. Це подібно до ремонту: спочатку виникають певні незручності, оскільки відбувається перебудова. Тому батькам слід набратися терпіння і пам’ятати, що стійкі зміни не настають за два-три заняття.
– зауважила Ольга Голубицька.
Серед поширених міфів, пов’язаних із дитячими психологами, Ольга Голубицька виділяє уявлення про нижчу кваліфікацію дитячого фахівця порівняно з дорослим, або ж переконання, що дитину можна “відремонтувати” за декілька візитів. Батьки також часто висловлюють сумніви щодо ефективності онлайн-консультацій.
Існує міф, що дитячий психолог – це фахівець, який не зміг досягти успіху в роботі з дорослими. Насправді, дитячий психолог працює як з дітьми, так і з їхніми батьками, тобто з усією сімейною системою. Також хибним є уявлення, що психолог може швидко “відновити” дитину без залучення батьків. Щодо онлайн-формату, то він може бути дієвим, проте для дітей старшого віку. Для дошкільнят ж безпосередній, живий контакт залишається кращим вибором.
– розповіла психолог.
Ольга Голубицька підсумовує, що допомога дитині майже завжди нерозривно пов’язана з роботою всієї родини. Тому батькам важливо бути готовими не лише привести дитину до фахівця, але й активно долучатися до процесу позитивних змін.
Порада від АіФ UA:
Ця стаття допоможе батькам краще зрозуміти, коли саме варто звернутися за допомогою до дитячого психолога, як розпізнати тривожні сигнали у дитини та найголовніше – усвідомити, що ключову роль у терапії відіграє саме залученість та відкритість батьків до змін у сімейній системі.