Громадські рухи пацієнтів: Дзеркало недовіри до системи охорони здоров’я?
В Україні все частіше пацієнти об’єднуються у громадські організації, що свідчить про зростаючу недовіру до офіційних інституцій, покликаних захищати їхні права у сфері медицини. Довготривалі судові процеси у справах про медичну недбалість та значні труднощі з отриманням необхідних судово-медичних експертиз викликають слушне запитання: чи здатна вітчизняна система охорони здоров’я самостійно виявляти лікарські помилки, оперативно й ефективно реагувати на них, і, що найважливіше, запобігати потенційним трагедіям?
Громадські ініціативи пацієнтів, які сигналізують про неналежну якість медичних послуг, фактично взяли на себе роль фіксації випадків медичної недбалості. Одним із найпомітніших прикладів є рух StopOdrex – об’єднання осіб, які вважають себе або своїх близьких потерпілими від лікування у приватній клініці “Одрекс” в Одесі. Чи свідчить поява таких ініціатив про кризу довіри до офіційних механізмів захисту прав пацієнтів, і чи спроможна сама система охорони здоров’я забезпечити належний контроль якості медичної допомоги, розбираємося далі.
Ініціатива StopOdrex акумулює та публікує історії пацієнтів про їхній досвід лікування в одеській приватній клініці “Одрекс”. Йдеться про історії людей, які переконані, що стали жертвами неправомірних дій медичного персоналу. Вони прагнуть широкого розголосу своїх справ та підтримки від тих, хто пережив подібне.
По суті, StopOdrex функціонує як відкритий архів пацієнтських свідчень. На вебсайті та в Telegram-каналі руху оприлюднюються анонімні історії про помилки під час лікування, можливі постлікувальні ускладнення, труднощі з отриманням медичної документації, затяжні судові процеси та відсутність оперативної реакції з боку офіційних органів. Хоча такі ініціативи не замінюють слідство чи судочинство, вони гарантують, що історії пацієнтів не загубляться у бюрократичній рутині.
Народна депутатка України, членкиня Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Оксана Дмитрієва зазначає, що такі об’єднання пацієнтів можуть слугувати індикатором недовіри до чинних державних механізмів захисту прав.
Фото: Оксана Дмитрієва, народний депутат України, членкиня Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування
“Поява груп взаємодопомоги пацієнтів у соцмережах – це, на мою думку, сигнал про запит людей на підтримку, пояснення та справедливий розгляд. Частково і про недостатній рівень довіри до офіційних механізмів. Коли люди шукають захист один в одного, система має поставити собі питання: чому вони не впевнені, що отримають його в межах існуючих процедур”, – зазначила Дмитрієва.
– підкреслила народна депутатка.
Схожу оцінку висловлює політолог, директор Центру досліджень громадського суспільства Віталій Кулик. На його переконання, формування таких рухів, як StopOdrex, демонструє, що частина пацієнтів не вірить у спроможність системи охорони здоров’я забезпечити швидке та дієве реагування на випадки медичної недбалості.
Окремою системною проблемою залишаються багаторічні судові процеси та експертизи у справах, пов’язаних із можливою медичною недбалістю. Це тримає у невизначеності як пацієнтів, так і медичних працівників роками.
“Потрібно говорити про тривалість розгляду справ, експертиз та судових процесів. Бо справедливість має бути не лише об’єктивною, а й своєчасною – як для пацієнта, так і для лікаря. На мою думку, сильна система охорони здоров’я – це система, де працює незалежний професійний контроль, зрозумілі механізми реагування та баланс між захистом прав пацієнта і справедливим ставленням до медичного працівника”, – вважає Дмитрієва.
– додала вона.
Промовистим прикладом того, як пацієнти та лікарі роками очікують на вирішення питань у справах про медичну недбалість, є історія Світлани Гук. Вона вже шість років намагається з’ясувати причини смерті свого чоловіка після лікування у клініці Odrex.
Схожий сценарій розгортається і у справі щодо смерті бізнесмена Аднана Ківана під час лікування в Odrex. Суд мав перейти до дослідження медичних доказів та допиту незалежного експерта-онколога. Однак саме на цьому етапі захист одного з обвинувачених лікарів ініціював передачу провадження до іншого суду, що фактично означає початок процесу з нуля.
З кожною новою такою історією гострішим стає питання: чи здатна система охорони здоров’я самостійно виявляти потенційні лікарські помилки, ефективно на них реагувати та запобігати подібним ситуаціям у майбутньому? Водночас Оксана Дмитрієва наголошує, що говорити про повну відсутність механізмів захисту прав пацієнтів в Україні було б некоректно.
“Пацієнт сьогодні може звернутися до адміністрації закладу, до профільних органів, до Міністерства охорони здоров’я, до Національної служби здоров’я України, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а також до правоохоронної системи чи суду. Такі інструменти існують”, – додала народна депутатка.
– зазначила Дмитрієва.
Однак ключовим є не лише формальна наявність цих механізмів, а й їхня реальна ефективність, оперативність та зрозумілість для пересічної людини. Важливо, чи працюють вони як цілісна система, що не лише реагує на проблеми, але й запобігає їх повторенню. Одним із можливих шляхів вирішення проблеми Оксана Дмитрієва називає створення системи лікарського самоврядування, яка досі законодавчо не врегульована в Україні.
“У багатьох країнах важливу роль відіграє лікарське самоврядування – професійні органи, які мають повноваження розглядати спірні випадки, проводити фахову оцінку дій лікаря, застосовувати дисциплінарні заходи, робити попередження, обмежувати чи припиняти право на професійну діяльність, а за потреби й передавати інформацію до правоохоронних органів. В Україні закон про лікарське самоврядування досі не ухвалений. І це питання варто обговорювати не як формальність, а як один із можливих інструментів підвищення відповідальності та довіри до системи. Адже оцінку складних медичних рішень насамперед мають давати фахівці, які розуміють клінічний контекст, стандарти лікування та професійні ризики”, – резюмувала Дмитрієва.
– підсумувала депутатка.
Водночас вона наголосила, що така система має функціонувати не як замкнена корпоративна солідарність “лікар-лікареві” чи механізм виключно покарання, а як незалежний професійний інститут, що діє в інтересах усієї системи охорони здоров’я України.
Порада від АіФ UA:
Ця інформація стане в пригоді кожному українцю, хто стикався з неякісною медичною допомогою або боїться потрапити у подібну ситуацію. Матеріал пояснює, чому виникають громадські рухи пацієнтів, як вони працюють, та які існують офіційні шляхи захисту своїх прав. Він також піднімає важливе питання про необхідність реформування системи охорони здоров’я для підвищення її ефективності та довіри з боку громадян.