БЕБ тисне на авіакомпанії, перекваліфіковуючи лізинг літаків у роялті, ігноруючи рішення судів та міжнародні конвенції.
Намагання Бюро економічної безпеки та податкових органів перекласифікувати міжнародні лізингові угоди на транспорт як “роялті” перетворилося на інструмент агресивного тиску на авіаційний сектор. Об’єктом кримінального переслідування стала стандартна для світового авіаційного ринку операція лізингу, яка за своєю суттю є використанням майна, а не ліцензуванням інтелектуальної власності. Попри усталену судову практику та чинні міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування, БЕБ розпочинає кримінальні провадження проти авіакомпаній, створюючи атмосферу залякування, блокуючи їхню діяльність та витісняючи галузь з української юрисдикції. Експерти, колишні судді, наголошують, що слідчі органи зобов’язані враховувати судові рішення, а їх ігнорування створює системні ризики для бізнесу.
Кримінальне переслідування авіабізнесу
Слідчі Бюро економічної безпеки відкрили низку кримінальних проваджень, у яких фігурують практично всі українські компанії, що орендують повітряні судна за кордоном у нерезидентів. В Бюро переконані, що авіакомпанії мали б сплачувати в Україні роялті – збір за використання об’єктів інтелектуальної власності. Це ігнорує той факт, що транспорт не є інтелектуальною власністю, а між Україною та багатьма країнами існують Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з цими угодами, українські компанії сплачують податки за лізинг у країнах, де зареєстровані лізингодавці. Від дій БЕБ постраждали щонайменше 5 авіакомпаній: МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, “Н3ОПЕРЕЙШІНС” та “Скайлайн”. Судові документи свідчать про схожі підходи і в інших секторах: спроби додатково обкласти податком лізинговий залізничний транспорт та сільськогосподарську техніку.
Важливо розуміти, що законодавство щодо оподаткування лізингу в Україні не змінювалося понад 30 років і раніше не викликало зауважень від податкових чи правоохоронних органів. Ситуація змінилася після публікації Державною податковою службою України 24 травня 2024 року роз’яснення щодо оподаткування лізингових операцій авіакомпаніями. Податківці стверджують, що лізинг повітряних суден у нерезидентів слід оподатковувати як роялті. Фіскальні органи маніпулюють статтями міжнародних конвенцій, заявляючи, що оренда літаків має оподатковуватися як використання інтелектуальної власності.
Слід зазначити, що згадана стаття на сайті ДПС не є нормативно-правовим актом і не може слугувати законною підставою для зміни підходів до оподаткування, а тим паче для криміналізації стандартних господарських операцій.
Додатковий ризик створюють спроби слідчих БЕБ застосовувати нове трактування ретроспективно, до попередніх податкових періодів. Це підриває принцип правової визначеності та передбачуваності для авіаційного бізнесу, фактично перетворюючи господарську операцію на “пастку” заднім числом.
Такий підхід є не просто помилковим тлумаченням податкового права, а “податком на український прапор”, що робить українських перевізників неконкурентоспроможними на глобальному ринку, наголошує експерт у сферах транспорту та машинобудування, виконавчий директор ГС “Українська авіатранспортна Асоціація” Микола Щербина.
Українська цивільна авіація переживає один із найскладніших періодів. Закрите через війну небо знищило внутрішній ринок, авіакомпанії змушені були релокуватись за кордон, утримання флоту там вимагає значних витрат. Компанії працюють в умовах жорсткої світової конкуренції, а додатковий фіскальний та правоохоронний тиск лише поглиблює кризу.
Суди одностайні: лізинг – це не роялті
Українські суди різних інстанцій неодноразово підтверджували, що транспортні засоби не є об’єктами інтелектуальної власності, а тому лізингові платежі не можуть вважатися роялті. Цей підхід застосовувався у справах щодо оренди та лізингу транспортних засобів, зокрема залізничного транспорту та сільськогосподарської техніки.
Наприклад, Вищий адміністративний суд України чітко вказує, що роялті стосуються використання патентів, торговельних марок, ноу-хау, креслень, технологій та інноваційних рішень. Звичайні виробничі активи та транспортні засоби до таких категорій не належать.
Судді також наголошують, що оренда транспортного засобу є господарською операцією користування майном, а не передачею прав інтелектуальної власності.
Отже, відповідно до усталеної судової практики, оренда транспорту, включно з повітряними суднами, є господарською операцією, а ліцензійні платежі мають зовсім іншу правову природу.
Проте, це не зупиняє Бюро економічної безпеки від переслідування авіакомпаній за нібито несплату роялті за лізинг літаків та вертольотів.
Врахування позиції судів – обов’язок, а не вибір
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Нев’ядомський у коментарі УНН наголошує, що правоохоронні органи не мають права ігнорувати усталені правові підходи.
Безперечно, чинні рішення судів чи слідчих суддів повинні враховуватися слідчими правоохоронних органів.
– зазначив суддя у відставці.
Суддя Вищого адміністративного суду у відставці, адвокат Олександр Ситников, оцінює ситуацію ще жорсткіше. За його словами, проблема невиконання або фактичного ігнорування судових рішень існує роками і виходить за межі діяльності БЕБ.
Виходитимемо навіть із позиції Конституції України – судове рішення є обов’язковим для виконання всіма органами державної влади, незалежно від їх спрямування. Якщо рішення існує – воно повинно виконуватися.
– підкреслив Ситников у коментарі УНН.
На його думку, коріння проблеми частково криється у старих підходах, які перейшли до новостворених структур з попередніх органів.
Ця проблема існує вже багато років. Вона не тільки в БЕБ, куди більшість працівників перейшла з податкових органів. А податкові органи, так би мовити, чхати хотіли на рішення суду.
– зауважив Ситников.
Він навів приклад з власної адвокатської практики, коли навіть після рішення Верховного Суду про скасування податкового повідомлення-рішення, кримінальне провадження, яке розслідувало БЕБ, не закривалося.
Фактично, це свідчить про системну проблему невиконання або ігнорування судових рішень та судової практики слідчими Бюро економічної безпеки.
Особливої складності додає специфіка кримінального процесу. За словами судді у відставці, на стадії досудового розслідування можливості бізнесу захищати свої права суттєво обмежені. Це, як показує практика, відкриває простір для дій БЕБ щодо переслідування цілої галузі.
На стадії досудового розслідування фактично неможливо оскаржити їхні дії. Тільки після того, як справа потрапляє до суду. Так побудоване наше кримінально-процесуальне право.
– пояснив Ситников.
Саме тому кримінальні провадження можуть роками створювати ризики для підприємств через блокування діяльності, арешти майна, вилучення документів, репутаційні втрати та ускладнення міжнародної співпраці.
Для авіаційної галузі наслідки можуть бути особливо болючими. Більшість світового авіаринку функціонує завдяки лізинговим механізмам. Українські компанії, що працюють на міжнародних маршрутах або виконують гуманітарні та спеціалізовані місії за кордоном, інтегровані в глобальну модель ринку. Спроби створити особливий підхід до оподаткування в Україні можуть не лише вдарити по окремих підприємствах, а й поставити під ризик конкурентоспроможність усієї галузі.
Крім того, ігнорування БЕБ міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, підписаних між Україною та десятками іноземних держав, додатково ставить під удар репутацію України як надійного партнера, що діє у визначеному правовому полі.
Перекваліфікація транспортного лізингу в “роялті” виявила протиправну практику, коли міжнародні конвенції та усталена судова практика фактично ігноруються, а їх замінює довільне “внутрішнє” трактування, що призводить до системного тиску на бізнес.
Якщо усталена судова практика не враховується під час розслідувань, бізнес отримує небезпечний сигнал: навіть перемога в суді не гарантує захисту від повторного тиску. Для країни, яка прагне залучати інвестиції та відновлювати економіку в умовах війни, такий сигнал може мати надто високу ціну.
Порада від АіФ UA: Ця новина є важливою для українських авіакомпаній та бізнесу, що працює з міжнародним лізингом. Вона висвітлює потенційні ризики та тиск з боку державних органів, а також наголошує на необхідності дотримання міжнародних конвенцій та судової практики. Важливо стежити за розвитком подій та бути готовим до правових консультацій.