Глобальні регулятори та економісти застерігають щодо недостатності інформації для ідентифікації загроз фінансовій нестабільності. Фірми переходять у приватний сектор, ускладнюючи оцінку економічного стану.
Міжнародні регулюючі органи та аналітики все частіше висловлюють занепокоєння з приводу значного браку відомостей, необхідних для виявлення небезпек чергової фінансової кризи. Внаслідок масового переходу підприємств з відкритих ринків у закритий сектор та розширення тіньового кредитування, усталені показники економічної стабільності перестали повною мірою відображати реальну картину, спонукаючи політиків приймати важливі рішення в умовах інформаційного вакууму. Про це інформує Bloomberg, повідомляє УНН.
Деталі
Проблема дефіциту даних посилилася на тлі тимчасового припинення роботи уряду США, коли Федеральна резервна система тимчасово втратила доступ до статистичних даних щодо інфляції та ринку зайнятості.
Однак більш значні ризики приховані в приватному капіталі: кількість публічних фірм у США за останні два десятиліття скоротилася вдвічі, в той час, як кількість “єдинорогів” – приватних стартапів з оцінкою понад 1 мільярд доларів – перевершила позначку у 850 одиниць.
Істотні прогалини у відомостях ускладнюють для нас і ринку розуміння того, де концентруються небезпеки, а отже, і передбачення кризових явищ
– зазначила Сара Бріден, заступник голови з питань фінансової стабільності Банку Англії.
Тіньове кредитування та приховані механізми впливу
Особливу стурбованість викликає ринок приватного боргу, де позичальники все частіше застосовують комплексні інструменти, такі як платежі в натуральній формі (PIK). Це дозволяє компаніям переносити виплату процентів, що покращує поточні баланси кредиторів, але приховує справжні фінансові труднощі до моменту настання дефолту. Наглядові органи ЄЦБ та ФРС підкреслюють, що подібна непрозорість може призвести до “кристалізації” вразливостей лише під час реальної ринкової катастрофи.
Крім того, банки активно фінансують тіньових кредиторів – обсяг таких зобов’язань збільшився на 50% за останні п’ять років, досягнувши 2,2 трильйона доларів. Аналітики порівнюють поточну ситуацію з періодом напередодні кризи 2008 року, відзначаючи, що тоді регулюючі органи не знали, куди звертати увагу, а сьогодні вони просто не мають технічної можливості досліджувати зони накопичення токсичних активів.