Науковці з “Проєкту Леонардо да Вінчі” добувають крихітні частинки ДНК з манускриптів і робіт митця. Фарба на полотнах могла зберегти ДНК на віки.
Науковці з “Проєкту Леонардо да Вінчі” впровадили новаторський метод, щоб розкрити таємницю генетики визначного генія епохи Ренесансу. Оскільки безпосередніх останків живописця не лишилося, дослідники збирають мікроскопічні обривки ДНК безпосередньо з його почерків та художніх робіт. Про це повідомляє CNN, інформує УНН.
Деталі
Леонардо не мав нащадків, а його можлива усипальниця у Франції була знищена ще в кінці XVIII століття. Це змусило науковців шукати біологічний матеріал на об’єктах, до яких торкався митець. Колектив під керівництвом доктора Норберто Гонсалеса–Хуарбе з Університету Меріленду виявив, що фарба на полотнах могла діяти як захисна оболонка, зберігаючи ДНК на сторіччя.
Присутній великий обсяг біологічного матеріалу, що виходить від людини, який можливо відстежити до аркуша паперу чи полотна, що його вбирає. А якщо покрити його барвою, на ньому з’являється щось на зразок захисної мембрани
– пояснив співробітник дослідження доктор Гонсалес–Хуарбе.
Генетичні результати та “Свята дитина”
Дослідники проаналізували ескіз “Свята дитина” та листи родичів да Вінчі. Використовуючи спосіб сухого мазка, щоб не пошкодити артефакти, науковці виявили:
- Y–хромосому чоловічого роду, що належить до гаплогрупи “E1b1” – вона була розповсюджена в Тоскані в ті часи.
- ДНК помаранчевого дерева, яке могло рости в садах родини Медічі.
- ДНК дикого кабана, щетину котрого використовували для виготовлення пензлів у XV столітті.
Мета – розшифрувати секрет генія
Науковці плекають надію, що складання повного геному Леонардо допоможе зрозуміти його незвичайні здібності. Зокрема, існують припущення, що живописець мав надзвичайно високу гостроту зору, яка дозволяла йому бачити деталі, недоступні звичайній людині.
З’ясувати, чи мав Леонардо біологічну перевагу, – це довготривала ціль. Я сподіваюся, що дане дослідження стане вагомим першим кроком до цього
– зазначив доктор Чарльз Лі з Лабораторії Джексона.
Попри те, що науковці поки що не можуть на 100% констатувати, що виявлена ДНК належить власне Леонардо, розроблений метод започатковує шлях до вивчення інших історичних постатей через їхню творчу спадщину.