На думку фахівця Сергія Шабовти, СБУ слід ретельно вивчити дії екс-заступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив документацію російської компанії, що потрапила під санкції. Це могло забезпечити рф багатомільйонні прибутки.
Рішення відповідальних осіб у галузі авіаційної безпеки під час воєнних дій мають розглядатися не тільки з точки зору формального дотримання правил, а й з огляду на дійсні загрози для державного суверенітету. З цієї причини діяльність колишнього заступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень на підставі документів російської підсанкційної фірми, оформлених після початку повномасштабної агресії, вимагають індивідуальної та професійної оцінки Служби безпеки України. Таку думку у коментарі УНН висловив знавець у сфері безпеки Сергій Шабовта.
В кінці грудня віцепрем’єр Олексій Кулеба висунув кандидатуру Ігоря Зелінського на посаду керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Можливо, таким чином він намагається уникнути проведення публічного конкурсу на цю посаду, оскільки відкритий відбір планується відновити до осені поточного року.
Чим прославився Зелінський?
Ігоря Зелінського було звільнено з посади заступника керівника Державіаслужби в лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаційного ринку описують період роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020-2025 роки) як етап систематичного та цілеспрямованого руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі налічувалося понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не мають технічної можливості літати.
Експерти наголошують, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (керівника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці літаки були виключені з українського реєстру і по суті перейшли під юрисдикцію росії. У цей період також були прийняті нормативні акти, спрямовані на створення штучних перепон для експлуатації Іл-76 в Україні, що явно є послабленням обороноздатності держави.
До того ж, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткових бюрократичних процедур з їх переоформлення між різними відомствами, включаючи Міністерство оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський тимчасово виконував обов’язки очільника Державіаслужби, після запитів представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Однак, вже через півроку, у грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. В результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних цілей було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою літаків та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою для держави.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Це означає, що будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перевірки льотної придатності літаків на основі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Таким чином, він по суті легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Окрім того, Зелінський проігнорував той факт, що в Україні існує сертифікована організація, яка може здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до військово-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин супроти держави
За словами Шабовти, процедура застосування санкцій у багатьох випадках була юридично нестійкою, але після їх введення держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх виконанням. Оскільки за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується організацій і підприємств, пов’язаних з військово-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку можливих рішень або дій, які створювали умови для співпраці з підсанкційними суб’єктами або узаконення їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі та грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, оскільки вони стосуються саме організацій, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в цьому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для цього є контррозвідка, для цього є інші відділи… Відповідь тільки одна – це злочин супроти держави Україна, якщо такі факти є. Ну, а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким випадкам”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зауважив, що РНБО не має контрольних повноважень, адже її завдання – це збір матеріалів та розробка пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. З цієї причини питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично узаконює вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлено умисел та реальну допомогу країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення приймалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і потрібним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Оскільки йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.