Коуч-психолог Микола Олійник роз’яснив, чому люди нерідко вступають у наступний рік із невирішеними душевними питаннями та відкритими гештальтами. І запропонував поради, як це подолати.
Кінець року часто розглядається як умовний рубікон, після якого все повинно “початися заново”. Але дійсність інша: чимало людей вступають у новий рік із тими ж відчуттями, стражданнями та незавершеними справами. Про те, чому так трапляється та що реально допомагає відпустити пережите, розповів журналістці УНН коуч-психолог Микола Олійник.
Закінчення року не означає автоматично внутрішнього “перезавантаження”. Психіка не реагує на дати та святкові символи, натомість для неї важливий емоційний досвід і те, чи був він прожитий до кінця.
Для психіки календар не є межею. Рік може завершитися формально, але якщо події не були емоційно пережиті та закінчені, вони залишаються з нами. Зокрема, це стосується втрат, розчарувань, нездійснених сподівань або ситуацій, де ми не поставили внутрішню крапку. Психіка не любить незавершеності й постійно повертає нас туди, де є незавершена історія
пояснює Микола Олійник
Щоб зменшити внутрішню напругу, не потрібно докорінно змінювати життя або ставити собі суворі вимоги. Значно результативніше дати собі простір для чесного підведення підсумків, каже Микола Олійник.
“Найпростіше та водночас найефективніше – це усвідомлене підбиття підсумків без оцінок. Не тільки “чого я досяг”, а й “що я пережив”. Корисно письмово відповісти собі: “що було найскладнішим?”, “що я витримав?” і “за що можу себе поважати?”, “а що хочу залишити в минулому?”. А другий крок, обряд завершення – лист (року або собі) дає психіці чіткий сигнал, що етап завершено”, – говорить коуч-психолог
Проте, аналіз року легко може трансформуватися в самокритику, яка виснажує. Різниця між цими станами відчувається в тому, що людина відчуває після такого “підведення підсумків”.
Здорове підбиття підсумків приносить ясність і умиротворення. Самокритика ж, залишає почуття провини та знецінення. Якщо після аналізу вам хочеться рухатися далі – це ознака здорового процесу. Якщо ж з’являється внутрішній голос “я знову не зміг” , “мені недостатньо”, – це вже внутрішній тиск, а не аналіз
наголошує Микола Олійник.
Окремий виклик – почуття провини та розчарування, які люди часто переносять із собою в новий рік. Однак, у таких станах також, важливо відокремити реальну відповідальність від того, що було поза нашим впливом.
“Перше – визнати, що відчуття присутні. Провина та розчарування не зникають від ігнорування. Друге – розділити відповідальність і вплив. Часто ми звинувачуємо себе за те, що було поза нашими силами: війна, кризи, втрати, обставини. Корисна практика — чесно відповісти собі: “Що я реально міг/могла зробити в тих умовах?”
І дозволити собі прийняти: я зробив/ла максимум з того, що було можливим тоді, а не ідеально з погляду сьогодення”, – пояснює Микола Олійник.
Розпочинати новий рік, коуч-психолог рекомендує не з ідеї “нового життя”, а з внутрішньої підтримки. Без жорстких обіцянок, і з дозволу бути живою людиною з помилками, змінами та власним темпом
Найкращий настрій для нового року – це гнучкість. Не “цього року я все зроблю правильно”, а “я дозволяю собі вчитись, помилятись і коригувати курс”. Важливо починати не тільки з цілей, а з внутрішніх опор: я з собою, я маю право на помилки, я не починаю з нуля. Саме такий стан дає ясність, умиротворення та реальну енергію для змін
підсумовує коуч-психолог.
Новий рік не повинен бути стартом із чистого аркуша. Іноді найкраще, що ми можемо зробити – продовжити шлях, визнаючи свій досвід і дозволяючи собі рухатися далі без зайвого напруження.