- Олександра Кай
копірайтерка відділу спецпроєктів
Єва з Харківщини мріє тренувати спортсменів, Михайло з Маріуполя планує стати психотерапевтом, а Євгеній з Києва збирається будувати ракети та літаки. Підлітки – підопічні фонду “Діти Героїв”, який допомагає родинам, що втратили через війну одного або двох батьків. Сьогодні організація підтримує понад 9000 дітей. Багато з них прагнуть поглиблено навчатися та розвиватися, тому освіта – один з головних напрямків роботи фонду.
Забезпечити навчання дітям фонду допомагають партнери, серед яких банк “Південний”. Більш ніж півроку тому у межах проєкту “Банк мрій” було надано 30 грантів сумою понад 3 млн грн на освітні курси для дітей героїв. Завдяки цій підтримці 30 дітей отримали можливість протягом року відвідувати заняття з математики, української, англійської, програмування та з профорієнтації, а також ноутбуки для навчання.
“Ми щиро прагнемо, щоб наша молодь залишалася в країні, розвивалася тут і мала можливість будувати своє майбутнє та якісне життя. А щоби в Україні зростала щаслива, освічена та амбітна молодь, цим необхідно опікуватися вже сьогодні. Ми вважаємо своїм обов’язком підтримувати їх у здобутті якісної освіти”, – каже голова правління банку “Південний” Алла Ванецьянц.
У фонді зазначають, що запит на таку допомогу дуже великий. “Освіта є основою для побудови успішного майбутнього. Ми віримо, що надаючи дітям доступ до якісного навчання та розвитку, ми допомагаємо їм здобути необхідні знання і навички, які відкриють нові можливості та допоможуть досягти своїх мрій. Освіта дає дітям силу і надію, вона є ключовим елементом у формуванні їхньої впевненості у власних силах і в здатності долати труднощі, з якими вони зіткнулися у своєму житті”, – впевнена СЕО БФ “Діти Героїв” Тетяна Новицька.
Якщо діти бажають навчатися, їхні опікуни можуть подавати заявки на навчальні програми, а фонд у порядку черги надає ці освітні послуги. Там відстежують потреби дітей, і коли бачать високу зацікавленість у конкретному напрямку, шукають відповідного провайдера. Втім, багато дітей мають запит саме на підготовку до ЗНО або НМТ, адже зазвичай саме вступ до вищого навчального закладу відкриває шлях до омріяної професії.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua
І кондитер, і спортсменка
Єві – 18 років. Раніше її родина мешкала у селі Ківшарівка на Харківщині. Після повномасштабного вторгнення селище захопив ворог, а дівчина з мамою опинились в окупації. Майже місяць тато Єви, військовий, зі своєю бригадою намагалися звільнити Ківшарівку. Коли це нарешті вдалося, він перевіз родину у безпечніше місце. Минулого року тато Єви загинув, захищаючи країну.
Сьогодні Єва живе у Харкові. Дівчина нещодавно закінчила коледж зі спеціальності “Кухар-кондитер” – хотіла вміти готувати настільки ж смачно, як її бабуся. Після трьох років навчання дівчина має третій розряд зі спеціальності, вміє робити смачні торти та багато іншого. Єва постійно щось робить: малює, в’яже, вишиває, складає алмазну мозаїку, а також займається спортом.
Спорт – не зовсім захоплення: Єва аж сім років займалася волейболом, чотири роки – гімнастикою, рік – футболом, а тепер планує вступати до спортивної академії.
На такий крок її також надихнула родина. “Моя сім’я дуже спортивна: починаючи з бабусі та дідуся та закінчуючи мною. Хотілося б продовжити сімейну традицію. Після закінчення академії хочу стати тренером для спортсменів-початківців, надавати їм можливість розвинути свій потенціал”, – розповідає Єва.
Вступ до академії потребував гарної підготовки до НМТ. Тож коли у Фонді запропонували додаткові заняття, дівчина обрала історію, англійську, математику та українську мову. “Після півроку навчання у мене хороші враження від додаткових занять: там була можливість вивчити ті теми, які я не розуміла, пройти певні тести з них, а вчителі дуже докладно пояснювали нам матеріал, вчили думати у правильному напрямку. У нас були гарні уроки англійської – ми багато розмовляли, читали, ділилися думками англійською. Також я вивчала чотири години на тиждень історію, цього було достатньо, щоб добре підготуватися до тесту”, – розповідає Єва.
Єва. Фото з її особостого архіву
За її словами, додаткові заняття дуже допомогли, особливо з математики. “Раніше я навіть не знала терміну “параметр”, а за півроку навчання змогла вирішити відповідні рівняння на НМТ без жодних шпаргалок”, – каже дівчина. Вже на початку липня Єва отримала гарні результати тесту.
Підготовка до проектування ракет
Батько 17-річного Євгенія Леонід пішов захищати Україну ще у 2015 році, за свою службу був неодноразово був нагороджений. Після початку повномасштабної війни Леонід знову став до лав ЗСУ. Військовий загинув минулого року, виконуючи бойове завдання – ціною власного життя він врятував своїх побратимів.
Його син Євгеній цього року закінчив школу і збирається вступати до Київського політехнічного інституту на спеціальність “Інженерія авіаційних та ракетно-космічних систем”. Хлопець ходив на курси з математики та фізики компанії Progresstech Ukraine, яка проводить безкоштовні, ознайомчі заняття для дітей. Там і дізнався про цю професію.
Євгеній щиро цікавиться інженерією, хоча у школі йому більше подобалась історія, а не фізика-математика. “Це пов’язано з тим, що на уроках ми здебільшого вивчали лише теорію без жодної практики. А без неї ці предмети здаються досить нудними. В свою чергу історія – це предмет для душі”, – пояснює хлопець. Крім того, Євгеній відвідує спортзал, дивиться кіно – здебільшого детективи та трилери.
Євгеній. Фото з його особистого архіву
Останні півроку хлопець готувався до вступу – відвідував онлайн-курси з української мови та математики та курс з підготовки до НМТ “Траєкторія лідера” у Києво-Могилянській академії. “Власне я пішов на ці курси, бо моєю метою була підготовка до НМТ із усіх предметів – окрім української та математики, це також історія та англійська. Додаткові заняття допомогли надолужити матеріал за перші дев’ять класів”, – розповідає Євгеній. Він вже здав НМТ, має приблизно 167 балів – із такою середньою оцінкою хлопець пройде на свою спеціальність.
Англійська для психотерапії
Михайлові – 16. Під час вторгнення ворога родина хлопця мешкала у Маріуполі. Майже два місяці вони жили під цілодобовими обстрілами – у їх квартиру влучив снаряд, внаслідок чого молодший брат отримав поранення ноги. Батька Михайла розстріляли російські військові біля власного будинку.
Сьогодні Михайло мешкає на Київщині та перейшов в 11 клас. Хлопцю подобаються точні науки – біологія, хімія, фізика, а ще – англійська. Він захоплюється спортом та відвідує у спортивний зал, а також дуже цікавиться психотерапією.
“Думаю, це моє – я досить емпатичний та мені подобається допомагати людям. Тому хочу вступити на цю спеціальність в Український католицький університет у Львові. На мою думку, у цьому закладі найбільше дотримуються європейських стандартів у навчанні, тож я обрав його своєю метою. Резервним варіантом буде КНУ імені Тараса Шевченка у Києві”, – розповідає про свої плани Михайло.
Щоб успішно здати НМТ у наступному році, відвідує додаткові заняття з англійської, математики та української: їх хлопцеві організували у фонді, за що він дуже вдячний. Михайло самостійно подав запит, тобто це було його власною ініціативою. Каже, що додатково навчатися не важко, навпаки полегшує життя, оскільки теми у школі легше даються після того, як їх викладають на курсах.
Хлопець зазначає, що ці заняття сприймаються ним краще. “Вчителі на курсах більш мотивовані, до того ж їх програма більше спрямована на здачу НМТ та подається більш поглиблено. Завдяки цим заняттям я почав спілкуватися англійською, здобув більший рівень – із слабенького А2 до B1+. Вважаю, що це дуже непоганий прогрес”, – зазначає Михайло. Він додає, що не проти додатково займатися ще біологією та історією, оскільки прагне підготуватися до НМТ з усіх боків.
Чи допомагає навчання впоратися з втратою
Крім надання можливостей у майбутньому, навчання також може мати певний терапевтичний ефект для дитини, що переживає смерть близької людини.
Як зазначає головний психолог БФ “Діти Героїв” Марта Білик, переживання дітьми втрати великою мірою залежать від віку дитини та її стосунків з людиною, що загинула та тим, як інші дорослі біля дитини переживають втрату. Найменші діти можуть плакати і сумувати, інші поводяться так, ніби не почули, що тато не повернеться, чи все одно очікують на появу батька. “Вони мають певне фентезійне уявлення про втрату, тому переживають смерть не так як дорослі, їхня поведінка часто може бути неочікуваною“, – пояснює фахівець.
Молодші школярі краще усвідомлюють смерть близької людини, готові говорити про неї та показують свої переживання. У свою чергу підлітки сприймають втрату майже як дорослі, але можуть реагувати не так, як від них очікують. “Вони можуть закриватися та не ділитися почуттями, або навпаки – дуже агресивно реагувати. Можуть закритися від зовнішнього світу, втратити інтерес до навчання, бути в апатії, втікати у телефон тощо”, – каже Марта Білик.
Конструктивне проживання втрати у першу чергу полягає у тому, щоб не табуювати цю тему у родині, говорити про смерть близької людини за потреби та дозволити дитині ділитися емоціями. Певним чином впоратися з втратою допомагає соціалізація. “Враховуючи, що багато дітей також ще вимушено покинули домівки, втратили друзів, змінили місто чи навіть країну проживання, важливо допомогти дитині не закритись в собі, знайти цікаве заняття, коло спілкування. Бажано підтримувати баланс між навчанням, відпочинком та соціалізацією, давати дитині можливості займатися тим, що їй цікаво та паралельно бути поруч біля неї”, – підкреслює психолог. Вона також зазначає, що певні освітні проєкти допомагають дітям знайти коло спілкування серед тих, що мають схожий досвід.
