- Катерина Краснодомська
редакторка стрічки новин
Побудуйте ефективну HR-стратегію вашого бізнесу HR Wisdom Summit від Delo.ua та Ekonomika+ 17 липня HR-лідери OLX Робота, Shell, ArcelorMittal та ще понад 30 великих компаній поділяться найкращими практиками адаптації ветеранів у робоче середовище, підтримання ментального здоров’я команди, наймання в умовах кадрового голоду та використання інновацій в HR Забронювати участь
У сучасних умовах питання впровадження безбар’єрності стає все більш нагальним. Це вимагає не лише фізичних змін, але й розробки нових продуктів, сервісів та комунікаційних стратегій. Однак постає питання: хто повинен брати на себе основний тягар фінансових витрат – бізнес чи держава?
Про це Delo.ua розповів директор з маркетингу Ощадбанку Сергій Грабчак під час. Maketing Marathon.
Фінансові витрати на впровадження безбар’єрності є складним і чутливим питанням, оскільки це довгострокова інвестиція, яка включає не лише фізичні зміни, але й розробку нових продуктів, сервісів та комунікаційних стратегій. Сергій Грабчак, наголошує на багатогранності цього процесу:
Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua
“Це ж не тільки про пандуси і про широкі входи. безбар’єрність це і про сервісну модель створення нових продуктів, доступних для людей з інвалідністю, для військових, для людей, які втратили кінцівки. Це і комунікаційна складова, це реклама маркетів. Навчити мережу відділень створити нову сервісну модель”, – розповів директор з маркетингу.
Він додав, що навантаження для бізнесу при переході на безбар’єрність є значним. Воно включає фінансові інвестиції у реконструкцію приміщень, особливо старих будівель, де створення безбар’єрного середовища може вимагати повної перебудови. Облаштування пандусів, входів та інших необхідних елементів часто ускладнюється обмеженнями, пов’язаними зі збереженням історичної та культурної спадщини, що призводить до додаткових витрат.
Також у контексті війни та економічних викликів питання безбар’єрності стає ще більш актуальним. Виникає дискусія: хто саме повинен брати на себе основну відповідальність за створення інклюзивного середовища – держава чи бізнес. Сергій Грабчак висловив свою думку з цього приводу:
“Я прекрасно розумію і підтримую державу в тому, що на період війни ключова задача держави це перемога. І все в державі має бути сконцентровано, щоб ми якомога швидше перемогли агресора. Тому саме бізнеси і самі відповідальні зараз мають доєднатися, трошки втратити прибутків, пожертвувати ними. Але створити інклюзивно привітне середовище без бар’єрів для всіх категорій населення, в тому числі людей з інвалідністю”, – додав Сергій Грабчак.
Наскільки українці обізнані у питаннях безбарʼєрності
Дослідження центру соціальних змін і поведінкової економіки показало, що 57% респондентів знають про поняття “безбар’єрність”, тоді як 34% не знайомі з цим терміном. Найбільш обізнаними виявилися ветерани війни (85%) та чинні військові (73%), тоді як батьки дітей з інвалідністю (72%) та люди з інвалідністю (67%) демонструють нижчий рівень обізнаності.
Найчастіше респонденти асоціюють безбар’єрність з відсутністю перешкод (16%), фізичних та психологічних бар’єрів (14%), а також можливістю вільно користуватися простором (13%). Це свідчить про те, що у свідомості людей поняття безбар’єрності тісно пов’язане з усуненням обмежень, що заважають їхній мобільності та доступу до послуг.
Дослідження також виявило різні думки щодо інформаційного забезпечення: 10% респондентів вважають наявну інформацію достатньою, 9% відмічають активне висвітлення теми в медіа, а 8% вказують на брак інформації про конкретні заходи щодо забезпечення безбар’єрності.
