Олена Орлюк
Очільниця офісу інтелектуальної власності та інновацій
Остання за порядком, але чи не перша за значенням Глобальна ціль сталого розвитку ООН – це партнерство. Воно ж, своєю чергою, неможливе без інтелектуальної власності – і навпаки. Тож пропоную детальніше поглянути на чинники та наслідки цього щільного зв’язку.
Міжнародні установи: як встановити правила для всіх
Продукти інтелектуальної діяльності не обмежуються національними кордонами. В глобалізованому світі й поготів. Тому першу скрипку у встановленні та дотриманні стандартів захисту ІP грають саме міжнародні інституції, які зі свого боку впливають на правові системи окремих держав. Двома провідними діячами на цій арені є Всесвітня організація інтелектуальної власності, або ж ВОІВ (World Intellectual Property Organization, WIPO) і Світова організація торгівлі, або ж СОТ (World Trade Organization, WTO). То які функції виконує кожна з них?
ВОІВ, заснована у 1967 році як спеціалізована установа ООН, слугує глобальним форумом для взаємодії у сфері інтелектуальної власності, включно з розробкою політики та поширенням інформації. Саме ця інституція відповідальна за створення ефективної системи IP, яка покликана стимулювати інновації та креативність разом із забезпеченням справедливого розподілу переваг. До слова, нерівномірний доступ до нових технологій є однією з найбільших проблем людства, для подолання яких і було сформульовано Глобальні цілі.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua
Тому ВОІВ в тому числі балансує інтереси розвинутих країн та країн, що розвиваються. Адже існує певний парадокс: в той час, як передові держави є найбільш плідними інноваційними хабами, ті, що наразі перебувають на нижчих щаблях світових рейтингів, найсильніше потребують цих інновацій. Україні тут також є куди прагнути – відповідно, IP офіс тісно співпрацює з WIPO заради впровадження найкращих світових практик. Ми взаємодіємо на багатьох рівнях – починаючи з регулярного відвідування Асамблей держав-членів ВОІВ, в рамках яких відбувається ефективний дипломатичний діалог та узгодження наступних кроків в національній політиці, та закінчуючи участю в численних проєктах ВОІВ. До прикладу, нещодавно Україна приєдналася до платформи WIPO ALERT, що була створена для збору відомостей про вебсайти, які порушують права інтелектуальної власності.
Що стосується СОТ, то, на перший погляд, згадка про неї може здатися несподіваною в контексті інтелектуальної власності. Проте річ у тому, що поряд із лібералізацією торгівлі одна з функцій організації – це захист інтелектуальної власності механізмами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS). Ця угода є наріжним каменем СОТ, позаяк в ній зібрано мінімальні стандарти щодо патентів, товарних знаків, авторських прав та комерційних таємниць. І головне: ВОІВ та СОТ найкраще працюють у тандемі, коли норми, розроблені першою інституцією, імплементуються в міжнародну торгівлю другою. Партнерство інституцій – заради глобального партнерства.
Чому захист IP важливий для світової торгівлі
Та СОТ – не єдина ланка, що пов’язує інтелектуальну власність та світову економіку. Численні наукові розвідки доводять, що історія їхніх взаємин сягає значно глибше за рік заснування організації (1995). Адже саме запровадження IP права, зокрема патентних систем у XIX столітті, стало каталізатором глобального економічного зростання.
Причому це твердження досі не втратило своєї актуальності: закономірно, що реформування IP систем у країнах, що розвиваються, приносить позитивні результати й в економічній сфері. А де просунута економіка – там і активна міжнародна торгівля. Іншими словами, захист прав інтелектуальної власності безпосередньо впливає на імпорт та експорт – насамперед це стосується високотехнологічних продуктів та галузей промисловості, не пов’язаних із паливом.
До прикладу, збільшення захисту на 1% підвищує приток прямих іноземних інвестицій на 2,8% у разі патентних прав, на 3,8% – у разі торговельних марок і аж на 6,8% у разі авторських прав. Причому існує ще одна цікава тенденція, згідно з якою країни з однаковим рівнем захисту IP схильні до інтенсивніших торгових відносин. Звідси висновок: хочемо мати сильних економічних партнерів – маємо дбати про розвиток власної ІР сфери. Свідомий цього факту, IP офіс не лише покращує сервіси та підвищує кваліфікацію експертів, але й опікується роботою ІР Академії, Центру медіації, Центру спостережень за порушенням ІР прав. Восени 2023 року ІР офіс запустив National IP&Innovations Hub – центр активізації інновацій, одним із головних фокусів якого є комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності, що автоматично заохочує інвестиції в економіку України та сприяє створенню робочих місць.
Інноваційне партнерство: трансфер технологій
Матеріальні речі – геть не єдиний об’єкт міжнародної торгівлі. Все більшого попиту набирає трансфер технологій, що є певним аналогом франшизи у світі інтелектуальної власності. Цей термін можна розглядати у кількох вимірах, проте наразі у фокусі уваги є інтернаціональний, коли міжнародний обмін у технологічних галузях стає поштовхом до світового розвитку.
Початок подібних процесів теж губиться у віках – прикладами таких собі прототипів трансферу технологій можна вважати як адаптацію арабської інтелектуальної спадщини за часів європейського середньовіччя, так і пізніше перетікання традицій виробництва пороху, шовку, порцеляни та паперу з Азії до Європи. Поряд із друком, що також був винайдений у Китаї, ці технології відіграли важливу роль у промисловій та інформаційній революції.
Звісно, на відміну від сьогодення за тих часів ще не йшлося про захист інтелектуальної власності – фактично відбувалася крадіжка технологій, а кінцевим бенефіціаром був той, хто зумів адаптувати та розвинути чужі винаходи у більш сприятливих економічних умовах. Сьогодні щось кардинально змінилося, а щось лишилося таким само. У першому випадку йдеться про правове поле, у другому – про вплив трансферу технологій на економічний розвиток.
Факти беззаперечні: на іноземні джерела технологій припадає понад 90% внутрішнього зростання продуктивності у більшості країн світу. Частково ця ситуація є наслідком монополії на генерацію інновацій, що сконцентрувалася у руках кількох країн (відомих під назвою G7). З іншого боку, лише від країни-реципієнта залежить те, чи залучить вона необхідні технології та як саме використає пов’язані з ними можливості.
Як приклад наведу Аргентину – регіонального лідера у галузі біотехнологій, що вже багато років вкладає значні ресурси у проведення науково-дослідних робіт та створення сприятливого клімату для трансферу технологій. Ця стратегія дає результати – зокрема нещодавно під патронатом ВООЗ країну було обрано для передачі технології РНК-вакцин від компанії Sinergium Biotech. Плюси очевидні: медична промисловість Аргентини отримує потужний поштовх до розвитку задля забезпечення вакцинами всієї Південної Америки, з’являються тисячі нових робочих місць, приходять іноземні інвестиції, а науковці піднімаються у своїх дослідженнях на новий рівень.
В Україні ж сектор трансферу технологій наразі не можна назвати безпроблемним, проте IP офіс активно працює заради того, щоб поширена культура продажу винаходів змінилася на більш прибуткове «позичання». Серед останніх кроків у цьому напрямку – запуск відділу консультативної підтримки трансферу технологій, фахівці якого допомагають розробникам на всіх стадіях просування технологій та їх складових на ринок.
«П’ятиланкова спіраль» та інтелектуальна власність
І тут варто згадати про ще один вид партнерства, так само важливий для дотримання цілей сталого розвитку та впровадження інновацій. Мова йде про модель «п’ятиланкової спіралі» (Quintuple Helix), що стала еволюційним продовженням застарілої нині «потрійної спіралі» Генрі Іцковича. Якщо говорити про початкову модель, то її суть проста: повноцінний розвиток технологій можливий лише за умови тісної співпраці університетів, бізнесу та влади. Класичний «пасивний» університет перетворюється на «активний» підприємницький та набирає вагу як інноваційний хаб і бізнес-інкубатор, що поряд з отриманням державної підтримки також залучає венчурний капітал.
Наступною стадією стала «чотириланкова спіраль», коли наявні компоненти поповнилися ще однією зацікавленою стороною – громадянським суспільством, або ж кінцевими споживачами нових знань та інновацій. Відповідно, саме цей соціальний та інформаційний капітал бере на себе роль рушійної сили, що визначає характер інноваційного процесу.
Нарешті, ще більш комплексна «п’ятиланкова спіраль» адаптується до сучасних реалій та бере до уваги такий актуальний елемент, як природне середовище – зокрема в тій його частині, що стосується соціально-екологічної взаємодії. В межах цієї структури довкілля також є суттєвим фактором, що впливає на виробництво інновацій та окреслює можливості для економіки знань, спрямовуючи її в напрямку сталого розвитку. Щобільше – всі складники «п’ятиланкової спіралі» рівноцінні та взаємозалежні таким чином, що інвестиції в зростання одного з них автоматично справляють позитивний ефект на решту. До прикладу, ця модель демонструє, що підтримка освіти та стимулювання виробництва знань водночас є вирішальним імпульсом для інноваційного розвитку суспільства.
У 2009 році Європейська комісія визначила соціоекологічний перехід як центральну проблематику дорожньої карти розвитку. І саме «п’ятиланкова спіраль» сприяє формуванню безпрограшної коаліції між екологією, знаннями та інноваціями, що своєю чергою посилює синергію між економікою, суспільством і демократією. Як це реалізується на практиці?
Згадаю програму «розумної спеціалізації» (RIS3), що починаючи з 2012 року стала частиною регіональної інноваційної політики та стратегії ЄС. Згідно з нею кожна країна-член насамперед визначає галузі, що мають найбільший потенціал, та ті, в яких впровадження інновацій з певних причин є ускладненим. Наступний етап – залучення зацікавлених сторін: бізнесу, університетів, дослідницьких центрів тощо.
Ці ресурси перерозподіляються таким чином, щоб сконцентрувати їх на посиленні не лише проблемних напрямків, а й особливих талантів – задля того, щоб стати більш конкурентоспроможними в глобальній економіці. Звісно, вся ця політика провадиться пліч-о-пліч з дотриманням принципів сталого розвитку.
Пропоную поглянути на Латвію. Ця країна обрала для себе п’ять сильних сторін (біомедицину та медичні технології, «розумні» матеріали та інженерні системи, «розумну» енергію та мобільність, інформаційно-комунікаційні технології) та найближчими роками інвестуватиме максимум своїх ресурсів в дослідження та інновації в цих сферах. Амбітна мета полягає в тому, щоб до 2027 року виділити 600 млрд євро на зростання пріоритетних галузей та досягти позначки у 27 млрд євро експорту з них.
Слід зазначити, що, хоча інтелектуальна власність не прописана як безпосередня частина «п’ятиланкової спіралі», проте вона присутня на всіх стадіях втілення цієї концепції – адже інновації та технології не існують поза контекстом захисту IP прав. Тож, якщо звертатися до українського досвіду, то варто згадати про підрозділи, що функціонують в структурі IP офісу та серед іншого працюють над впровадженням «п’ятиланкової спіралі».
Йдеться про TISCs (Центри підтримки технологій та інновацій) – міжнародний проєкт підтримки винахідництва, інновацій та стартап проєктів, започаткований WIPO. Тут вітчизняні розробники мають змогу отримати консультації та супровід у всьому, що стосується питань охорони інтелектуальної власності, комерціалізації та просування інновацій в Україні та за кордоном. Діяльність TISCs створює середовище для комунікації між наукою, бізнесом, освітою та громадянським суспільством на засадах сталого розвитку і відіграє роль каталізатора, що об’єднує кращі технологічні рішення та інтелектуальні досягнення.
В сучасному світі партнерство та інтелектуальна власність неподільні на всіх рівнях – від глобальної співпраці до взаємодії між локальними зацікавленими сторонами. Щобільше – завдяки цьому зв’язку набувають поширення винаходи та технології, що в гармонії з цілями сталого розвитку приносять користь усьому людству. Тому розвиток ІР системи, IP права та вміння грамотно користуватися світовими інтелектуальними здобутками – серед нагальних задач, що лежать перед Україною на шляху до входження у глобальну спільноту економічно розвинених країн. Країна, що переможе російську навалу – заслуговує стати економічно сильною та інноваційно розвиненою.
