© Defense Visual Information Distribution Service Попри низькі шанси F-16 зіграти вирішальну роль у війні, зусилля, витрачені на підготовку українських пілотів, матимуть довгострокову цінність. Війна, на жаль, може тривати в осяжному майбутньому Після кількох місяців обговорень щодо постачання передових винищувачів в Україну, Данія та Нідерланди спільно домовилися надіслати Києву винищувачі F-16 після того, як Сполучені Штати дали зрозуміти, що підтримають такий крок. Терміни отримання ЗСУ цих надзвукових реактивних літаків залежать від того, коли українські пілоти та наземний екіпаж завершать навчання, а також створять технічні засоби для проведення ремонту, що, як пишуть у статті Atlantic Council, є малоймовірним у найближчому майбутньому. Крім того, кількість F-16, яку голландці та данці зможуть відправити в Україну, залежатиме від того, скільки літаків у їхніх арсеналах у справному стані та як скоро вони отримають спільні ударні винищувачі F-35 від Сполучених Штатів, що дозволить їм зняти з експлуатації свої F-16. Слідом за новинами з Європи, Міністерство оборони США оголосило, що розпочне навчальну програму в Арізоні в жовтні. Ці зусилля спиратимуться на зусилля європейських країн, які бажають допомогти в підготовці українських пілотів у Данії та Румунії. Оцінки того, скільки часу триватиме навчання, коливаються від трохи більше місяця до більше року, а інтеграція F-16 у бойові сили України потребуватиме часу, але навіть після їх доставки залишається критичне питання: що ці реактивні літаки значать для зусиль України захиститися від РФ. Постачання F-16 забезпечить Україні значно більш розширені можливості в повітряній сфері, а також може мати інші непрямі військові та політичні вигоди. Однак додавання лише цих літаків навряд чи матиме вирішальний стратегічний вплив на хід війни, зважаючи на оперативні виклики, з якими стикається Україна. Такі аналітики, як Френк Хоффман, Максиміліан Бремер і Келлі Гріко обговорили способи, якими війна кинула виклик припущенням, пов’язаним із балансом наступу та оборони. Дійсно, війна підняла важливі питання щодо давнього переконання, що легше встановити панування в повітрі, а не заперечувати його. Росіяни дізналися про це з перших рук, оскільки багаторівневі системи ППО, якими зараз оперує Україна, включаючи ракети класу «земля-повітря», фактично позбавили російських ВПС переваги в повітрі. У цьому контексті, де протиповітряна оборона є ключовою, оперативний вплив F-16 може бути обмеженим.
Переваги F-16
F-16 допоможуть українським силам, оскільки літаки компенсують втрати, яких Україна зазнала під час війни. Військово-повітряні сили України вступили у війну з приблизно сімдесятьма винищувачами, розділеними на літаки старшого покоління МіГ-39 та Су-27. Росія досі мала вирішальну перевагу в радіолокаційних і ракетних можливостях повітря-повітря. Російські літаки, такі як Су-35С і Міг-31БМ, мають передові радіолокаційні системи, які можуть зафіксувати та обстріляти українські літаки до того, як останні зможуть їх виявити. Крім того, ці російські літаки використовують ракети з активним радіолокаційним самонаведенням, такі як Р-77 і Р-37М надвеликої дальності, які значно перевершують напівактивні Р-27, які мають українські винищувачі. Ці фактори означають, що українські пілоти досі воювали з наявністю великих недоліків, оскільки російські літаки могли першими побачити українські літаки та стріляти, перш ніж вони зможуть відповісти.
F-16 будуть перевершувати старі українські літаки. Завдяки потужнішим радарам і кращій стійкості до перешкод F-16 зможуть виявляти російські літаки на великих відстанях і дозволять українським пілотам залишатися далі за межами зони дії передової російської ППО. Крім того, ці F-16, ймовірно, будуть оснащені AIM-120 AMRAAM, ракетами класу «повітря-повітря», які мають аналогічні та, ймовірно, кращі характеристики порівняно з російськими Р-77.
Крім того, діючі F-16 забезпечать Україні платформу, здатну легко інтегрувати широкий спектр складних систем озброєння, якщо Сполучені Штати та інші країни вирішать надати їх у майбутньому. Це може включати AN/ALQ-131, блок електронної протидії, призначений для шифрування ворожого радара, щоб уникнути виявлення, або кінетичну зброю, наприклад бомбу малого діаметра, і навіть крилаті ракети, такі як AGM-158 JASSM. Щойно Україна матиме можливість експлуатувати F-16, країни НАТО можуть потенційно відкрити цю зброю, оскільки вона легко сумісна з винищувачами американського виробництва, на відміну від радянських літаків, які раніше використовувалися.
Нарешті, передача F-16 може дати непряму вигоду від вивільнення додаткових українських протиповітряних систем для захисту від російських безпілотників і ракетних атак. Забезпечивши більш потужну авіацію для прикриття своїх військ на передовій від повітряного нападу, Україна може мати змогу виділити більше засобів протиповітряної оборони наземного базування для захисту свого цивільного населення та критичної інфраструктури від невибіркових ракетних ударів Росії.
Однак, незважаючи на низку переваг, які F-16 можуть мати перед іншими літаками, якими оперує Україна, очікування щодо їхнього загального впливу на війну мають бути зменшені. Широка присутність засобів протиповітряної оборони наземного базування серйозно обмежила здатність військово-повітряних сил відігравати вирішальну роль у підтримці наступального маневру обох сторін. Застосування Росією зенітно-ракетної системи С-400 становить серйозну загрозу для всіх українських літаків, включаючи F-16, оскільки вона може націлювати літаки на середній і великій висоті на значній частині країни, навіть перебуваючи в Білорусі, Криму чи території Росії. Українським реактивним літакам все одно доведеться працювати на низькій висоті, використовуючи ефект рельєфу, що заважає радарам, щоб підвищити свою живучість. Ця тактика, хоч і обґрунтована, продовжить ставити українські F-16 у невигідне становище в боях з російськими винищувачами. Російські реактивні літаки, що працюють на більшій висоті, можуть надавати більшу кінетичну енергію ракетам класу «повітря-повітря», які вони запускають, збільшуючи швидкість, радіус дії та загальну летальність своєї зброї.
Крім загрози з боку ворожих винищувачів і далекобійних С-400, розповсюдження різних типів ЗРК малої дальності та переносних ППО на полі бою також створить загрозу для українських F-16, які діють на підтримку наземних військ поблизу лінії фронту. Нарешті, навіть коли вони не в повітрі, F-16 будуть уразливими на землі для російських ракетних ударів, які в минулому знищили кілька українських літаків.
Попри низькі шанси F-16 зіграти вирішальну роль у конфлікті, зусилля, витрачені на підготовку українських пілотів, наземних екіпажів і логістів для експлуатації цих літаків, матимуть довгострокову цінність. З огляду на те, що ця війна, на жаль, може тривати в осяжному майбутньому, наявність платформи, яка може легше приймати західні системи зброї, програмне забезпечення та технічне обслуговування, забезпечить можливості для більшої ефективності військової допомоги Україні в майбутньому.
У довгостроковій перспективі і НАТО, і Україна поділяють мету приєднання країни до Альянсу. Тому ознайомлення українських Повітряних сил зі стандартами НАТО та навчання складним системам зараз допоможе створити основу для майбутньої сумісності.
Як у Росії відреагували на передачу F-16 Україні? Нагадаємо, раніше ми повідомляли про те, які ракети потрібні для українських F-16. У Повітряних силах дали зрозуміти, що “Перевага у повітрі — ключ до успіху на землі”. Що ще сказав Ігнат про F-16.
