Вчора російські джерела повідомили, що російське військове командування звільнило командира 106-ї гвардійської повітряно-десантної (ВДВ) дивізії генерал-майора Володимира Селіверстова. Як стверджують у цих джерелах, причина звільнення Селіверстова наразі невідома, але припускають, що це могло бути пов’язано з репутацією Селіверстова, який виступав від імені своїх солдатів. Ситуацію, що склалась, окреслює Інститут вивчення війни в сьогоднішньому звіті. Російські джерела стверджували, що 106-та дивізія ВДВ діяла в районі Бахмута з січня, і ISW нещодавно спостерігав 137-й гвардійський полк ВДВ 106-ї дивізії ВДВ, який оборонявся від українських контрнаступальних операцій на північному фланзі Бахмута. Російські військові оглядачі заявляли, що підрозділи 106-ї дивізії ВДВ також підтримують російські операції на південь від Бахмута. Родичі мобілізованих, які служать у 137-му полку ВДВ, зокрема, у квітні звернулися до Путіна, губернатора Тульської області Олексія Дюміна та міністра оборони Росії Сергія Шойгу щодо поганих умов і відсутності постачання в частині. Голосне невдоволення умовами в районах, де російські війська обороняються від українських контрнаступальних операцій, могло спонукати Селіверстова звернутися до російського військового командування, що могло сприяти його звільненню. ISW не знайшло підтвердження звільненню Селіверстова, але російські повідомлення про звільнення повторюють схему, подібну до попередніх заяв про зміни командування, які виявилися правдивими. Звільнення Селіверстова може бути частиною триваючої чистки непідпорядкованих командирів російським військовим командуванням і може свідчити про те, що “розкладання” в середовищі російського командування в Україні прискорюється. Напердодні військове командування РФ також звільнило командувача 58-ю загальновійськовою армією (Південний військовий округ) генерал-майора Івана Попова після того, як він, як повідомляється, спробував обійти начальника Генштабу РФ і генерала армії Валерія Герасимова і надіслати свої скарги на ситуацію в західному регіоні Запорізькох області напряму Путіну. Попередньо,скарги Попова були зосереджені на відсутності ротації його військ, а в аудіоповідомленні, яке просочилося, Попов також скаржився на значні втрати та відсутність ефективних можливостей контрбатарейної боротьби. Ці проблеми, ймовірно, впливають на російські сили на всьому театрі воєнних дій в Україні, і повідомлення про звільнення Селіверстова лише через чотири дні після повідомлень про звільнення Попова свідчать про те, що російське командування могло звільнити Селіверстова з подібних причин. ISW оцінив, що непокора Попова свідчить про модель поведінки, яка склалася в російському командуванні в Україні, за якої командири кидали виклик владі старших командирів і намагалися використати свою відповідальність за ключові ділянки фронту, щоб задобрити Кремль і підштовхнули владу їх підтримати.
