Цефепім – цефалоспориновий антибіотик четвертого покоління, який широко застосовують для лікування тяжких бактеріальних інфекцій та фебрильної нейтропенії. Його перевага полягає у відносній стійкості до бета-лактамаз, що забезпечує ефективність проти низки резистентних грамнегативних збудників. Водночас новий систематичний аналіз, опублікований у JAMA Network Open, знову привернув увагу до можливого зв’язку цефепіму з підвищенням рівня смертності.
Науковці провели аналіз 110 рандомізованих клінічних досліджень, у яких взяли участь 22 608 пацієнтів. Вони порівнювали ефективність цефепіму з іншими бета-лактамними антибіотиками. Смерть зафіксовано у 6,6% пацієнтів, які отримували цефепім, та у 6,2% осіб у групах порівняння. Результати об’єднаного аналізу свідчать про 94,4% ймовірність підвищення смертності на тлі застосування цефепіму. Виявлений зв’язок стосувався дорослих пацієнтів; у дітей збільшення ризику смерті не виявили.
Питання безпеки препарату виникло ще у 2007 році, коли метааналіз Yahav та співавторів показав на 26% вищий відносний ризик смерті при застосуванні цефепіму порівняно з іншими бета-лактамами. Пізніші оцінки FDA (Управління з контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів США) не підтвердили статистично значущого підвищення смертності, однак дискусія не припинилася. Зокрема, попередній аналіз містив неопубліковані дані, отримані в дослідженнях за участю фармацевтичної промисловості.
Можливі пояснення несприятливих результатів пов’язують не лише із властивостями самого антибіотика, а й із його дозуванням. Недостатня доза може призводити до неефективного контролю інфекції, тоді як надмірна концентрація, особливо при порушенні функції нирок, підвищує ризик нейротоксичності. Тому корекція дозування відповідно до швидкості клубочкової фільтрації має принципове значення.
Найвищу ймовірність підвищення смертності виявили серед пацієнтів із фебрильною нейтропенією – 96,1%. Для стандартних і високих доз (2 г кожні 12 годин або частіше) цей показник перевищував 93%; навіть при нижчих дозах він становив 80,5%. Серед пацієнтів, які отримували цефепім, додатковий випадок смерті припадав приблизно на 227 пролікованих осіб. Серед учасників лише опублікованих рецензованих досліджень ця оцінка становила близько одного додаткового випадку на 111 пацієнтів.
Автори дослідження не закликають відмовлятися від цефепіму, адже препарат залишається важливим засобом лікування потенційно летальних інфекцій. Однак його призначення потребує точного врахування функції нирок, тяжкості інфекції, чутливості збудника та ризику нейротоксичності. На сьогодні отримані дані підтримують не відмову від цефепіму, а більш обережне визначення показань та контроль його застосування.