Тяжкий пародонтит характеризується глибокими пародонтальними кишенями, де активно розвиваються бактерії та виникає хронічне запалення. Хоча стандартним лікуванням залишається професійна чистка зубів (скейлінг), за значного ураження тканин часто доводиться вдаватися до системних антибіотиків, зокрема комбінації амоксициліну та метронідазолу. Ці препарати довели свою ефективність, проте ризик побічних ефектів та зростання стійкості бактерій до антибіотиків спонукають науковців шукати нові підходи, які б дозволили зменшити або повністю відмовитися від рутинного призначення антибактеріальних засобів.
З цією метою було проведене рандомізоване дослідження за участю 109 пацієнтів із тяжким пародонтитом. Учасників було поділено на чотири групи, які після проведення субгінгівальної інструментації отримували різні види терапії: плацебо, антибіотики (амоксицилін з метронідазолом) протягом 14 днів, омега-3 жирні кислоти у дозі 3 грами на добу разом із низькою дозою ацетилсаліцилової кислоти (АСК) протягом шести місяців, а також комбінацію антибіотиків із омега-3 та АСК. Стан пацієнтів ретельно оцінювали через 3, 6 та 12 місяців після початку лікування.
За результатами дослідження, через рік терапії головної клінічної мети – наявності не більше чотирьох залишкових глибоких пародонтальних кишень – досягли 58 % пацієнтів, які приймали антибіотики, та 57,7 % тих, хто отримував омега-3 та АСК. У групі, де проводилася лише інструментальна терапія з плацебо, цей показник становив лише 23,1 %. Додавання омега-3 та АСК до антибіотикотерапії не виявило жодної додаткової клінічної переваги.
Пропонована схема лікування відрізняється від звичних протизапальних засобів своїм механізмом дії. Омега-3 жирні кислоти сприяють утворенню медіаторів, які відіграють ключову роль у природному завершенні запальних процесів та відновленні тканин. Низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, своєю чергою, посилюють синтез цих сполук. Автори дослідження висувають гіпотезу, що такий комплексний вплив не лише зменшує запалення, а й стимулює процеси репарації в тканинах пародонта.
Важливою особливістю цього підходу є тривалість його ефекту: позитивні зміни зберігалися щонайменше шість місяців після завершення прийому добавок. Професорка Магда Ферес із Гарвардської школи стоматологічної медицини (США) зазначає, що отримані результати можуть бути особливо цінними для пацієнтів, які мають непереносимість або алергію на антибіотики. Водночас вона підкреслює, що це дослідження не означає повну відмову від антибіотиків. Необхідні подальші клінічні випробування та мікробіологічні дослідження, щоб точно визначити, яким пацієнтам така терапія буде найбільш корисною для модуляції запальної відповіді організму.