Чи справді “Ліза” — це українське ім’я? Відповідь не така проста, як здається.
Походження, значення та українські форми імені Ліза – далі в матеріалі.
Не “Ліза” – як ще назвати Єлизавету українською
Ім’я Ліза – доволі популярне. Його носять як молоді дівчата, так і старші жінки. Повна форма цього імені українською мовою – Єлизавета.
“Єлизавета” походить від давньоєврейського слова “еisheva” (אֱלִישֶׁבַע), що перекладається як “Богом я клянуся” або “клятва Богові”.
До української мови ім’я дійшло не напряму з давньоєврейської, а через грецьку та церковнослов’янську. Згодом воно закріпилося в писемності, а українська мова сформувала власну вимову – “Єлизавета”.
Часто це ім’я вимовляють як ЄлІзавета, проте це російський варіант звучання – “Елизавета”.
А як бути з “Лізою”?
“Ліза” – це скорочена форма, яка активно вживається в українській мові. Однак це не єдина форма імені. Українська мова пропонує значно більше пестливих варіантів:
- Лізонька;
- Лізочка;
- Лізуня;
- Лізуся;
- Лізуня;
- Лізечка;
- Єлизаветонька;
- Єлизаветочка;
- Єлизаветонька.
Цікаво, що ім’я має багато міжнародних відповідників: англійське – Elizabeth, французьке – Élisabeth, німецьке – Elisabeth, польське – Elżbieta, португальське – Isabel.
День Ангела Єлизавета відзначає кілька разів на рік – 5 лютого, 18 липня, 12, 18 вересня, 4, 14, 20 листопада, 31 грудня.
Раніше в народі були поширені варіанти – Лисавета, а також Савета. Вважається, що давньоруське ім’я Олісава (іноді Олисава) також походить від імені Єлизавета.
Тож, якщо хочеться звернутися красиво та по-українськи, зовсім не обов’язково обмежуватися лише “Лізою”. Єлизаветка, Лізонька, Лізочка, Лізуся – кожна форма несе свій особливий відтінок.
Однак варто уникати закінчень “-ша”, які не притаманні українській фонетиці – ані для чоловічих імен (Ілюша, Матюша, Тімоша, Льоша), ані для жіночих (Даша, Катюша, Маріша, Танюша, Валюша). Це є калькуванням з російської мови.
Іноді достатньо змінити кілька звуків – і звичне ім’я вже звучить зовсім по-іншому.