800 тисяч відвідувачів у 2019 році. До 40% з них – іноземці. Ці цифри свідчать: Національний музей історії України у Другій світовій війні – одна з найпопулярніших пам’яток Києва.
Багато хто приходить сюди, щоб роздивитися зблизька Батьківщину-матір, яка входить до десятки найвищих монументів світу.
Репортери УП побували на вершині скульптури. А також спустилися в закрите для сторонніх підземелля під нею.
Рішення про будівництво меморіального комплексу в ЦК КПРС затвердили у 1973 році.
Відомого скульптора-монументаліста Євгена Вучетича, який був одержимий ідеєю відкриття меморіалу в Києві, ця новина застала в домашній майстерні в Москві.
Про те, що партія дає добро, Вучетич дізнався від свого товариша, скульптора Фрідріха Согояна, який прийшов з новиною в гості.
– Як? Та ти що?! – не міг повірити Вучетич.
На радощах він заліз на робочий стіл і почав танцювати чечітку. В цю мить тріумфу метру-монументалісту, у якого були проблеми з серцем, стало погано.
– К…, к…, ко…! – шепотів він блідими губами, показуючи пальцем на тумбочку.
Розгубленого спочатку Согояна раптом осяяло: “Коньяк!”. Він швидко дістав улюблений напій Вучетича, зроблений в Вірменії, і дав зробити ковток. Через 10-20 секунд Вучетич ожив.
Цією байкою, посилаючись на спогади Согояна, сьогодні, майже через півстоліття, ділиться директор музею Іван Ковальчук.
Закінчити задумане Євгену Вучетичу не судилося. Він помер у 1974-му.
Проект підхопив і довів до кінця українець Василь Бородай.
Підсумком масштабної колективної роботи скульпторів, архітекторів, інженерів, різних НДІ, металургів та машинобудівників став монумент заввишки 102 метри. Він обігнав Статую Свободи в Нью-Йорку на 9 метрів і Христа в Ріо-де-Жанейро – на 56.
Один міліметр за 39 років
Якби сучасна цивілізація раптом зникла, а потім виникла нова, то майбутні покоління напевно запитали: “Як люди, що живуть наприкінці 20 століття, могли побудувати такий величний монумент на березі Дніпра?”.
Приблизно так дивуємося ми, коли намагаємося розгадати таємниці єгипетських пірамід.
Як каже директор музею Іван Ковальчук, усі, хто проєктував і будував меморіал у Києві, випередили свій час.
Роботи почали у 1976, а вже у 1981-му до столиці УРСР на урочисте відкриття комплексу приїхав старезний генсек.
Рука невідомого каліграфа під диктовку Леоніда Брежнєва за півтора року до його смерті акуратно вивела в “Книзі відгуків почесних гостей”:
“З глибоким душевним хвилюванням оглянув зведений у місті Києві чудовий меморіальний комплекс (…) Велике спасибі його творцям. Нехай він буде вічним пам’ятником тим, хто завоював велику Перемогу”.
У київському музеї в різний час побували політики з усього світу, серед яких і прем’єр-міністр Індії Індіра Ганді
“Книга відгуків для почесних гостей” зберігається в закритій для відвідувачів музею кімнаті, в якій збиралися урядові делегації
Цій протокольній похвалі головного на той момент комуністичного боса передувала титанічна та ювелірна робота металургів, будівельників, геодезистів, архітекторів і вчених.
– Щоб усе розрахувати, побудувати таку махину, треба бути справжніми асами, – впевнений Іван Ковальчук. – Доводилося вирішувати найскладніші інженерні та логістичні завдання. Без сучасних комп’ютерів і техніки.
Деякі механізми використовували вперше під час будівництва.
Скульптура Батьківщина-мати була першою у світі такою масштабною суцільнозварною металевою конструкцією.
Збирали Батьківщину, нанизану на внутрішній металевий каркас, частинами з листів нержавіючої сталі. Їх скріпили воєдино спеціалісти Інституту електрозварювання імені Патона.
Зведення монумента в столиці УРСР стало масштабним будівництвом, в якому брали участь підприємства та спеціалісти з різних міст
Загальна довжина унікального навіть за сьогоднішніми мірками шва – понад 20 кілометрів.
– Щороку ми проводимо геодезичні обстеження за тим регламентом, який розробили фахівці, що проєктували монумент, – розповідає Ковальчук. – Відхилень від норми немає. Вертикальний нахил після 39 років експлуатації всього один міліметр.
Окрім геодезичного контролю кілька разів на рік технічний відділ музею перевіряє всі з’єднання, блоки, конструкції. І те, що приховано від сторонніх очей глибоко під землею.
Мінус 17,8 метрів. Режимний об’єкт
Туристи, які приїжджають до Києва з усього світу, прагнуть на два оглядові майданчики Батьківщини-матері, щоб сфотографувати столицю України з висоти пташиного польоту.
Але мало хто знає, що під самою скульптурою знаходиться величезний колодязь, завдяки якому, по суті, тримається 500-тонна споруда.
На стендах у технічних приміщеннях меморіалу багато інформації щодо правил техніки безпеки
Саме з цього режимного об’єкта, куди не пускають сторонніх, починається ексклюзивна екскурсія для репортерів та читачів УП.
Сюди є доступ лише у кількох співробітників музею, щоб уникнути можливих диверсій.
Злочинець, який знає, як влаштована несуча конструкція, і має інженерні навички, міг би наробити лиха, опинившись у цьому підземеллі.
У разі глобальних катаклізмів підземелля Батьківщини-матері могли б стати підземним притулком
Щоб потрапити до колодязя, потрібно спочатку пройти лабіринтами службових приміщень, подолати кілька сходових прольотів та дверей із кодовими замками. Під гул вентиляційної системи.
Місцями доводиться пригинатися, як члену екіпажу підводного човна, щоб не вдаритися головою об низку труб під стелею.
Щоб спуститися на саме дно підземного колодязя, потрібно подолати кілька сходових прольотів
Величезний таємний об’єкт ховається за невеликим люком у підлозі.
Колодязь йде під землю на 17,8 метра. Його діаметр – 34 метри. Товщина зовнішньої бетонної оболонки – один метр.
Для порівняння – висота середньостатистичної п’ятиповерхової “хрущовки” сягає 15 метрів. А глибина Азовського моря – 14 метрів.
Через 4-5 хвилин, проведених на дні колодязя, хтось із техніків нагорі випадково на короткий час вимикає світло. Вийшло вельми наочно: звичний стан цього підземелля – непроглядна темрява і тотальна тиша.
Від центру колодязя вгору приблизно на 42 метри йде металевий стовп, на який ніби нанизана скульптура. Від нього по всьому радіусу розходяться балки, що забезпечують стійкість усієї Батьківщини-матері.
Як виявилося, каркас та конструктивні елементи Батьківщини-матері починаються глибоко під землею
Внутрішній каркас колодязя, зроблений з бетону, схожий на скелет. Техніки називають його “діафрагмою жорсткості”
Кожні три місяці сюди спускається фахівець, щоб перевірити елементи підземної конструкції. І подивитися, чи не проникають всередину ґрунтові води.
Кажуть, що серйозних затоплень колодязя за всі роки не було.
Перший майданчик. Похилий ліфт та огляд на 360 градусів
З моменту відкриття у 1981-му Батьківщина-мати стала найпомітнішою пам’яткою Києва.
Скульптура отримала багато народних прізвиськ: “Галя” (за легендою, прототипом Батьківщини-матері була скульпторка Галина Кальченко), “Лаврентіївна” (через близькість до Києво-Печерської Лаври), “Галина Леонідівна” (на честь доньки генсека Брежнєва), “Баба з мечем” або просто “Баба”.
Сьогоднішній Нацмузей історії України у Другій світовій у радянський час відвідували до мільйона людей на рік.
Нинішні показники не набагато менші – 800 тисяч у 2019 році.
Всього за 39 років тут побували 30 мільйонів відвідувачів. Сьогодні експозиції поповнилися предметами, що розповідають про війну новітню, яка триває на Донбасі.
На нижньому оглядовому майданчику встановлені раритетні біноклі 1946 року випуску, в які можна роздивитися зблизька київські пейзажі
Якби лівий берег столиці не забудували багатоповерхівками, в гарну погоду Батьківщину-матір можна було б розгледіти з Броварів
Туристів особливо приваблюють оглядові майданчики Батьківщини-матері.
Верхній – на висоті 91 метр, біля щита – став доступний після розвалу СРСР. Раніше туди піднімався лише технічний персонал.
Найпопулярніший, нижній, знаходиться на вершині постаменту, на висоті 36,6 метра, біля підніжжя скульптури.
Дорослому сюди можна потрапити за 100 гривень. Студентам квитки продають по 70. Дітей до шести років не пускають.
За однією з легенд, спочатку Батьківщина-мати мала обійти велику дзвіницю Лаври за висотою, але нібито церковники вмовили главу ЦК КПУ Володимира Щербицького не робити цього
Оглядова нижня тераса на 360 градусів опоясує постамент на його вершині. Вона відкрита в гарну погоду, коли немає інтенсивних опадів.
Інструктор Костянтин Лебідь, який працює на об’єкті, каже, що у 2019 році на нижньому майданчику побували 26 тисяч людей.
Щоб туди потрапити, потрібно проїхати в незвичайному похилому ліфті, який рухається вгору-вниз усередині пілона під кутом 75 градусів.
Ліфти в монументі дуже компактні, і застрягти в них зовсім не хочеться
Перебуваючи в кабіні, цей нахил відчувається як ледь вловимий рух не строго вертикально вгору, а трохи вбік.
На терасі часто дуже вітряно, і це варто враховувати при виборі одягу під час відвідування музею.
Через своє вдале розташування Батьківщина-матер приваблює до 800 тисяч туристів на рік, які хочуть сфотографувати київські горизонти
Майданчик огородили захисною сіткою, впасти з нього нереально.
По периметру в решітці розташовані спеціальні вікна, щоб можна було спокійно зробити фото київських пейзажів на лівому та правому берегах.
Другий майданчик. Екстрим усередині лівої руки
Той, хто налаштований більш рішуче, на позначці 36,6 метра не зупиняється.
Екстремальний підйом на висоту 91 метр коштує 300 гривень і дозволений тим, хто досяг повноліття.
Занадто огрядних чи великих людей туди теж не пустять. Нічого особистого – останній етап підйому проходить в обмеженому просторі, де можна застрягти.
Тих, хто видирається на верхній майданчик, прикріплюють до страхувальних мотузок
Відсутність опадів, сильних поривів вітру та температура від +5° до +30° – обов’язкова умова для підйому.
За один захід нагору можуть забратися лише дві людини в супроводі інструктора. Майданчик більше не вмістить.
– Якщо температура 30 і більше, ми припиняємо підйом, – розповідає Костянтин Лебідь.
Це необхідно, щоб відвідувачам не стало зле від задушливого, спертого повітря всередині. У разі НП спускати людину з верхотури Батьківщини-матері складними сходовими прольотами проблематично.
Хоча Костянтин каже, що за кілька років його роботи інструктором на об’єкті подібних інцидентів не було.
Подорож на верхній оглядовий майданчик починається з позначки 30 метрів. Тут знаходиться другий, цілком звичайний вертикальний ліфт.
Перед тим, як у нього зайти, відвідувачів просять залишити всі зайві речі, рюкзаки, сумки. І обов’язково одягнути страхувальний пояс.
Екстремалам дають будівельні рукавички, щоб зручніше було карабкатися по драбині вгору
У крихітній кабіні ліфта помітно виділяється старий аварійний телефон спецзв’язку з радянським знаком якості.
– Іноземцям я кажу: “The last model of “Apple” (остання модель “Apple” – УП), – жартує Костянтин Лебідь.
Ліфт піднімається вгору всередині монумента до позначки 64 метри.
– Тут ми знаходимося приблизно на рівні пояса скульптури, – допомагає зорієнтуватися в просторі інструктор.
Коли перебуваєш всередині Батьківщини-матері, стає зрозуміло, наскільки це складна конструкція
Далі кілька сходових прольотів пішки.
– Тепер ми десь на рівні грудей Батьківщини-матері.
На цьому етапі багато хто відмовляється лізти далі. Спрацьовує інстинкт самозбереження, – посміхається Лебідь під час інструктажу, перед тим, як одягнути карабін на пояс і рятувальну мотузку.
Коли лізеш по драбині вгору, інструктор підказує, що потрібно робити, аби не травмуватися. Підйом у лівій руці Батьківщини-матері для однієї людини займає не більше п’яти хвилин
Останній ривок – по драбині в трубі, де клаустрофобу робити нічого. Вона знаходиться всередині лівої руки Батьківщини-матері, що тримає щит із радянським гербом.
Спочатку ви карабкаєтесь під кутом від плеча до ліктя скульптури, потім вертикально вгору.
Щоб пролізти в єдиний люк, який веде на верхній оглядовий майданчик, потрібно бути досить струнким
Невеликий круглий люк – і ви опиняєтеся на маленькому майданчику, обнесеному решіткою, на висоті 91 метр.
Вище – лише кінчик меча в іншій, правій руці, на рівні 102 метрів від землі.
На позначці 91 метр у 2019 році побували 1 600 людей.
– Дуже багато іноземців, – ділиться інструктор. – Поляки, буває, кажуть від захвату: “Курва!”. Англомовні щось на кшталт “Wow, what the hell!” (“Ого, ні фіга собі!” – УП).
Всередині меча знаходиться спеціальний пристрій, який гасить коливання.
Доступ в порожнину меча теж є, але тільки для техніків музею.
Костянтин Лебідь не займається альпінізмом, незважаючи на свої вміння та навички. Каже, що йому вистачає роботи всередині Батьківщини-матері
Герб СРСР. Зняти чи залишити
Якщо вірити радянським проєктувальникам, архітекторам і будівельникам, Батьківщина-мати може витримати землетрус до 9 балів.
Її творці дали скульптурі гарантійний термін приблизно до 2130 року.
Через перешкоди, які створює величезна металева конструкція, біля Батьківщини-матері іноді розбиваються дрони. Тож добре подумайте, перш ніж вирішите зробити кілька вдалих кадрів
Судячи з того, як поводилася конструкція останні 39 років, прогнози майбутнього для найвпізнаванішого у світі українського монумента оптимістичні. Але чи збережеться він у первозданному вигляді, велике питання.
За останні кілька років влада кілька разів піднімала питання про декомунізацію Батьківщини-матері.
Через високий постамент київська Батьківщина-матер вища за свою волгоградську тезку на 17 метрів
Володимир В’ятрович, колишній керівник Інституту національної пам’яті, заявляв, що радянський герб на щиті демонтують. Але, очевидно, через складність та дорожнечу процесу, цю ідею не реалізували.
До неї на початку 2020 року повернувся і новий голова УІНП Антон Дробович, заявивши, що намагатиметься прибрати герб.
У музеї чимало радянської символіки
У самому музеї обговорюють ініціативу неохоче, відсилаючи до офіційної позиції, опублікованої на сайті.
Загалом вона зводиться до того, що монумент – найскладніша конструкція. І перед тим, як щось змінювати, потрібні експертні висновки вчених.
Один із найпомітніших прикладів радянського монументалізму намагаються осучаснити різними способами
Перш за все, важливо відповісти на головне технічне питання: чи вплине демонтаж символіки на загальну стійкість Батьківщини-матері?
До того ж, дирекція пропонує провести всеукраїнське соціологічне дослідження, щоб дізнатися, як люди ставляться до ідеї демонтувати герб.
Такою бачать Батьківщину-матір прихильники декомунізації – з гербом України на щиті
У музеї кажуть, що проводили невелике анкетування відвідувачів. У них запитали: “Що, на вашу думку, Батьківщина-матер: комуністичний символ, арт-об’єкт, туристичний символ Києва чи місце історичної пам’яті?”. Найменше відповіли: “Комуністичний символ”.
Це опитування навряд чи можна вважати репрезентативним. Цікаво, яким був би результат у разі всеукраїнського референдуму?
Залишиться радянський герб чи ні, а монументальна скульптура на березі Дніпра давно наповнилася новим змістом.
Навряд чи її творці передбачали майбутнє, але розташування Батьківщини-матері зараз не викликає когнітивного дисонансу. Берегиня з мечем і щитом захищає українців, дивлячись безстрашно у бік Росії.
Євген Руденко, Ельдар Сарахман