35-й День Незалежності України став не лише державним святом, а й своєрідним дипломатичним тестом. У час, коли повномасштабна війна триває вже п’ятий рік, навіть звичайна вітальна телеграма перестала бути формальністю. Кожне слово підтримки, особистий лист президенту, відеозвернення чи приїзд іноземного лідера до Києва фактично демонструють, яке місце Україна займає у зовнішній політиці тієї чи іншої держави.
24 серпня 2026 року Україну привітали десятки президентів, прем’єр-міністрів, монархів та керівників зовнішньополітичних відомств. Частина важливих привітань стала публічною вже наступного дня. Зокрема, 25 серпня Володимир Зеленський оприлюднив особистий лист президента США Дональда Трампа. Деякі партнери пішли значно далі за традиційні дипломатичні формули. Водночас від низки держав, чиє слово для Києва має особливе значення, станом на вечір 25 серпня публічних привітань знайти не вдалося.
І саме це мовчання в окремих випадках виявилося не менш цікавим, ніж самі привітання.
Не просто слова: хто особисто приїхав до України
Найпереконливіше ставлення до України продемонстрували ті політики, які напередодні та безпосередньо у День Незалежності перебували в Києві.
Президент Володимир Зеленський відзначив державними нагородами президентів Естонії, Литви, Молдови та Фінляндії, а також прем’єр-міністрів Великої Британії, Люксембургу та Латвії за підтримку України. Офіс президента прямо наголосив, що йдеться про лідерів і народи, які без сумнівів підтримали українську державу та її незалежність.
Ще 23 серпня у Києві Зеленський проводив переговори з лідерами країн Північної Європи та Балтії. Серед них були президенти Литви та Фінляндії, а також прем’єри Данії, Естонії, Латвії та Норвегії.
Окремо варто відзначити Великобританію. Новий прем’єр-міністр Енді Бернем обрав Україну для свого першого закордонного візиту на посаді й прибув до Києва саме на День Незалежності. Такий жест у дипломатії говорить значно більше, ніж стандартний святковий допис у соціальній мережі.
Тож у випадку цих держав питання «привітали чи ні» навіть не стоїть. Їхні керівники продемонстрували підтримку особистою присутністю.
Трамп заговорив особисто: США підняли рівень сигналу
Одне з головних оновлень з’явилося вже 25 серпня. Президент США Дональд Трамп особисто направив Володимиру Зеленському лист із привітанням з нагоди 35-ї річниці відновлення Незалежності України. Зеленський оприлюднив його у своїй соцмережі X.
У листі Трамп від імені американського народу привітав президента та громадян України, згадав про міцну дружбу між двома країнами, відзначив мужність і стійкість українців та висловив упевненість у майбутньому України як суверенної й процвітаючої держави.
Особливої уваги заслуговує завершення послання. Трамп закликав використати нинішній момент для завершення війни та побудови тривалого миру, який дозволить Україні реалізувати свій потенціал у наступні покоління.
Це суттєво змінює оцінку американського сигналу. Якщо спочатку йшлося передусім про офіційні слова Держдепартаменту, то тепер можна говорити і про персональне привітання президента США Зеленському. Сам Зеленський назвав слова Трампа теплими й зворушливими та образно порівняв їх зі звуком запуску ракети PAC-3 для Patriot.
Таким чином, США опинилися серед держав, де привітання прозвучало на найвищому політичному рівні.
Німеччина та Велика Британія: підтримка без двозначності
З Німеччини пролунало звернення канцлера Фрідріха Мерца. Він акцентував увагу на тому, що українці захищають не лише власну державність, а й майбутнє безпечної та вільної Європи. Мерц запевнив, що Німеччина залишатиметься на боці України.
Свої привітання також передали президент Австрії Александер Ван дер Беллен, прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс, керівництво Норвегії та Швеції. Відеозвернення низки іноземних лідерів оприлюднило Міністерство закордонних справ України.
Таким чином, для основної групи європейських партнерів 24 серпня стало ще однією нагодою публічно продемонструвати: визнання української незалежності для них сьогодні нерозривно пов’язане з підтримкою України у війні проти Росії.
Азербайджан: Алієв зробив те, чого дехто не очікував
Одним із найцікавіших привітань стало послання президента Азербайджану Ільхама Алієва.
Алієв направив Володимиру Зеленському офіційного листа, в якому від свого імені та від імені азербайджанського народу привітав президента України й українців із 35-річчям Незалежності.
Це не інформація із соцмереж чи переказ дипломатичних джерел — текст привітання офіційно оприлюднений на сайті президента Азербайджану.
Політичне значення цього привітання важко не помітити. Баку традиційно намагається підтримувати складний баланс відносин із Москвою, Анкарою, Києвом та іншими центрами сили. Саме тому особисте звернення Алієва до Зеленського є досить чітким дипломатичним сигналом.
Особливо показово, що азербайджанський президент згадав про взаємну підтримку суверенітету й територіальної цілісності двох держав.
Саудівська Аравія та ОАЕ: сигнали з Перської затоки
Україну привітали й держави, які Київ дедалі активніше намагається залучати до дипломатичного процесу поза традиційним західним блоком.
Король Саудівської Аравії Салман бін Абдулазіз Аль Сауд та наслідний принц і прем’єр Мухаммед бін Салман направили Володимиру Зеленському окремі привітальні телеграми з нагоди Дня Незалежності.
Президент Об’єднаних Арабських Еміратів Мухаммад бін Заїд Аль Нахаян також направив Зеленському офіційне привітання. До нього долучилися інші керівники ОАЕ.
Для Києва це важливо не лише символічно. Саудівська Аравія та ОАЕ зберігають канали комунікації і з Україною, і з Росією, тому кожен такий дипломатичний жест має ширший контекст.
Від Австралії до Гондурасу: географія підтримки вийшла далеко за межі Європи
Привітання надходили не лише від традиційних європейських союзників України.
Австралія підтвердила подальшу підтримку боротьби України проти російської агресії. Президент Гондурасу Насрі Асфура у спеціальному зверненні привітав українців та наголосив на їхній боротьбі проти агресії.
До привітань також приєдналися Румунія, Італія, Грузія та низка інших держав. Президент Румунії Нікушор Дан пообіцяв продовження підтримки українського суверенітету, територіальної цілісності, європейської інтеграції та відбудови.
У результаті географія привітань охопила Європу, Північну Америку, Азію, Близький Схід, Австралію та Латинську Америку.
І саме на цьому тлі ще помітнішими стали країни, від яких публічного сигналу 24 серпня поки не пролунало.
Лукашенко привітав Україну: дипломатичний парадокс із Мінська
Окремої уваги заслуговує привітання з Білорусі. 24 серпня Александр Лукашенко офіційно привітав народ України з 35-ю річницею Дня Незалежності. Відповідне звернення було оприлюднене на офіційному сайті президента Білорусі.
У своєму посланні Лукашенко наголосив на історичній близькості білоруського та українського народів, спільних традиціях і пам’яті про пережиті випробування. Він висловив переконання, що майбутні покоління збережуть зв’язки між двома народами, а Мінськ і Київ у перспективі зможуть відновити взаємовигідне співробітництво. Українцям Лукашенко побажав здоров’я та добробуту, а Україні — миру і щастя.
Сам факт такого привітання створює очевидний дипломатичний парадокс. Саме з території Білорусі у лютому 2022 року російські війська розпочали наступ на північ України, зокрема у напрямку Києва. Білоруська територія також використовувалася Росією для військової інфраструктури та операцій проти України.
Тому слова про мир, добросусідство та майбутнє співробітництво неминуче сприймаються крізь призму ролі Мінська у війні. Водночас з аналітичного погляду сам факт офіційного привітання не варто ігнорувати: Лукашенко не обрав мовчання і публічно звернувся саме до українського народу у День Незалежності.
На тлі держав, від керівництва яких станом на вечір 25 серпня публічних привітань не знайдено, цей крок виглядає особливо контрастно. Він демонструє, що дипломатична карта 24 серпня не завжди збігається з простою схемою «союзник — противник»: інколи найсуперечливіші сигнали надходять саме від тих столиць, від яких їх найменше очікують.
Китай промовчав? Пекін опинився під особливою увагою
Однією з головних інтриг стало питання Китаю.
Станом на вечір 25 серпня у відкритих офіційних джерелах не вдалося виявити публічного привітання Володимира Зеленського від голови КНР Сі Цзіньпіна саме з нагоди 35-річчя Незалежності України.
Також не було знайдено окремої заяви китайського МЗС, яку можна було б однозначно трактувати як офіційне привітання України з 24 серпня.
Це ще не дозволяє категорично стверджувати, що Пекін «проігнорував» свято. Президентські телеграми не завжди одразу стають публічними.
Проте мовчання Китаю привертає особливу увагу саме через роль, яку Пекін потенційно може відіграти у припиненні російсько-української війни.
Тому відсутність публічного сигналу від Сі Цзіньпіна — якщо вона збережеться — може виявитися значно цікавішою за десятки стандартних дипломатичних привітань інших держав.
А що Індія? Привітання є, але не від Моді
Індію записувати до переліку тих, хто проігнорував Україну, було б неправильно.
Індійська сторона передала привітання з нагоди Дня Незалежності через дипломатичні канали. Таким чином, Нью-Делі продемонстрував увагу до українського свята.
Водночас станом на момент підготовки матеріалу не було знайдено підтвердження окремого персонального привітання Володимира Зеленського від прем’єр-міністра Нарендри Моді саме у 2026 році.
Ця деталь показує, наскільки важливо розрізняти рівень дипломатичних сигналів: привітання держави, звернення МЗС та особистий лист глави держави — це не завжди одне й те саме.
Туреччина: дивна тиша від важливого партнера
Ще цікавішою є ситуація з Туреччиною.
Анкара протягом усієї повномасштабної війни намагається одночасно підтримувати контакти з Києвом і Москвою, виступати посередником та захищати власні інтереси в Чорноморському регіоні.
Саме тому традиційне привітання президента Реджепа Тайїпа Ердогана не стало б несподіванкою.
Однак станом на вечір 25 серпня підтвердженого публічного звернення Ердогана з нагоди 35-річчя Незалежності України у відкритих джерелах знайти не вдалося.
Чи означає це політичний сигнал? Поки зарано робити такий висновок. Але для країни, яка претендує на роль одного з ключових посередників між Україною та Росією, така інформаційна пауза точно заслуговує на увагу.
Нова Венгрія — а де привітання?
Окрему інтригу створила Венгрія.
У Будапешті вже змінилася політична епоха: уряд очолює Петер Мадяр, а не Віктор Орбан. Від нового керівництва очікували й нового тону у відносинах з Україною.
Однак станом на вечір 25 серпня публічного привітання України з 35-річчям Незалежності від президента, прем’єр-міністра чи міністра закордонних справ Венгрії у відкритих офіційних джерелах знайти не вдалося.
І саме тут мовчання може бути особливо цікавим.
Якщо уряд Мадяра дійсно прагне перезавантажити відносини з Києвом після років конфліктів за часів Орбана, День Незалежності був майже ідеальною можливістю продемонструвати це символічним жестом.
Якщо такого жесту справді не було, постає питання: наскільки глибокими є зміни у зовнішній політиці нового Будапешта?
Сербія: між Москвою та Києвом
Не менш складним залишається сербський напрямок.
Публічного персонального привітання Володимира Зеленського від президента Сербії Александра Вучича станом на час підготовки цього матеріалу також знайти не вдалося.
Проте трактувати це як демонстративне ігнорування України було б занадто спрощено.
Сербія традиційно підтримує тісні зв’язки з Росією, але одночасно не визнає російської анексії українських територій і змушена дедалі більше враховувати власний європейський курс.
Саме тому Белград залишається одним із тих напрямків, де інколи важливіше спостерігати не за гучними заявами, а за дипломатичними деталями.
Хто привітав Україну: попередній список
За відкритими повідомленнями та офіційними джерелами станом на вечір 25 серпня серед держав, представники яких привітали Україну або взяли участь у заходах з нагоди її Незалежності, — США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Данія, Норвегія, Швеція, Австрія, Греція, Румунія, Молдова, Люксембург, Італія, Нідерланди, Грузія, Азербайджан, Індія, Австралія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Гондурас та інші держави. У випадку США тепер підтверджене і персональне привітання Дональда Трампа Володимиру Зеленському, а у випадку Білорусі — офіційне звернення Александра Лукашенка до українського народу.
Окремо Україну привітали керівники та представники Європейського Союзу й інших міжнародних структур. Загалом світова реакція засвідчила, що 35-та річниця української незалежності залишилася помітною міжнародною подією.
Цей перелік не є остаточним: дипломатичні служби та канцелярії президентів можуть оприлюднювати вітальні послання із затримкою.
Мовчання теж стало політичним сигналом — але висновки робити зарано
У мирний час вітальна телеграма з нагоди національного свята могла залишитися майже непоміченою.
У 2026 році ситуація інша.
Для України, яка продовжує захищати свою державність у війні з Росією, саме поняття «незалежність» перестало бути церемоніальним. Тому привітання 24 серпня фактично перетворилося на маленьку декларацію зовнішньополітичної позиції.
Хтось записав відеозвернення. Хтось направив Зеленському особистого листа. Хтось прилетів до Києва, попри воєнні ризики.
А хтось — принаймні публічно — промовчав.
Втім, саме тут варто уникати поспішних висновків. Історія з листом Дональда Трампа це добре продемонструвала: важливе персональне привітання стало широко відомим лише 25 серпня, коли його оприлюднив Зеленський. Тому відсутність привітання у відкритих джерелах навіть наступного дня ще не доводить, що його взагалі не було. Частина дипломатичного листування може бути оприлюднена пізніше або залишитися непублічною.
Але якщо за кілька днів тиша з боку окремих великих держав збережеться, вона вже сама стане інформацією.
Тому дипломатичний список Дня Незалежності України 2026 року варто читати не лише за прізвищами тих, хто заговорив.
Іноді у міжнародній політиці найцікавіше починається саме там, де привітання так і не пролунало.