Харків’янин Руслан став командиром взводу після понад чотирьох років війни.
Про історію військового зі 101-ї окремої бригади Територіальної оборони Закарпаття.
До великої війни Руслан жив у Харкові. Працював круп’є, згодом мав невелику справу на місцевому ринку. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов до військкомату, але через проблеми зі здоров’ям його не взяли на службу.
Все змінила російська ракета, яка влучила в будинок Руслана. Він вивіз дружину та неповнолітнього сина на Закарпаття евакуаційним потягом.
Родина оселилася в селі Жорнава. Там Руслан познайомився з місцевими чоловіками, і разом вони вирушили до ТЦК у Великому Березному. Цього разу його таки взяли до 101-ї бригади – тактичним медиком.
Після навчання наприкінці весни 2022 року Руслан уже був на Донеччині. Потім воював під час контрнаступу на Харківщині, брав участь у звільненні українських територій, а згодом опинився під Бахмутом.
Саме там він разом із побратимом знищив взвод російських військових, який атакував українські позиції. За цей бій Руслана нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Зараз «Гетьман» командує взводом у 1-му батальйоні 101-ї бригади та воює на Сумщині.
«Ситуація непроста, але ми тримаємо наші позиції», — каже військовий.
Нещодавно він вийшов із позиції, де провів 70 днів. Наступного дня Руслан зайшов до комбата, поспілкувався з ним і доповів про ситуацію. А вже на КСП дізнався, що його подали на ще один орден — «За мужність» II ступеня.
Першим ділом після цього військовий зайшов до магазину й купив багато різних цукерок.
«Витримати довгий термін на позиції непросто. Але головне — хто буде з тобою там. Якщо це надійні побратими — тоді все під силу», — говорить «Гетьман».
Нещодавно до ЗСУ приєднався і 20-річний син Руслана. Дізнавшись, що батько провів на позиції 70 днів, він навіть хотів перевестися до його бригади, щоб бути поруч і допомагати. Руслан каже, що пишається вибором сина.
Позивний «Гетьман» з’явився у Руслана не одразу. Спочатку він був «Бубликом». У 2022 році на позиції було сутужно з продуктами, але в підрозділі залишалася ціла коробка бубликів, які ніхто не їв.
Руслан з’їв її сам — так і отримав перший позивний.
Пізніше, вже в Бахмуті, побратими вирішили більше дізнатися про його родину. З’ясувалося, що Руслан має давнє козацьке прізвище. Так «Бублик» став «Гетьманом».
За роки служби харків’янин перейняв чимало закарпатських діалектних слів. Тепер вони іноді стають причиною кумедних ситуацій у Харкові, коли Руслан говорить із продавцями звичними для себе словами, а ті не одразу його розуміють.
Після початку повномасштабної війни родина Руслана повернулася до Харкова. А у відпустку вони часто приїжджають на Закарпаття — саме цей край прихистив їх у перші місяці великої війни.
Сам «Гетьман» про нагороди та бойові епізоди розповідає неохоче. Натомість у батальйоні про нього говорять із повагою — як про людину, на яку можна покластися у найважчий момент.
І, схоже, це найкраще пояснення його 70 днів на позиції: важливо не лише, скільки часу ти там проведеш, а й хто стоятиме поруч.
За бойову роботу на Олександрівському напрямку Президент вручив 82-й бригаді відзнаку «За мужність та відвагу»
Президент України Володимир Зеленський вручив 82 окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді почесну відзнаку Президента України «За мужність та відвагу».
Ворог завдав ударів по Херсонщині, одна людина загинула, серед постраждалих — дитина
24 серпня 2026 року військові рф атакували населені пункти Херсонщини із застосуванням артилерії та безпілотних літальних апаратів різних типів.
«Камінь з антеною» не врятував: окупант намагався збити дрон рацією, але все пішло не за планом
Прикордонники підрозділу «СКОПА» 5-го прикордонного загону уразили низку ворожих цілей, зокрема ворожу живу силу.
Президент України вручив стрічку до Бойового Прапора командиру 1 Окремого центру СБС
Під час церемонії до Дня Незалежності України Президент Володимир Зеленський відзначив Перший Окремий центр Сил безпілотних систем.