У 2023 році українські військові вперше вивели на поле бою наземний роботизований комплекс «Пластун». Кожен кілометр, який замість військового долає робот, – це врятоване життя піхотинця, якому не довелося йти під прицілом ворога з 30-кілограмовим наплічником. Це врятований екіпаж, який не потрапив під удар російського FPV-дрона.
Проте увесь цей час українські військові на передовій стикалися з жорстким обмеженням. Заявлений паспортний запас ходу «Пластуна» становив 25 км, але реальність бойових дій обмежувала його лише 10-12 км радіусу дії, після чого робот мав повертатися на підзарядку. Через це маршрути доводилося прокладати найкоротшою лінією, яка на фронті часто проходить під вогневим контролем мінометів і безпілотників. Малий запас ходу також змушував тримати точки заряджання ближче до переднього краю, а людям – регулярно ризикувати життям, їдучи туди для обслуговування техніки.
Цього літа львівські інженери PAWELL Battery знайшли вихід із цієї технологічної пастки, збільшивши запас ходу «Пластуна» вчетверо – до 100 км.
Вміщується у багажник легковика – і рятує десятки поранених щомісяця
«Пластун» з’явився як пряма відповідь на запит військових: потрібна машина, яка виконуватиме небезпечну роботу замість людини.
Результат – ультралегкий робот вагою близько 35 кг, який одна-дві людини можуть привезти звичайним автомобілем, швидко підготувати й відправити на завдання. При цьому він здатний везти до 50 кг вантажу – більше власної ваги – або евакуювати пораненого вагою до 120 кг на спеціальних ношах.
Платформа одразу універсальна: під завдання на неї ставлять різне обладнання. Є модифікації логіст, мінер, камікадзе. У розробці – модулі для спостереження, радіоелектронної розвідки та РЕБ, а також система датчиків, яка може одночасно «чути» звуки, відчувати рух ґрунту та виявляти об’єкти за допомогою радіохвиль.
Логістичний тупик: чому короткий забіг техніки змушував людей підходити до лінії вогню
Але що пішло не так? У реальних бойових умовах головним обмеженням «Пластуна» став запас ходу – те, як далеко робот міг працювати без повернення на базу. Заявлений запас ходу НРК «Пластун» – 25 км. Але фактично це радіус роботи лише 10-12 км: робот був прив’язаний до ротного тилу і після кожного виїзду мав повертатися на підзарядку.
З таким запасом маршрут доводиться прокладати найкоротшою лінією – під дроном і мінометом.
Була й інша проблема: робот із запасом ходу 25 км не може працювати далеко від точки заряджання. Її доводиться тримати ближче до передової, а отже, людям теж доводиться регулярно їздити туди, щоб обслуговувати техніку.
Тоді команда львівських інженерів PAWELL Battery подумала: а що, якщо замінити батарею «Пластуна» на таку, яка дасть у кілька разів більше енергії? Штатну літій-іонну батарею замінили на твердотільну – і зберегли сумісність із електронікою самого робота.
Результат приголомшив: нова батарея збільшує запас енергії «Пластуна» більш ніж учетверо, а розрахунковий запас ходу тепер становить 75-100 км замість 25 км.
«Запас енергії дав можливість їхати довше і безпечніше: в обхід, по низинах, по зворотних схилах, з паузами в укритті. Робот перестає виконувати одноразовий рейс і працює цілу зміну», – пояснює співзасновник PAWELL Павло Есип.
Нова хімія: одна батарея дозволила «Пластуну» їхати вчетверо далі
Розробники змінили саму хімію батареї – перейшли на твердотільні елементи замість звичайних літій-іонних. Завдяки цьому з кожного кілограма батареї вдається отримати приблизно на 60% більше енергії.
Результат: робот має у чотири рази більше енергії на одному заряді, а вага батареї зросла лише вдвічі.
«Нова батарея підходить під ту саму електроніку, той самий робочий діапазон напруги й ту саму систему керування батареєю, що й штатна. Виробнику „Пластуна“ не треба переробляти сам робот, силову електроніку чи зарядну інфраструктуру – батарея просто стає на місце старої», – говорить Павло Есип.
Стеля можливостей для «заліза»: як запас ходу у 100 км змінює фронт
Збільшений запас ходу відкриває місії, які раніше було складно або взагалі неможливо виконати:
- Забезпечення позицій у глибині – тих, куди сьогодні їдуть тільки колесами та тільки вночі.
- Багатоточкові маршрути – один виїзд із заїздом на 3–4 позиції замість чотирьох окремих рейсів.
- Тривале чергування – робот може виїхати, стати в укритті на маршруті й чекати кілька годин, поки знадобиться: під евакуацію, під підвезення боєприпасів у момент штурму, під ретрансляцію зв’язку. Раніше кожна година очікування «з’їдала» запас ходу, потрібний на повернення, тож роботів тримали на базі.
- Мінування та розмінування – завдання, де рух не зводиться до «доїхати»: платформа довго маневрує на малій швидкості в одній зоні.
Розробники говорять, що акумулятор став тим фактором, який визначає стелю можливостей будь-якого наземного робота. Двигуни, підвіска, зв’язок та камери вже достатньо якісні – робот виконає рівно стільки завдань, на скільки вистачить енергії. Тому нову батарею зробили сумісною зі штатною електронікою «Пластуна», щоб її можна було ставити на інші платформи без переробки самого робота – і той самий принцип чотирикратного запасу ходу масштабувати на інші наземні комплекси Сил оборони.
