В країні бракує грошей.
Через специфіку роботи я з 2006 року спостерігаю за перевезенням вантажів у межах України. Це моя професійна сфера, яка дозволяє оцінювати обсяги вантажів, порядок розрахунків з клієнтами та загальну ситуацію на ринку. І можу сказати одне: ситуація вкрай складна.
Основна проблема полягає в тому, що бізнес не отримує коштів. Відсутній приплив фінансів ззовні. Агропродукція реалізується дуже повільно, агрохолдинги не можуть розрахуватися з аграріями та перевізниками. Водночас потреби підприємств залишаються: необхідно виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, купувати запчастини та пальне. Нинішня ситуація найгірша за весь час спостережень. Розпочалася криза неплатежів, і кінця їй поки що не видно.
Незважаючи на рекордні золотовалютні резерви, кошти з бюджету майже не спрямовуються на тендери. Хоча їх часто критикують, це все ж таки один зі шляхів наповнення бізнесу. Держава витрачає кошти на власні потреби, і це логічно, але кишені бізнесу порожні. Порівняно з попередніми періодами, обсяги будівництва та відновлення є мізерними, а попереду зима – часи, які точно не будуть легкими.
Навіщо я це написав?
Щоб усі розуміли: попереду дуже складний період, до якого треба готуватися. Покращення не очікується. Бізнесу слід усвідомити, що традиційні джерела валюти в ланцюгах постачання, такі як метали, руда, агропродукція, цього разу не зможуть наповнити бюджети компаній. Потрібно шукати альтернативи в переробній галузі. Не варто сподіватися, що 15 вересня Європа відкриє свої ринки для агропродукції – шанси, хоч як би боляче це не звучало, мізерні. Бізнесу знову доведеться здійснити подвиг – вижити.
P.S. Найдивніше те, що замість заходів підтримки бізнесу з боку держави ми спостерігаємо збільшення податків та повернення перевірок. Так і хочеться сказати: “Та ми самі здохнемо, не потрібно нам у цьому допомагати”. Прошу вибачення за таке порівняння.