На Близькому Сході формується новий військовий альянс, що об’єднує три країни. Його потенціал — мільйони солдатів і тисячі танків — може зробити його одним із найважливіших блоків у мусульманському світі.
Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан уклали оборонну угоду, яка діятиме за принципом НАТО: напад на одного учасника вимагатиме відповідної реакції всіх трьох. Місцем підписання угоди обрали Мекку, одне з найсвятіших міст ісламу.
Представники країн наголошують, що угода має виключно оборонний характер і не спрямована проти будь-якої конкретної держави. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан підкреслив, що в документі не зазначено жодного супротивника, а відповідь на загрозу може включати різні форми допомоги — від обміну інформацією до військової підтримки.
Сумарно три країни мають близько 1,4 мільйона військовослужбовців. Їхні збройні сили оснащені приблизно 6000 танків. Військово-морські сили об’єднують 21 підводний човен, 38 фрегатів та 15 корветів. Військово-повітряні сили трьох держав налічують близько 1000 бойових літаків.
Іран реагує на новий альянс
За два дні до підписання “Мекканської угоди” міністр оборони Ірану Сейєд Маджид Ібн Реза виступив із пропозицією щодо створення ширшого військового альянсу, який би охоплював Іран, Туреччину, Саудівську Аравію, Пакистан та Єгипет. Як повідомляє Pakistan Observer, іранська ініціатива спрямована насамперед на зменшення залежності регіону від зовнішніх військових сил.
Однак реалізація іранської концепції видається значно складнішою.
“Наразі це виглядає неможливим, особливо враховуючи наявний конфлікт зі Сполученими Штатами, які є найближчими союзниками Єгипту, Пакистану та Саудівської Аравії. Нинішній альянс, підписаний у п’ятницю, більше відповідає інтересам Сполучених Штатів та амбіціям двох країн-учасниць”, — зазначає Гжегож Дземідович, колишній посол Польщі в Єгипті та Судані.
Раніше у ЗМІ з’являлася інформація про підготовку масштабної війни в ключовому регіоні Азії. Саудівська Аравія готувалася до великої військової операції проти єменських хуситів, яка могла включати не лише морські та повітряні удари, а й повноцінний наземний наступ у центральній частині Ємену.