У Брюсселі панує невизначеність щодо потенційного розширення Європейського Союзу. Франція та Німеччина вже запропонували змінити процес вступу для країн-кандидатів, запровадивши поступове набуття повноправного членства в обмін на прогрес у реформах.
Як зазначає видання Financial Times, країни-кандидати сподіваються на просування після років бездіяльності, проте певні кола в Брюсселі досі сумніваються щодо розширення блоку.
Невизначеність щодо прийому нових країн-членів в Брюсселі
Європейський Союз не приймав нових членів протягом 13 років. Однак, на тлі геополітичної нестабільності та конкуренції між великими державами, зростає тиск з метою знову відкрити двері для вступу.
“Попри відчайдушне прагнення створити відчуття колективної безпеки та мети в умовах провокацій з боку Дональда Трампа, Брюссель все одно охоплений невизначеністю щодо потенційного розширення”, – йдеться у статті.
Хоча лідери країн-кандидатів вимагають прискорення розгляду їхніх заявок на вступ, що відбувається під тиском нетерплячих виборців, нинішні глави урядів країн-членів ЄС стурбовані тим, що “структура блоку та їхні власні скептично налаштовані виборці не можуть впоратися зі свіжою кров’ю”.
Спочатку передумови виглядали оптимістично. Зокрема, після шоку від вторгнення Росії в Україну, розширення ЄС стало розглядатися як політика безпеки та політична віха. “Прогрес прискорився після згасаючого десятиліття, що породило надії на нового члена в наступні кілька років”, – зазначається в матеріалі.
Наприклад, Україна та Молдова, які відчувають загрозу з боку Москви, розпочали офіційні переговори щодо вимог вступу.
Чи не йдеться про порожні обіцянки для країн-кандидатів на вступ?
Аналітик Інституту гуманітарних наук у Відні Ілір Деда зауважує, що геополітичний хаос “створив момент тиску, аби серйозно подумати, якою є Європа, і зробити переконливо вигідну пропозицію країнам, які прагнуть приєднатися”.
Намагаючись продемонструвати колективну волю до прийняття нових членів, президенти Європейської комісії та Європейської Ради у червні назвали розширення “однією з найкращих історій успіху Євросоюзу”.
“Пропозиція ЄС, яка стосується миру, стабільності й можливостей, не має собі рівних. Розширення – це стратегічний вибір”, – йшлося у спільній заяві Урсули фон дер Ляєн та Шарля Мішеля.
Однак, потенційні майбутні члени починають замислюватися, чи лідери ЄС не роздають порожні обіцянки.
Водночас, Брюссель розглядає всебічні зміни процесу вступу, що передбачатимуть поступову інтеграцію в міру досягнення країнами-кандидатами успіху.
“Розглядаючи це внутрішньо як спосіб відповідального зростання і зміцнення довіри, деякі країни-кандидати вбачають у цих пропозиціях шлях до багаторівневої системи членства, яка може ще більше ускладнити процес”, – наголошується у матеріалі.
Стверджується, що багато країн-кандидатів вже уникають непопулярних або незручних реформ, бо не довіряють обіцянкам Брюсселя щодо винагород, тоді як Брюссель дорікає їм за нездатність ухвалити необхідне законодавство.
Настав час прийняти нових членів “зараз або ніколи”
Аналітик Ілір Деда додає, що зростає відчуття, ніби ЄС має продемонструвати серйозність своїх намірів щодо прийняття нових членів. “Або зараз, або ніколи”, – вважає експерт. На його думку, бездіяльність матиме “катастрофічні наслідки не лише для [країн-кандидатів], але й для ЄС”, оскільки довіра до Євросоюзу постраждає як на внутрішньому, так і на глобальному рівнях. Аналітик наполягає, що “такого сценарію потрібно уникнути будь-якою ціною”.
З грудня 2024 року країни-кандидати вже закрили 18 переговорних розділів щодо набуття членства у своїх відповідних процесах узгодження. Для порівняння, за десятиліття до цього було закрито лише чотири розділи. Чорногорія вже подолала половину переговорного процесу з 33 розділів. Україна та Молдова відкрили свої перші розділи у червні, а Албанія почала закривати свої перші розділи.
За словами комісарки ЄС з розширення Марти Кос, процес розширення – це “переформатування європейської політичної та безпекової архітектури для створення Європи, здатної конкурувати з іншими великими світовими державами”.
Як зазначає Financial Times, ніде це не є таким очевидним, як в Україні, чиї Збройні сили є одними з найбільших у Європі, найкраще озброєних і, звичайно, найбільш загартованих у боях. Тому “країни-члени ЄС хочуть, аби Київ і його грізні військові сили були в їхній команді, а не залишалися ображеними на периферії”.
“Але ці переваги мають колосальний зворотний бік. Офіційні особи ЄС визнають, що масштаби занепокоєння щодо корупції, незалежності судової влади та інших фундаментальних цінностей блоку означають, що країні не було б надано офіційного дозволу на процес вступу без вторгнення Росії”, – стверджується у матеріалі.
Протиріччя на шляху вступу України до ЄС
Водночас, вимога Києва щодо швидкого вступу “наступного року” в межах можливої мирної угоди з Росією змусила Брюссель серйозно замислитись, чи не потрібен новий підхід до розширення, щоб відповідати новим політичним реаліям.
Високопосадовець ЄС, залучений до переговорів з Києвом, підкреслював, що заявлена мета вступу до 1 січня 2027 року була “криком про допомогу”.
“Зеленський знав, що це було неможливим. Але йому потрібно було надіслати нам однозначний сигнал, а також українським громадянам, що звичайний підхід до вступу не буде достатнім”, – зазначив посадовець.
Високопоставлений дипломат ЄС каже, що Україна становить складну дилему.
“Ви не можете привезти в ЄС країну з 40-мільйонним населенням, яка у глобальному списку корупції посідає 104 місце. Це було б глузуванням над усім проєктом. Але ви також не можете залишати її напризволяще. Усі бачать, що Україні потрібна наша допомога, аби полегшити [довге очікування на повноправне членство]”, – наголошує дипломат.
Дебати щодо перспектив України свідчать про неготовність ЄС до прийому нових членів
Разом з тим, як зазначає Financial Times, попри всі надії та очікування в країнах-кандидатах, залишається головне питання: “Чи готовий ЄС до нових членів, незалежно від того, чи готові нові члени до блоку?”.
“Найбільший вплив України на дебати щодо розширення, безумовно, полягає в тому, що це чітко дає зрозуміти, наскільки ми не готові до нових членів. Нам також потрібні внутрішні зобов’язання щодо реформ”, – каже високопосадовець ЄС.
До того ж, оскільки риторика щодо розширення набирає обертів, столиці країн-членів ЄС вивчають шляхи потенційної зміни процесу вступу або навіть кінцевого результату.
Наприклад, Франція та Німеччина поширили початкові пропозиції, які б запровадили поетапну модель поступової інтеграції з розширенням переваг від членства в обмін на етапи втілення реформ. Таке бачення пропонується замість усталеної системи повного членства після завершення всього процесу.
Зважаючи на пропозиції Франції та Німеччини, які отримали загалом помірковану реакцію з боку решти ЄС, Брюссель має намір опублікувати власні пропозиції щодо потенційної реформи розширення. Ця реформа може передбачати, як зазначає комісарка Марта Кос, технічну оцінку впливу збільшення кількості членів на операції та політику ЄС, а також пропозиції щодо поступової інтеграції.
У країнах-кандидатах ставлення до можливого “членства на півдорозі” неоднозначне. Київ загалом відкидає будь-що, що не передбачає повноправного членства, тоді як Белград сигналізує про відкритість до цієї ідеї.
Членство України в ЄС – головні новини
Як повідомляв УНІАН, Марта Кос зазначає, що процес набуття членства не передбачає чіткого визначення конкретних дат, але за умови виконання Україною усіх необхідних зобов’язань і втілення реформ цілком можливо, що Україна стане готовою вступити до Євросоюзу до 2030 року.
Не всі країни-члени підтримують прискорений вступ України. Наприклад, проти цього виступає Угорщина.