## Відкрито експорт озброєнь: чи справді полегшено вихід на світові ринки?
Кабінет Міністрів України ухвалив новий порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання. Цей механізм діятиме протягом усього періоду воєнного стану та ще шість місяців після його завершення. Експерти зазначають, що, попри певні спрощення, ключові перешкоди, зокрема міжвідомчі погодження та фінансові ризики, фактично залишаються.
Уряд запустив контрольований механізм експорту озброєнь та оборонних технологій, який буде чинним до завершення воєнного стану та додатково шість місяців після його скасування. Хоча це рішення створює передумови для виходу оборонної продукції на міжнародні ринки, воно не змінює фундаментальних аспектів чинної системи експортного контролю. Видання УНН проаналізувало, що саме змінилося, а які перешкоди залишаються.
Йдеться про Постанову Кабінету Міністрів від 1 липня 2026 року №875 “Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період дії правового режиму воєнного стану в Україні”.
Суть змін, запроваджених урядом
Згідно з новими правилами, розгляд заяви на отримання дозволу на експорт має тривати не довше 30 календарних днів. Для держав-партнерів, які входять до формату Drone Deal, скасовується необхідність погодження відповідною міжвідомчою комісією.
Цей механізм застосовується до експорту товарів військового призначення, подвійного використання та технологій вартістю від 15 мільйонів гривень (для комплектуючих це обмеження не діє). Перелік країн, куди дозволено постачати продукцію, формуватиме Міністерство закордонних справ України, тоді як перелік критичних товарів, заборонених до передачі, визначатиме Міністерство оборони.
Важливим аспектом є вимога до виробника довести свою спроможність виконувати експортні замовлення, не шкодячи при цьому забезпеченню державних потреб.
Передача технологій здійснюється без передачі прав інтелектуальної власності, але з обов’язковим контролем за реекспортом. У разі подальшого передання таких товарів третім державам, передбачено 20% відрахування від вартості виготовленої за цими технологіями продукції.
Експерти вже висловлюють думку, що ухвалені урядом рішення є половинчастими.
Зокрема, новий порядок не скасовує ключові елементи чинної системи експортного контролю. Зберігається необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Не скасовується міжвідомче погодження з такими органами, як СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки МОУ, Міністерство оборони та іншими. Також процедура не стає універсально доступною для всіх країн, а фінансові ризики для компаній, які мусять сплачувати значну суму ще до отримання остаточного дозволу, залишаються.
Отже, говорити про кардинальне спрощення процедури експорту було б передчасно.
30 днів – це ще не вся процедура
Однією з ключових тез, що супроводжують новий порядок, є встановлення 30-денного терміну для видачі дозволу.
“Для бізнесу це звучить привабливо. Однак ці 30 днів не можна розглядати ізольовано від інших етапів процедури. Новий порядок не скасовує обов’язкову попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. А ця експертиза, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – зазначає заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі Андрій Мінаков.
За його словами, на практиці це означає, що заявлені 30 днів можуть перетворитися на загальне очікування тривалістю до 90 днів: 60 днів на попередню експертизу та ще 30 днів на розгляд заяви щодо дозволу.
“90 днів – це вже не “fast track” і не суттєве прискорення. Фактично, це той стандартний термін, з яким бізнес стикався раніше”, – вважає Мінаков.
Таким чином, головне питання полягає не в появі цифри “30” у новому порядку, а в реальній тривалості всього процесу від першого звернення компанії до отримання фінального дозволу.
Основний бар’єр – міжвідомче погодження – не усунуто
Найбільшою проблемою для експортерів історично була не стільки кількість документів чи форма заяви, скільки непередбачуваність на етапі міжвідомчого погодження.
Новий порядок не скасовує необхідності погодження з СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР МОУ, Міністерством оборони та іншими відповідними органами. Саме результати таких погоджень, згідно з практикою ринку, ставали причиною переважної більшості відмов у наданні дозволів.
“Цей фактор залишається. І це найважливіше, що бізнес повинен усвідомлювати щодо нового порядку. Так, процедура може передбачати певні терміни або елементи мовчазного погодження. Але якщо сама логіка міжвідомчої оцінки не зміниться, то непередбачуваність процесу нікуди не зникне”, – пояснює Мінаков.
Він наголошує, що компанія може підготувати весь необхідний пакет документів, пройти попередню експертизу, мати підписаний контракт та покупця, але при цьому залишатися залежною від позиції декількох органів, критерії оцінки яких не завжди є прозорими для ринку.
“Для бізнесу це означає одне: формально процедура змінилася, але ключовий ризик відмови залишається”, – додає представник ТОВ “Інкомпас”.
30% авансового платежу – це фінансова рулетка
Ще більш проблематичним, на думку Мінакова, є питання плати за оформлення та видачу дозволу.
“Для певних операцій компанія зобов’язана сплатити до бюджету до 30% вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. Важливим є не тільки розмір цього платежу, а й момент його здійснення. Якщо бізнес сплачує значну суму наперед, але згодом отримує відмову, це вже не адміністративна процедура, а справжня фінансова рулетка. Особливо, якщо держава залишає за собою право не повертати ці кошти у разі відмови”, – вважає експерт.
Для виробника оборонної продукції 30% вартості товару – це не просто технічний збір. Це обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, науково-дослідні роботи, виконання державного оборонного замовлення або розширення виробничих потужностей.
Мінаков переконаний, що навіть для великих компаній такий платіж може стати суттєвим фінансовим тягарем, а для малих та середніх виробників він може стати невиправданим стоп-фактором.
“У результаті держава нібито відкриває шлях для міжнародних передач, але водночас встановлює для бізнесу надзвичайно високу фінансову планку. І далеко не кожна компанія зможе чи захоче ризикувати такими коштами до отримання остаточного рішення”, – вважає представник компанії “Інкомпас”.
Порядок діятиме лише для обмеженого кола країн
Ще один важливий аспект: новий порядок не є універсальним механізмом, що охоплює будь-які міжнародні передачі.
“Він працюватиме лише щодо чітко визначеного кола держав. Тобто, компанії недостатньо мати товар, контракт і потенційного покупця. Важливо, щоб країна призначення входила до відповідного переліку, а сама операція пройшла всі передбачені погодження”, – пояснює Мінаков.
Він наголошує, що з точки зору безпеки в умовах війни це зрозуміло. Однак для бізнесу це означає, що механізм буде доступний лише в обмеженій кількості випадків.
“Таким чином, це не відкриття ринку у класичному розумінні. Це контрольований режим вибіркового допуску. І якщо критерії формування переліку країн не будуть чіткими та прогнозованими, компаніям буде складно формувати довгострокову міжнародну стратегію”, – додає фахівець.
Що насправді було спрощено?
“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку існує. Але воно одне. Експортери більше не мусять отримувати окремі повноваження на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це важливо, оскільки отримання таких повноважень могло тривати до шести місяців”, – каже Мінаков.
За його словами, для компанії, яка тільки планує вихід на міжнародні ринки, це є позитивною зміною.
“Однак це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що усунули один великий етап. Водночас залишилися попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження за країнами, значні авансові платежі та ризик відмови. Крім того, компанії, які давно і серйозно планували експорт, уже мали відповідні повноваження або проходили цю процедуру. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, – наголошує Мінаков.
На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду не є ані радикальним спрощенням, ані повноцінним відкриттям ринку. Це спеціальний порядок воєнного часу, який створює можливість для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків незмінними.
“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. Не усуває міжвідомче погодження, яке було основним джерелом відмов. Не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Не робить механізм доступним для всіх країн. І створює серйозний фінансовий ризик через необхідність сплати значної частини вартості товару ще до отримання дозволу”, – вважає Мінаков.
Тому сьогодні головне питання не в тому, чи формально дозволені міжнародні передачі. Питання в тому, чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для бізнесу.
Наразі відповідь на це питання залишається невизначеною.
Український оборонно-промисловий комплекс потребує виходу на міжнародні ринки. Але, як підкреслює Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому потрібні прогнозовані терміни, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, в якій виробник не ризикує втратити значні кошти ще до того, як держава ухвалить остаточне рішення.
Порада від АіФ UA:
Новий порядок експорту військової продукції може бути корисним для українських виробників, які прагнуть вийти на міжнародні ринки. Хоча він не скасовує всі перешкоди, спрощення процедури отримання дозволів та усунення одного з етапів може допомогти компаніям, особливо тим, хто тільки починає свою експортну діяльність. Важливо уважно вивчити всі умови, враховуючи можливі фінансові ризики та тривалість процедур, щоб ефективно планувати свою міжнародну стратегію.